25 років у ступорі: чи здатна Україна на технологічні експерименти

17.10.2017, 17:00 — Казна та Політика

760

Не володіючи чіткою стратегією розвитку, країна втратила 25 років. Чи можна надолужити згаяне в світі, де балом правлять нові технології?

Розвиток цифрової економіки та інтелектуальної інфраструктури, безстрашність перед експериментами, здатність мислити тактично і стратегічно, правильна реалізація людського потенціалу.

Такий рецепт успіху “виписали” Україні сучасні українські візіонери. Своєю думкою вони поділилися на четвертому Київському міжнародному економічному форумі в ході дискусії “Україна в новому світі. Шлях до успіху”.

Світ стрімко змінюється під впливом новітніх технологій. Які тенденції найбільш вірогідні, і як прогнозовані зміни вплинуть на Україну? Вона залишиться на узбіччі ключових соціальних і економічних процесів або зможе одним стрибком подолати 50-60 років відставання?

ЕП вибрала найбільш конструктивні думки спікерів. Ці висловлювання показують, яке місце займає Україна в новому світі і за рахунок чого країна може надолужити упущені можливості.

Павло Петренко, міністр юстиції:

- Після розпаду Радянського Союзу ми були країною, яка володіла величезним промисловим потенціалом і науковою базою.

Ми були одними з лідерів за новими технологіями, виробництвом зброї, кількістю освічених людей, можливостям розвитку аграрного сектора. Не володіючи чіткою стратегією того, куди нам треба рухатися, ми втратили 25 років.

За останні три з половиною роки ми зрозуміли, що світ досить жорсткий. Конкуренція країн, які оточують Україну, не завжди здійснюється через дипломатію, іноді з використанням зброї. Якщо ми хочемо зберегти країну, у нас немає іншого виходу, як визначати її майбутнє і пристосовувати себе.

Бути країною-виробником сировини або сировинним придатком інших країн – це шлях в нікуди. Світ так швидко змінюється, що прогнози футурологів 30-річної давності, які здавалися абсолютно нереалістичними, збуваються.

Прогнози, які роблять на наступні 30 років, починаючи з колонізації Марса і закінчуючи створенням штучного інтелекту, здаються фантастичними. Однак це реальність, в якій живе світ, яка стосується кожного з нас.

Бути конкурентними ми можемо за рахунок людського потенціалу. Наше майбутнє – не аграрно-сировинна країна. Наше майбутнє – в цифровій економіці. Ми маємо для цього прекрасне розміщення і прекрасних фахівців. Завдання керівництва країни – сприяти створенню нових секторів економіки.

Євген Уткін, голова KM Core:

- Користуючись тим, що тут знаходиться представник влади, хотів би назвати деякі цифри. У нас 92 млрд дол валовий національний продукт, 2 180 дол валовий національний продукт на душу населення.

Якщо говорити про драйвери зростання, то вони не в цій економіці. У нас 3% несировинної економіки. Всі говорять про IT, але IT – це сировинна економіка, тому що ці 3 млрд дол, які дасть IT в 2017 році, це все аутсорсинг.

Драйвер зростання слід шукати в створенні інтелектуальної інфраструктури, перш за все, в Києві. Віддайте шматок території, припустимо 50 га, для фестивалю “Гоголь-Fest” зі стартапами, як Unit City. Дайте приклад приватно-державного партнерства. Бенефіціаром наступного зростання буде не держава, а ми – люди, які їдуть звідси. Мільйони людей виїжджають з України.

Драйвер зростання простий: треба створювати технопарки, індустріальні парки. Це те, про що говорив прем’єр і про що ми говоримо вже 26 років. Давайте зробимо.

Дмитро Бондаренко, генеральний директор групи компаній Ліга:

- Якщо наше бізнес-середовище буде змінюватися, якщо податкова система стане стимулюючою, тоді все зміниться. Зараз в країні виживають IT і аграрний сектор. Залежно же від нашої політики і стратегії ми можемо отримати абсолютно будь-яку картину. Важливо, щоб була стратегія.

Євген Уткін:

- Нинішнє століття – це століття кардинальних змін. Я пережив три революції – перебудову і два Майдани. Я подорожую по світу і бачу, що кардинальні зміни відбуваються всюди, і ці зміни стосуються України.

Технології стали доступні, зрозумілі, доброзичливі. Вони впливають на світ, змінюють його. Міністр вже говорив, що застосування технологій робить прозорими взаємини бізнесу і нашої держави.

Знання – найголовніше. Не інформація, тому що інформацією сьогодні володіє кожен. Інформація перестала бути ексклюзивною.

Наступна тенденція – урбанізація. Десять міст світу – це 20% валового світового продукту. Ще 300 міст – це більше половини всієї економіки світу.

Часто я думаю про нашу країну. Я в бізнесі 27 років і 26 років країна нагадує мені “кукурузник”. Він летить, і ми ніяк не можемо вибрати хороший екіпаж. Чи не можемо вибрати, тому що екіпаж у нас за сумісництвом займається іншими речами, крім управління цим літаком.

Однак є дуже хороша новина. Технології стали доступні, ви все прекрасно знаєте про всі інновації Ілона Маска, про те, що безпілотні літальні апарати і автомобілі вже увійшли в наше життя.

Я бачу в цьому велику перспективу для України. Для мене Майдан – це нова перспективна модель управління суспільством, державою, містом, бізнесом, коли екіпажу немає, але коли є висока самоорганізація.

Я вірю в нашу “безпілотну” Україна і бачу в цьому величезну перевагу нашої країни. Ця наша слабкість – одночасно і наша перевага.

Андрій Булах, керуючий партнер Deloitte Україна:

- Ми живемо в державі зразка 70-90-річної давності. Наші спроби змінити її на подобу більш розвинених європейських або американських держав нашій країні не допоможуть. Нам потрібно вибудовувати державу зразка 21 століття. Для цього потрібно дивитися на нові тенденції в управлінні.

Євген Уткін говорив про концепти. Як на мене, вони співзвучні з концепцією холакратії (повноваження і відповідальність за прийняття рішень розподіляються по всій системі самоорганізованих команд. – ЕП).

Ідея про те, що хтось на чолі держави знає, як краще жити країні, – це утопія. Застосування дизайн-мислення, експериментування – це те, що може нам допомогти на рівні держави.
Україна у вигідному становищі – у нас низькі стартові позиції. Щоб експериментувати в Канаді чи Швеції, необхідна мужність. Нашому уряду нема чого боятися. Ще один “фейл” не приведе до кардинальних наслідків, але успіх від впровадження нових технологій може бути величезним.

Дмитро Бондаренко:

- Ми повинні думати про те, як нам змінитися. Є багато футурологічних прогнозів. Всіх їх об’єднує одне: змінюється швидкість змін. Темп змін зростає, зростає їх складність. Все прискорюється і ускладнюється. Це означає, що і ми повинні змінюватися відповідним чином.

Вчора на сайті нашого уряду я прочитав Середньостроковий план пріоритетних дій уряду до 2020 року. Досить непоганий документ, де прописані по SMART цілі, які можна зрозуміти.

Коли ж ми говоримо про масштаби країни, ми повинні розуміти, що нас цікавить не трирічна перспектива, не тільки трирічна перспектива. Давайте замислимося про тридцятирічну перспективі. Адже всі ми будемо жити через 30 років. Чи є у нас план на 30 років? Є у країни взагалі стратегія?

У нас величезна кількість викликів, але, жаль, всі наші зусилля сфокусовані на сьогоднішній день або завтрашньому. Ми не замислюємося про те, якими ми повинні бути, щоб через 30 років ми були більш ефективними.

Нам потрібні цілі і нам потрібна стратегія. Нам потрібно навчитися одночасно діяти на двох рівнях: на тактичному і на стратегічному.

Павло Петренко:

- На жаль, Україна, Болгарія і Румунія є країнами з найвищою толерантністю громадян до корупції. Громадяни сприймають її як частину життя. Це закладалося в ментальність протягом десятиліть.

Побутова корупція, коли людині простіше вирішити проблему за допомогою подяки чиновнику, не менше проблемна, ніж топ-корупція.

Нам потрібно змінювати ставлення до корупції кожної людини, чи то корупція в поліклініці, школі, дитячому садку чи в міністерстві. Це одна і та ж корупція, яка знищує перспективу.

Всеволод Некрасов

За матеріалами:

Економічна Правда

Місце для вашої реклами

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас