772
Нетривіальні проблеми вимагають нестандартних рішень
— Світ
Фінансова криза залишила нам у спадок безліч проблем, які не вирішити по-старому
Ключові економіки з високим рівнем доходу – у США, Єврозоні, Японії і Великобританії – страждають від жахливої недуги, відомої як синдром хронічного дефіциту попиту. Зокрема, приватний сектор у цих країнах витрачає менше, ніж потрібно виробничому сектору для реалізації свого потенціалу, тому владі доводиться використовувати агресивні ультра-акомодаційні монетарні політики, миритися з великими фіскальними дефіцитами. Синдром дефіциту попиту існує в Японії з початку 1990-х, інші економіки підхопили цю недугу, щонайменше, з 2008 року. Що ж можна зробити, щоб позбутися її? Щоб знайти лікування, потрібно добре розуміти суть захворювання. Криза – це зупинка серця у фінансовій системі. Вона тягне за собою руйнівні наслідки для всієї економіки. Завдання лікаря в цьому випадку, не дати пацієнту померти: тобто, не допустити колапсу фінансової системи і підтримати попит. Коли у пацієнта серцевий напад, чи не час думати про його спосіб життя. Потрібно просто підтримувати в ньому життя.
Фінансові кризи, як і серцеві напади, не проходять безслідно. По-перше, наноситься важка шкода фінансовому сектору. По-друге, втрачається впевненість у завтрашньому дні. Але і це ще не все. Економіка більше не може підтримувати темпи зростання боргового навантаження на тому ж рівні, що й до кризи. Тоді настає період «балансової рецесії» – люди і компанії з великими боргами намагаються їх виплатити якомога швидше. Пост-кризові політики повинні компенсувати цей процес, або полегшувати приватному сектору можливість виплати боргів. Для цього знадобляться підтримуючі монетарні та фіскальні політики. Без них економіці загрожують масштабні спади – країни Єврозони знають про них не з чуток. Доповненням до відмови від позикових коштів служить реструктуризація боргу. Багато економістів рекомендують таку реструктуризацію, вважаючи її основною частиною рішення. У споживчому сегменті Штати добилися набагато більших результатів, ніж Єврозона. Однак організувати процес реструктуризації дуже складно, якщо позичальники відмовляються визнавати своє банкрутство. Це відноситься і до приватного сектору, і, зокрема, до державного сектора. З цієї причини державні борги такі живучі.
Однак великі неоплачені борги – це далеко не найсерйозніші наслідки. Ряд змін у світовій економіці призвів до хронічного зниження попиту в відсутність кредитних бумів. Серед таких змін можна виділити надлишкові заощадження в економіках, що розвиваються і зрушення в розподілі доходів, старіння населення і готовність до інвестицій в країнах з високим рівнем доходу. За цими зрушеннями, серед іншого, стоять глобалізація, технічна інновація і зростаюча роль фінансового сектора. Не достатньо просто розгребти завали, що утворилися після колапсу. Політикам також потрібно усунути залежність попиту від постійного кредитування. Без цього навіть радикальні заходи не приведуть до пожвавлення. Так, невелика країна, ймовірно, зможе імпортувати попит, якого бракує, через збільшення обсягів експорту. Але коли мова йде про гігантів світової економіки, потрібні інші рішення. В цілому, перед нами три шляхи: пристосуватися і жити з хронічним дефіцитом попиту; використовувати політичні інструменти для стимулювання попиту вічно (як це робить Японія), або усунути структурні причини слабкості попиту.
Гіпер-агресивні монетарні політики допомагають опустити реальні ставки нижче нульової позначки. Друга альтернатива – це фіскальні дефіцити. Але в цьому випадку ми стаємо на шлях сталого зростання боргу. Є й нетрадиційні способи, наприклад пряме фінансування фіскальних дефіцитів – його запропонував Адер Тернер, колишній глава Управління з фінансових послуг Великобританії. Це означає, що потрібно націоналізувати процес створення грошей, який був делегований безвідповідальним приватним банкам. Замість того, щоб займатися маніпуляціями з цінами на активи, можна використовувати цей прямий (і, можливо, найбільш ефективний) спосіб створення грошей і посилення попиту через повноваження центрального банку. Така пряма монетизація дефіцитів має сенс у першу чергу в Японії. Крім того, можна спробувати усунути причину структурно слабкого попиту. Наприклад, через перерозподіл доходів від тих, хто зберігає, тим, хто витрачає. Або через стимулювання витрат. У цьому плані підвищення податку в Японії виглядає абсолютно недоречним. Уряду слід було б обкласти податком заощадження. Забобон про те, що економність – це чеснота, недоречний зараз, коли світ потерпає від синдрому дефіциту попиту. Не потрібно заохочувати неефективні заощадження.
Крім посткризових бід і стійко низького попиту існує ймовірність виникнення структурно низької пропозиції. Щоб вирішити цю проблему, потрібно стимулювати роботу, інвестиції та інновації. Однак, політики, спрямовані на стимулювання пропозиції, не повинні при цьому пригнічувати попит. Для цієї проблеми існує шаблонна рекомендація – провести реформу ринку праці, яка, як правило, має на увазі зниження заробітних планок для більшої частини робочої сили і полегшення процедури найму на роботу та звільнення для роботодавця. У середньостроковій перспективі такі заходи призведуть до зниження споживання – з цим зіткнулася Німеччина в першій половині 2000-х. Реформи повинні стимулювати попит. Ось, чому Єврозоні потрібен збалансований пакет заходів, не можна покладатися виключно на структурні реформи. Криза залишила за собою тяжкий спадок. Єврозона впоралася з ним гірше, ніж, скажімо, США. Однак причини кризи криються у фундаментальних вадах. Потрібно усунути їх за допомогою політичних заходів, інакше вихід з однієї кризи стане початком іншого. Рішення нетривіальні. Як і сформована економічна ситуація. Рідкісні захворювання вимагають нестандартного лікування.
Мартін Вулф, The Financial Times
За матеріалами: forexpf.ru
Поділитися новиною
