2496
Сюрприз для «дядечка»
— Кримінал
Одним із пріоритетів свого правління голова КНР Сі Цзіньпін оголосив боротьбу з корупцією. Ця боротьба, за його поетичного висловом, «повинна вестися і проти мух, і проти тигрів». Тобто під прицілом опиняться не тільки дрібні хабарники, а й великі чиновники. Кампанія вже принесла свої плоди: крім дрібних хабарників, на лаву підсудних потрапили і політики-важковаговики. Важливу роль у цьому відіграють коханки корупціонерів. Після сварки або в припадку ревнощів вони викладають в мережу компромат на своїх покровителів, що служить основою для розслідувань і кримінальних справ.
Боротьба з корупцією взагалі стала візитною карткою нинішнього китайського керівництва з моменту його приходу до влади два роки тому. Проведений у минулому жовтні важливий партійний форум (4-й пленум 18-го скликання) пройшов під знаком протидії корупції та боротьби за управління країною відповідно до норм закону. Розпочато кілька резонансних розслідувань щодо чільних керівників як провінційного, так і загально китайського рівня. Вже після 4-го пленуму було оголошено про передачу до суду матеріалів у справі високопоставленого військового керівника – колишнього заступника голови Центральної військової ради Сюй Цайхоу. За повідомленнями ЗМІ, в найближчі місяці варто чекати зрушень по ще масштабнішій справі – колишнього члена постійного комітету Політбюро ЦК, керівника політико-юридичної комісії ЦК КПК Чжоу Юнкана.
Особливість нинішньої кампанії з чищення чиновницьких рядів – боротьба проти корупції, пов’язаної з етичними проблемами у сфері особистого життя. Генсек Сі Цзіньпін неодноразово висловлювався про неприпустимість терпимого ставлення до членів партії, що не дотримуються норми моралі. Невипадково незабаром після його приходу до влади розгорнулася масова кампанія перевиховання держслужбовців, покликана повернути чиновників і партійних функціонерів до цінностей епохи «класичного соціалізму», колись колишніх, по суті, норми для переважної частини членів КПК. Чиновникам вказують на скромність у всьому і близькість до народу. На практиці це означає, що доведеться скоротити закордонні поїздки, відмовитися від автомобілів представницького класу і застіль за рахунок даньвей (організації, де працює чиновник). Прикладом став особисто товариш Сі, що наказав скоротити кількість машин супроводу в своїх кортежах, а також неодноразово відвідував заклади громадського харчування в Пекіні начебто простих їдалень і пельменних.
Крім того, рука партійного правосуддя дотяглася і до спалень чиновників. У багатьох корупційних скандалах останнього часу замішані коханки керівників, що породило особливе явище і особливий термін – боротьба з «секс-корупцією» (фань сефу).
Що змушує китайських правоохоронців звертати увагу на сексуальне життя слуг народу? Відповідь на це питання пов’язана з аналізом феномена «другорядних дружин». Китайські ЗМІ стверджують, що абсолютна більшість викритих корупціонерів мали одну або кількох коханок. У наявності прямий взаємозв’язок між неналежною поведінкою в сімейній та державній сферах. «У всіх угодах між нечесними чиновниками та їх коханками постраждалою стороною виступають інтереси держави і суспільства», – наголошується в одному з видань. У грудні 2012 року агентство «Сіньхуа» опублікувало статистичні дані про те, що в 95 відсотках випадків зняті з посад чиновники мали другорядні дружини (бао Ернан), і більше в ніж 60 відсотках випадків корупційні злочини скоювалися через коханок.
Соціологи вважають, що все це пов’язано з особливостями сучасної бізнес-культури. Сьогодні в Китаї поширене переконання, що чоловік не може вважатися успішним, якщо крім дружини не має хоча б одну коханку. Показово висловлювання одного з знятих з посади місцевих керівників: «Серед керівників такого рангу, як я, у кого ж немає хоча б декількох коханок? Це не тільки потреба фізіології, але і показник статусу. Інакше тебе просто не сприймають як серйозну людину!» Засуджений півтора роки тому колишній міністр залізничного транспорту Китаю Лю Чжіцзюнь містив, за повідомленням «Сіньхуа», мав 18 коханок. Цікаво, але провінційні чиновники часто перевершують в цьому відношенні керівників загальнокитайського рівня.
Як соціальне явище феномен «другорядних дружин» (бао ер най, Цінфу, сяосань або Сяомей) сформувався на тлі бурхливого економічного зростання в роки реформ. Деякі автори говорять і про відродження звичаїв Старого Китаю: наявність наложниць і другорядних дружин у чоловіків, які володіли владою і багатством, освячувалося конфуціанською традицією і всім укладом життя. Інші вказують на те, що бао ер як частина ширшого феномена сучасної проституції в китайському суспільстві пов’язаний з масштабними міграційними процесами в пореформеному Китаї, коли мільйони людей в пошуках кращої долі переїжджали з сільських районів в міста, а також з бідних внутрішніх провінцій в приморські регіони. Деякі вказують у цьому зв’язку на південь Китаю, куди після початку реформ Ден Сяопіна приїхали бізнесмени з Тайваню, Гонконгу і Сінгапуру. Залишивши дружин на батьківщині, чоловіки проводили роки в Гуандуні та інших провінціях півдня, де у них було безліч можливостей познайомитися з молодими жінками з числа місцевого населення, і насамперед з вихідцями з найбідніших провінцій півночі і заходу Китаю. Поступово приїжджі підприємці обзаводилися фактично іншими дружинами і другими сім’ями. У Китаї сформувався своєрідний ринок коханок – за рахунок молодих жінок, які прагнуть швидко покращити матеріальне становище або підвищити соціальний статус.
Британський журналіст Джеймс Палмер описує знайомство з однією з таких «полуденних дружин» китайських чиновників: у свої 26 років Шаньшань, яка народилася в одному з сільських районів в провінції Сичуань, встигла перебратися в провінційний центр міста Ченду, попрацювати «дівчиною-служницею» в караоке при готелі, де вона розважала гостей і супроводжувала їх потім у спальню. Нарешті, Шаньшань потрапила на очі менеджеру з Пекіна, співробітнику державної нафтової компанії. «Тепер вона живе в Пекіні в орендованій для неї коханцем розкішній квартирі вартістю 410 тисяч доларів, куди її покровитель приїжджає у вільний час. Крім того що коханець, якого вона називає дядечком, платить за квартиру, купує їй різноманітні подарунки, він також встановив їй утримання у розмірі 20 тисяч юанів (3260 доларів) на місяць».
Шаньшань живе в будинку, багато квартир в якому займають такі ж, як і вона, «другорядні дружини». Це стандартна ситуація: у великих містах наймані дружини часто селяться досить компактно, наприклад в Шеньчжені є цілий район, прозваний місцевими жителями селом другорядних дружин. Там у них складаються своєрідні клуби за інтересами: в очікуванні приїзду «дядечків» утриманка займаються шопінгом, зустрічаються в ресторанах і кафе, пліткують про чоловіків. Деякі відправляють зароблене родичам на батьківщину, інші примудряються брати участь у комерційних угодах або грати на біржі.
Іншими словами, другорядні дружини – це вершина ієрархії жінок, залучених в індустрію проституції (один канадський дослідник вважає, що жінки в цьому бізнесі в Китаї утворюють піраміду з п’яти рівнів від коханок багатих бізнесменів і чиновників до вуличних жриць кохання, які обслуговують невибагливі потреби приїжджих з сільських районів гастарбайтерів).
Професія другорядної дружини може бути дуже небезпечною. У пресі періодично повідомляється про розправи над коханками через різного роду конфлікти як матримоніального, так і фінансового характеру. Наприклад, в 2006 році якийсь Сюй Чжіюань, чиновник муніципального рівня в Пекіні, наказав своєму водієві задушити коханку через те, що та «лаялася з ним по різних дрібних приводів».
З іншого боку, коханки побоюються привабливіших суперниць. Мабуть, це одна з найбільш частих причин конфліктів з дядечком. Через ревнощі другорядні дружини регулярно «зливають» в мережу компромат на своїх покровителів. Завдяки соцмережах викриття в інтернеті придбали в Китаї характер епідемії. В результаті в КНР навіть виникло спеціальне поняття – «боротьба з корупцією за допомогою коханок чиновників». Як повідомило агентство «Сіньхуа», не менше 15 відсотків корупційних злочинів виявлено за допомогою колишніх коханок продажних чиновників.
Громадські симпатії, як правило, виявляються на стороні викривальниць. Іноді в мережі їх навіть героїзують, представляючи нової помітною силою в справі боротьби з корупцією.
Проте звичаї в Китаї залишаються вельми консервативними в питаннях, що стосуються сім’ї та шлюбу. І це важливий ресурс антикорупційної боротьби, а також політичного протиборства, яке користується корупційної темою як зручним інструментом для досягнення своїх цілей.
Андрій Карнєєв заступник директора Інституту країн Азії та Африки (ІСАА)
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
