746
Чого бояться центральні банки у всьому світі
— Світ
Спочатку ідея існування центрального банку полягає в тому, що середньо- і довгострокова грошово-кредитна політика не повинна бути заручником короткострокових політичних амбіцій. Але з часом цей принцип застосовується все рідше.
Діюча політична сила не повинна мати можливості маніпулювати курсом національної валюти в залежності від політичної необхідності. Офіційно центральний банк повинен бути незалежним від політики, щоб бути своєрідним буфером між довгостроковими інтересами суспільства і короткостроковими інтересами політиків.
Це передбачає, що ніхто не повинен вливати в економіку величезні суми грошей, щоб ситуація виглядала так, що багатство населення зростає при якому-небудь лідері, а перспективи в майбутньому залишаються невизначеними.
Але сьогодні центральні банки стурбовані короткостроковими економічними показниками і захоплені короткостроковими програмами стимулювання. Можна сказати, що роль центральних банків зараз зводиться до політичного інструменту, а в будь-якому незадовільному економічному показнику можна звинуватити саме регулятора.
Це положення настільки далеко від того, яке повинно було бути, що керівники центральних банків у всьому світі почали турбуватися, так як вони опинилися на зовсім незнайомій і незвіданій території, вважають автори zerohedge.com.
Менеджменту регулятора може бути дуже страшно перебувати в такій ситуації, але страх, як відомо, поганий порадник. Крім того, в окремих країнах роль ЦБ зводиться до озвучення прогнозів і зниження соціального хвилювання.
Але вони не можуть не розуміти, що політика використання дешевих грошей без фундаментальних підстав рано чи пізно призведе до руйнування бульбашки, яка утворилась. Все питання в тому, коли це станеться? Процес цей може зайняти досить велику кількість часу.
Зрештою всі будуть звинувачувати саме керівників центральних банків. В першу чергу невдоволення буде посилюватися у великого бізнесу, так як йому дійсно потрібна довгострокова стратегія і можливість планування своєї діяльності.
Бен Бернанке, Джанет Йеллен, Маріо Драгі, Харухико Курода – це керівники центральних банків найбільших економік, і підстави для сумнівів у їх незалежності є.
Можна довго сперечатися про те, чому ЄЦБ не починає більш активну програму стимулювання, розвивати теорію змов за участю Goldman, згадувати про можливість підвищення ставок ФРС у зв’язку із зацікавленістю в більш високого прибутку від операцій, але найбільші сумніви в незалежності викликає Банк Японії.
Фактично глава Банку Японії Харухико Курода є найбільш явним і очевидним прикладом політичного інструменту. Можна згадати про те, що прем’єр-міністр Сіндзо Абе не раз говорив, що ЦБ веде країну до темного майбутнього, а політичний тиск на рішення регулятора взагалі не викликає сумнівів в учасників ринку.
Чи почнеться у центральних банків паніка? Цілком можливо, і вже дуже скоро. Всі разом вони влили в економіку трильйони доларів, але результат був практично нульовим. Зростання споживання у всьому світі сповільнюється все сильніше, а це означає дефляцію.
Саме дефляції центральні банки боятися сильніше за все, так як впоратися з нею буде вкрай складно. Приклад Японії показав, що, навіть маючи на озброєнні весь великий арсенал інструментів, їх використання може призвести до великої кількості негативних наслідків, а ефективність сумнівна. При цьому навіть самі амбітні дії в довгостроковій перспективі можуть бути неефективні.
Ще одним прикладом залежного центрального банку є Народний банк Китаю. Незважаючи на те що Китай з часом має всі шанси стати найбільшою економікою світу, мало хто знає ім’я Чжоу Сяочуань. Тобто ніхто навіть не очікує, що ЦБ Китаю буде незалежним.
І цікаво те, що роль Чжоу нічим не відрізняється від ролі Йеллен, Драгі або Курода, а його рішення в деяких випадках можуть навіть сильніше впливати на світову економіку, ось тільки він навіть не намагається приховувати або заперечувати те, що регулятор тісно пов’язаний з політичним курсом влади.
Чому Китай знижує процентні ставки? Тому що він боїться. Економіка Китаю сповільнюється активно, а влада бачить, як найамбітніша і перспективна економічна модель руйнується на очах. Враховуючи розмір китайської економіки, весь світ зіткнеться з проблемами, якщо з нею щось трапиться. Втім, до реального краху ще дуже далеко, а влада намагатиметься все ж якось виправити ситуацію.
Ще один фактор нестабільності – це Японія. Також не варто забувати про Європу, яка нещодавно вже перебувала на межі розвалу, а економічні проблеми можуть знову оголити ці ризики і проблеми.
Що стосується США, то тут центральний банк має достатньо можливостей, щоб переносити проблеми все далі й далі. Але без серйозних структурних змін виправити ситуацію не вдасться, от тільки ніхто цього робити не буде.
Так чого ж бояться центральні банки? Судячи з усього, вони бояться того, що всі їхні дії носять обмежений характер, а можливість впливати на довгострокову економічну ситуацію стає все більш примарною. Керівники регуляторів це чудово розуміють, але жити в такому світі і чекати наближення краху їм навряд чи хочеться.
За матеріалами: Вєсті Економіка
Поділитися новиною
