819
День бабака для світової економіки
— Світ
У відомому фільмі “День Бабака” персонаж Білла Мюррея, ведучий прогнозу погоди на телебаченні, постійно переживає один і той же день. З тих пір як світову економіку вразила криза, аналогічне дежа вю переслідує нас у всіх економічних прогнозах. Однак політики як і раніше свято вірять, що модель економічного зростання зразка докризових років як і раніше можна використовувати в якості орієнтира на найближче майбутнє. Візьмемо, наприклад, піврічний прогноз по світовій економіці, підготований Міжнародним валютним фондом, який повторюється раз за разом, починаючи з 2011 року: “Ой! Світова економіка знову не виправдала очікувань”. І всякий раз знаходяться непередбачені обставини, що перешкодили реалізації оптимістичних прогнозів – наприклад, землетрус і цунамі в Японії, невизначеність, пов’язана з відмовою Америки від політики кількісних стимулів, ризики переоцінки активів, холодна погода в США, і так далі до плюс нескінченності. Щоб підкреслити тимчасовий характер цих факторів, у звіті неодмінно йдеться про те, що темпи зростання ВВП світової економіки ледь дотягують до 3% у першому півріччі, але це нічого, тому що в другому півріччі нас чекає впевнене відновлення. Завдяки цій новознайденій позитивній динаміці, наступного року показник зростання досягне примарних 4%. Коли ж цього не відбувається, МВФ публікує ще один прогноз з аналогічними обіцянками.
Такі хронічні помилки говорять про необхідність переглянути критерії, на яких засновані прогнози. Можливо зацикленість на масштабах дестабілізації, пов’язаної з світовою фінансовою кризою, не дає нам побачити природний перехід розвинутих економік на знижену передачу після кількох років стрімкого зростання. Більш того, незважаючи на явне охолодження у країнах, що розвиваються, їх частка в світовій економіці продовжує рости. Іншими словами, жорстка економічна конкуренція і ослаблення економічного зростання на тлі низької інфляції – це наша нова реальність. В США в минулому році начебто були всі умови для зльоту економіки до нових висот. Заборгованість домогосподарств і безробіття знизилися; корпоративні прибутки і грошові резерви збільшилися; фондовий ринок забезпечив непоганий запас міцності; банки демонстрували готовність до кредитування; а фіскальна консолідація більш не вела до скорочення попиту.
І все ж, всупереч очікуванням зростання споживання домогосподарств залишає бажати кращого, а компанії не поспішають нарощувати обсяги інвестицій. За перші два квартали поточного року ВВП в Америці майже не перевищив рівень, встановлений на кінець минулого року, при цьому велика частина зростання була зумовлена виробленими, але ще не проданими товарами. Головна причина – дуже холодна зима – вже не здатна пояснити цю ситуацію, тому навіть сліпий бачить суть. Американські споживачі як і раніше налякані кризою. Є й інша проблема: незважаючи на величезну кількість приголомшливих пристроїв і гаджетів навколо, людям ні вдома, ні на роботі не вистачає оптимізму, емоційного підйому, ентузіазму. Так, програма кількісного ослаблення, реалізована Федрезервом, підтримала бізнес, але вона не здатна замінити пожвавлення і передчуття змін на краще, які, як відомо, є кращим стимулом для інвестицій.
Навіть знижений прогноз по ВВП світової економіки на цей рік у розмірі 3.4%, швидше за все, виявиться занадто оптимістичним. До кризи світова торгівля росла на 6-8% на рік – набагато швидше ВВП. Проте цього року темпи зростання обсягів торгівлі застрягли на позначці 3%. Нездатність визнати фундаментальні причини охолодження і марні сподівання на те, що старі моделі повернуть економіку до зростання – безнадійний підхід, який веде до створення нових уразливих місць і нових проблем. На думку ряду економістів покупки автомобілів та інших товарів тривалого користування в США були стимульовані тими ж самими згубними “субстандартними” практиками, які використовувалися для фінансування ринку житла в докризові роки. А Марк Карні, глава Банку Англії дотримується аналогічної точки зору щодо Великобританії, де фінансовий сектор роздувся до кіпрських розмірів – 900% від ВВП. Економіст Майкл Петтіс попереджає, що залежність Китаю від політичних стимулів, і надія на те, що вони будуть штовхати економіку вгору, всякий раз після згасання висхідного імпульсу, створює нові макроекономічні уразливості.
Два тектонічних зсуви світової економіки – зниження темпів зростання ВВП і посилення конкуренції з боку ринків – привели до виникнення ряду неочевидних проблем в Європі. Технічні переваги європейських економік, що традиційно лідирувала в сфері торгівлі, залишилися в минулому, а конкуренція на рівні заробітних плат посилює страх перед дефляцією. Найгірше доводиться європейським економікам з високим рівнем боргу, при цьому Італія в числі найбільш уразливих країн. Між тим Європейському центральному банку не під силу оживити зростання в Єврозоні поодинці. Беручи до уваги спад у світовій економіці – зокрема, у світовій торгівлі – непогано було б усім постаратися і послабити євро спільними координованими зусиллями. У той же час, скоординовані інвестиційні стимули у світовому масштабі дозволили б створити сприятливі умови для зростання економіки. Згадайте, що герой Білла Мюррея не зміг закінчити свій День бабака, поки не змінив своє життя радикальним чином; так і ми не зможемо добитися інших економічних результатів, не переглянувши свої фундаментальні моделі зростання.
За матеріалами Project Syndicate
За матеріалами: forexpf.ru
Поділитися новиною
