537
Від Черчілля до Обами: як держави фінансували війни
— Світ
Військові операції ніколи не минають безболісно для бюджетів країн, що беруть участь у конфлікті. І антитерористична операція, проведена США в 2001-2010 роках, вартістю $1,1 трлн, і АТО на Донбасі, що вимагає 1,5 млрд гривень на місяць, однаково потребують додаткових вливань, не врахованих в державному кошторисі.
Перелік джерел коштів на військові операції обмежений. Які з міжнародних практик застосували в Україні?
Внутрішні позики – war bonds
Хто застосовував: США, Великобританія, Німеччина, Росія
Випуск «профільних» військових облігацій – найбільш цивілізований спосіб, який дає змогу патріотам внести свій фінансовий внесок у перемогу. «Я б на перше місце серед інструментів фінансування поставив саме випуск військових облігацій, – каже Ерік Найман, керуючий партнер інвестиційної компанії Capital Times. – Під час серйозних конфліктів країни, зокрема, США і Німеччина, вдавалися до випуску облігацій. Це мало позитивний ефект і на поствоєнному етапі». За його словами, не в останню чергу завдяки військовим облігаціям в США був створений фондовий ринок – люди звикли користуватися цим інструментом, і навіть після закінчення війни попит на папери зберігся.
Великобританія в період Першої світової війни випустила шість позик на різні строки з відсотковими ставками 3,5-5%.
Українська влада також вдалася до цього механізму, випустивши казначейські зобов’язання «Військові» на суму в 1,1 млрд гривень, у тому числі на 100 млн – для фізичних осіб. Українські чиновники, зокрема, міністр фінансів Олександр Шлапак і екс-голова Національного банку Степан Кубів, показали особистий приклад, «на камеру» купивши кілька десятків облігацій. Також повідомлення із закликом «підтримати армію», купивши ці папери, розміщуються в банкоматах Ощадбанку. Суми, однак, поки що не вражають.
31 липня на першому аукціоні з розміщення військових облігацій внутрішньої держпозики, випущених для юридичних осіб, було залучено до держбюджету 50 млн гривень. Екс-заступник голови Національного банку України Олександр Савченко вважає, що низький попит на військові бонди пояснюється низьким рівнем довіри населення та інвесторів до паперів і їхньою низькою прибутковістю. «Патріотично налаштовані українці допомагають без посередництва держави, безпосередньо, купуючи бронежилети, продукти, зброю, і віддаючи добровольцям або загонам гвардії, – зазначає він. – Багато людей вважають, що передати продукти чи одяг солдатам набагато ефективніше, ніж купити бонди, кошти за які ділитимуть чиновники або старі генерали».
Прибутковість військових облігацій – 7% річних (папери номіналом 1000 гривень випущені на два роки з виплатою відсотків двічі на рік). При цьому прибутковість ОВДП аналогічної тривалості – 16,75%. Екс-міністр економіки Володимир Лановий, президент Центру ринкових реформ, зазначає, що ставка за військовими бондами набагато справедливіша і ближча до реальної ринкової, ніж за ОВДП. «У нас ненормальна відсоткова ставка 15-16% – це дуже важкий тягар для майбутнього», – попереджає він. Але чесна відсоткова ставка не сприяє популярності військових бондів.
Ерік Найман також вважає, що причина низького попиту – недовіра до держави, невпевненість в цільовому використанні коштів і низька інформованість про можливості використання паперів. Серед інших «добровільних» способів залучити гроші від населення він наводить приклад військових лотерей: «Продаж лотерейних квитків – теж поширений інструмент. Половина йде на армію, половина на виграші».
Підвищення податків
Хто застосовував: Великобританія
Підвищення податків – неминуча плата за війну. «На Кіпрі є військовий податок, за рахунок якого й фінансується армія. Цей інструмент можна поставити на друге місце», – пояснює Ерік Найман. На відміну від кредитів, які накладають тягар на майбутні покоління, підвищення податку відчувається «тут і зараз». Щоправда, історія свідчить, що навіть відмовившись від підвищення податків на користь інших інструментів фінансування армії, наприклад, кредитів, надалі уряди все одно змушені збільшити ставки – вже для того, щоб сплачувати відсотки за позиками. Хрестоматійний приклад – Великобританія, яка, запровадивши підвищений прибутковий податок в період Першої світової війни, змогла не лише залучити кошти до бюджету, а й, знизивши купівельну спроможність населення, уникнути гіперінфляції.
Дискусійне питання – хто саме має сплачувати підвищену ставку. Єгор Фірсов, член комітету ВРУ з питань податкової та митної політики, вважає, що в поточному періоді для України справедливіше було б обкласти додатковою даниною великий бізнес, але не чіпати дрібних підприємців та бюджетників.
«Багато ми б заощадили, розпустивши бюджетників у неоплачувані відпустки на два місяці? Водночас у країні є колосальний внутрішній ресурс – великий бізнес, який отримує надприбутки», – вказує він. За його підрахунками, запровадження щомісячного спеціального податку в розмірі 0,25% від валового доходу великих підприємств принесло б додаткові 10 млрд гривень на рік.
Судячи з того, що законопроект про внесення змін до Податкового кодексу був прийнятий зі скандалом і з другої спроби, питання, кому платити за АТО, стояло дуже гостро. У підсумку Кабмін ввів додатковий військовий податок на доходи фізичних осіб (+1,5% до кінця року), який має збагатити скарбницю на близько 3 млрд гривень, і підвищив платежі за розробку надр та акцизи.
Зовнішні позики
Хто застосовував: Франція, Великобританія
Чи може воююча країна з нестабільною політичною і економічною обстановкою розраховувати на інтерес міжнародних інвесторів? Приклад України доводить: так, безсумнівно. Але за однієї умови – інвестор отримає хорошу премію за свій ризик. «Є дуже великий попит на українські облігації на міжнародних ринках. Але спокушатися не потрібно, оскільки відсоткова ставка ненормально висока – 14-15%. Навіть в Греції 7%, – підкреслює Володимир Лановий. – Спекулянти зараз зацікавлені купити наші облігації, знаючи, що за нами стоїть МВФ». Використовувати цей інструмент, незважаючи на його доступність, потрібно обережно, попереджає Лановий: «Він виправданий тільки в тому випадку, якщо ми будемо купувати зарубіжну військову техніку, обмундирування тощо».
Конфлікт на Сході не вніс жодних корективів у співпрацю України з МВФ, що стало сигналом для інших потенційних партнерів. «Співпраця МВФ з територією, на якій відбувається збройний конфлікт, унікальною не є, – пояснює Юрій Полунєєв, член ради НБУ. – Клієнтів у Фонду було дуже багато, в тому числі були внутрішні конфлікти на території країн, яким МВФ допомагав кредитами».
Програма stand-by була схвалена 1 травня 2014 року. Загальна сума кредиту – $17 млрд. 7 травня Україна отримала за цією програмою перший транш кредиту – $3,19 млрд. Другий транш – $1,4 млрд. «Зовнішні позики зараз стали доступні для України. Коли підписано програму з МВФ, наша країна не відчуває проблем з дефіцитом поточного платіжного балансу», – констатує Лановий.
У період Першої світової війни одним з найщедріших кредиторів європейських країн були США. При цьому найчастіше мали місце цільові кредити на закупівлю вироблених в Америці товарів. У Великобританії держборг за часи війни 1914-1919 років збільшився більше ніж в 10 разів. Понад 60% держвитрат у цей період забезпечили позики.
Емісія
Хто застосовував: Німеччина, Франція в період Першої світової війни та після неї
Включення друкарського верстата – найпростіший, але і найдорожчий спосіб профінансувати армію. Вдаватися до нього експерти категорично не радять. «Емісія грошей – остання справа в цьому випадку», – упевнений Ерік Найман.
Володимир Лановий зазначає, що під час Першої світової війни Франція і Німеччина просто друкували гроші, надавали прямі кредити оборонному відомству на різні програми. «Це призвело до нереальної інфляції», – нагадує він. У випадку з Німеччиною центробанку розв’язала руки відмова від золотого забезпечення – внаслідок цього грошова маса до кінця війни в країні збільшилася в чотири рази. У 1918-1921 роки ціни виросли на 700%. Ще через два роки інфляція стала неконтрольованою – зарплати виплачувалися декілька разів на день, друкарські верстати працювали цілодобово, щоб встигнути за знеціненням марки.
Емісія паперових грошей у військовій і післявоєнній Франції також спричинила тяжкі наслідки для економіки – держбюджет вдалося збалансувати лише через сім років після закінчення війни (переважно за рахунок підвищення податків). Грошова маса в 1926 році більш ніж у вісім разів перевищувала довоєнний обсяг.
За словами Ланового, емісія паперових грошей – найгірший варіант, але непрямі ознаки вказують на те, що Україна до нього вдається. «Ми бачимо повільну девальвацію гривні – це говорить про те, що її друкують більше, ніж потрібно. Ці гроші, звісно, потрібні для фінансування армії поза бюджетні можливості», – визнає Лановий.
При цьому найчастіше під час військових конфліктів знецінення грошей відбувається і без допомоги регулятора і виражається в підвищенні вартості споживтоварів і загальному подорожчанні життя.
Режим економії/перерозподіл витрат
Хто застосовував: всі країни, що брали участь у військових конфліктах
Економія під час війни відбувається як на державному рівні, з метою знайти додаткові ресурси, так і на рівні пересічних громадян – як наслідок підвищення податків і девальвації національної валюти.
Український Кабмін в рамках програми економії урізав низку пільг і скоротив витрати на державний апарат (щоправда, менш радикально, ніж спочатку планувалося – план «А» припускав двомісячну неоплачувану відпустку для держчиновників). У фінальній версії закону про секвестр держбюджету закріплено, що урізання торкнуться контролюючих органів, це близько 240 000 осіб, і вищого апарату управління – нардепи, Кабмін. За чиновниками вищого рангу збережеться лише оклад – 6500 гривень, а всі надбавки – це близько 10 000 гривень на місяць на кожного високопоставленого держслужбовця – залишаться в скарбниці.
Однак економія також повинна бути вибірковою. «Якщо скорочують інвестиційні витрати, то за ланцюжком це погіршує стан економіки, уповільнює економічне зростання і призводить до скорочення загалом податкової бази, – пояснює Ерік Найман. – Урізання непродуктивних видатків виглядає правильним, але в Україні складно визначити, які витрати продуктивні, а які – ні». При цьому він підкреслює, що частину держвитрат можна скоротити безболісно, а це актуально і для мирного часу.
За словами Савченка, ефективним державним механізмом з фінансування армії, навпаки, є збільшення бюджету. «Але в Україні витрати на армію дуже низькі. Вони мають становити мінімум 2-2,5% за рахунок скорочення інших витрат, наприклад на вищу освіту, чиновників вищої ланки і так далі», – перелічує він.
Анна Ковальчук, Катерина Шуміло
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
