886
Тепло від біогазу: ще одна альтернатива вугіллю і газу
— Енергетика
Днями міністр фінансів Олександр Шлапак зустрічався з Дімітросом Ціцірагосом, віце-президентом Міжнародної фінансової корпорації (МФК), що входить до групи Світового банку. Український міністр запропонував МФК фінансувати будівництво біогазових станцій з переробки різного типу відходів. Зі свого боку Ціцірагос заявив, що МФК готовий запропонувати своїм клієнтам в агропромисловому секторі України нові кредитні лінії для переробки відходів на газ.
У корпорації також вивчатимуть можливість відкриття нових кредитних ліній банкам-партнерам для підтримки нових проектів у сфері альтернативної енергетики. Україну відвідає група експертів МФК для консультацій щодо проектів у цій сфері, які могли б бути підтримані групою Світового банку.
Для України біоенергетика є одним зі стратегічних напрямків розвитку сектора поновлюваних джерел енергії, враховуючи високу залежність країни від імпортних енергоносіїв, в першу чергу, природного газу, і великий потенціал біомаси, доступної для виробництва енергії. На жаль, темпи її розвитку в Україні досі суттєво відстають від європейських. На сьогодні частка біомаси в загальному постачанні первинної енергії в країні становить лише 1,2%, а у валовому кінцевому енергоспоживанні – 1,78%.
Однак, якщо порівняти нинішні ціни на викопні палива (насамперед газ), теплову енергію та на біомасу, то впровадження котлів на біопаливі для виробництва теплової енергії не просто економічно доцільне. Воно повинно проводитися на об’єктах теплоенергетики в промисловому і бюджетному секторах. За нашими підрахунками, термін окупності проектів з впровадження котлів на деревині та соломі становить 2-3 роки для промислового та бюджетного секторів, і 8-10 років – для ЖКГ.
До 2020 року біомаса може замістити близько 3,5 млрд куб. м/рік природного газу для виробництва теплової енергії в Україні, а до 2030-го – 7,5 млрд куб. м/рік. Одним з ключових положень нашої концепції є поступове збільшення частки потужностей ТЕЦ на біомасі та твердих побутових відходах (ТПВ). Для 2030 року як оптимальний представляється такий розподіл теплових потужностей: ТЕЦ на біомасі – 25%, ТЕЦ на ТПВ – 10%, котельні та побутові котли (на дровах, трісці, пелетах, соломі) – 65%.
Питання фінансування проектів переходу на біопаливо – одне з найболючіших. Допомога МФК була б до речі, але країна має й внутрішні резерви. Досі ціна на газ і теплову енергію для населення субсидувалася з держбюджету. У 2013 році Україна купувала російський газ за ціною понад $400/1000 куб. м (або 3200 грн), а продавала підприємствам ЖКГ по 1309 грн/1000 куб. м. Для компенсації цієї різниці державний бюджет субсидував НАК «Нафтогаз України» на рівні 25-30 млрд куб. м/рік.
При цьому середній тариф на теплову енергію в 2013 році становив 229,5 грн/Гкал без ПДВ. А якби у нас діяв ринок, то середній тариф становив би 778,6 грн/Гкал без ПДВ. Тобто пряма дотація з бюджету України – 549,1 грн без ПДВ на кожній продаваній населенню Гкал. Водночас середній тариф на теплову енергію, вироблену з біомаси, становив 546,1 грн/Гкал без ПДВ. Звичайно, за такого тарифу для населення проекти котелень на біопаливі теж не можуть бути рентабельними без субсидування з боку держави. Але при цьому необхідна субсидія становить 316,6 грн/Гкал без ПДВ, що на 43% менше, ніж при субсидуванні теплової енергії з природного газу.
Біоенергетична асоціація України вважає за доцільне розробити механізм перерозподілу субсидій, що виділяються зараз на теплову енергію з природного газу, на теплову енергію, вироблену з біомаси. При цьому в бюджеті України виникне економія коштів, що виділяються для цього, у розмірі 43%, а для інвестора стане вигідно вкладати кошти в такі проекти. Крім того, скоротити обсяги субсидування можна буде дуже швидко.
Звичайно, після очікуваного підвищення тарифів у ЖКГ на теплову енергію для населення на 40% з 1 липня 2014 року ситуація принципово не зміниться. Тариф на теплову енергію для населення підніметься до 229,5 × 1,4 = 321,3 грн/Гкал без ПДВ. Однак тепло з біомаси вимагатиме ще менше перерозподіленої субсидії – 224,8 грн/Гкал без ПДВ. Після другого підвищення тарифів, з 1 липня 2015 року ще на 40%, тариф вже буде становити 449,8 грн/Гкал без ПДВ. А субсидії – 96,3 грн/Гкал без ПДВ.
За третього підвищення – на 20% з 1 липня 2016 року – тариф становитиме вже 449,8 × 1,2 = 539,7 грн/Гкал без ПДВ. А державі доведеться допомагати споживачам лише на суму 6,4 грн/Гкал без ПДВ. Таким чином можна прогнозувати, що механізм перерозподілу субсидії виродиться з 01.07.2016 при запланованих темпах підвищення тарифів на теплову енергію. До цього запропонований механізм компенсації критично важливий для забезпечення рентабельності виробництва теплової енергії з біомаси в ЖКГ.
Якщо держава відмовиться від субсидування різниці тарифів з держбюджету і покладе ці функції на місцеві бюджети, регіональним чиновникам доведеться дуже постаратися, щоб знайти необхідні кошти. У такому випадку для покриття різниці тарифів на тепло з біогазу буде потрібно менше грошей. До того ж буде підтримка інвестпроектів, розвиток нового напрямку в сільському господарстві, створення нових робочих місць.
Зараз щороку в Україні для виробництва енергії використовується близько 2 млн тонн у.п./рік біомаси різних видів. При цьому основний внесок надає деревина – її частка в структурі річного споживання біомаси становить майже 80%. На деревину припадає і найвищий відсоток використання економічно доцільного потенціалу – 80%, тоді як для інших видів біомаси (за винятком лушпиння соняшника) цей показник на порядок нижче. Найменш активно (на рівні 1%) реалізується енергетичний потенціал соломи зернових культур і ріпаку.
Водночас Україна має великий потенціал біомаси, доступної для виробництва енергії, що є гарною передумовою для динамічного розвитку сектора біоенергетики. Економічно доцільний енергетичний потенціал біомаси в країні становить близько 20-25 млн тонн у.п./рік. І основними складовими цього потенціалу є відходи сільськогосподарського виробництва (солома, стебла кукурудзи, стебла соняшнику і т.п.) – понад 11 млн тонн у.п./рік і енергетичні культури – близько 10 млн тонн у.п./рік (за даними 2013 року). Слід зазначити, що процес вирощування енергетичних культур на вільних землях в Україні особливо активно розвивається останні кілька років.
Георгій Гелетуха, голова правління Біоенергетичної асоціації України
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
