Газовий баланс: чи зможе Росія замінити Європу Китаєм — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Газовий баланс: чи зможе Росія замінити Європу Китаєм

Енергетика
1082
Росії вкотре не вдалося домовитися про постачання природного газу (ПГ) до Китаю. Як повідомляє газета “Ведомости”, у списку документів, підписаних за підсумками візиту президента РФ Володимира Путіна в Шанхай, контракт з КНР за східним маршрутом постачань ресурсу держкорпорацією “Газпром” не значиться, незважаючи на попередні домовленості. Втім, у Путіна запевняють – візит не закінчений, і договір “може бути підписаний у будь-який момент”, оскільки прогрес спостерігається значний. Китайська операція дозволить РФ наростити експортні показники, як мінімум на 18,5%, якщо порівнювати з минулим роком, коли постачання “блакитного палива” за кордон, за даними Міненерго РФ, становили 205 млрд кубометрів. Це принесе відчутний прибуток як держкорпорації “Газпром”, так і державній “Роснефти”, яка має намір підключитися до проекту.
Шлях у 20000 льє і $22 млрд
Китай і Росія намагаються домовитися про будівництво нового газопроводу вже близько 10 років. Тоді обговорювалися два маршрути транспортування палива до Піднебесної із загальним обсягом поставок у 70 млрд кубометрів (для порівняння, за минулий рік Україна – один з найбільших російських покупців ресурсу – імпортувала 28,1 млрд кубометрів). Втім, в березні 2013 року переговорники зупинилися на одному з них – східному – з річними обсягами в 38 млрд кубометрів, який повинен стартувати у 2018-му строком на 30 років. Тоді ж було прийнято рішення про будівництво газопроводу “Сила Сибіру” з Якутії і Сахаліну, покликаного забезпечити необхідну кількість ресурсу для КНР, який коштуватиме РФ $22 млрд.
Китай – одна з економік, що стрімко розвиваються, і чималу роль у цьому відіграють постачання газу. У 2013-му Піднебесна спожила 170 млрд кубометрів ресурсу при власному видобутку в 117,9 млрд кубометрів. На відміну від європейських країн, тут не мають наміру брати курс на зниження застосування цього палива як у промисловості, так і для побутових цілей – китайський уряд встановив мету збільшити обсяги використовуваного ПГ до 420 млрд кубометрів до 2020 року. Андрій Морозов, CEO австрійської “Effective Energy Technologies”, відзначає, що Китай потребує будь-яких джерел енергоносіїв. “Незважаючи на наявність власної мережі виробництва і споживання водовугільного палива (ВУП), у деяких районах необхідні додаткові джерела енергопостачання”, – говорить він. В цілому, за 2013 рік в КНР спожили 3,61 млрд тонн вугілля різних марок, частина якого використовувалася для виготовлення ВУП, і до 2020 року тут планують наростити споживання різної вугільної продукції до 4,8 млрд тонн щороку.
Виходячи з цих даних, і світові, і російські аналітики вважали укладення контракту між РФ і Китаєм фактично завершеним. Аналітики, опитані The Washington Post, запевняли, що вірогідність підписання договору в поточному місяці становить близько 80%. Однак нинішні новини дали грунт для сумнівів, неабиякою мірою через терміни обговорення конкретного проекту. Як зазначає Андрій Морозов, будь-яка угода подібного масштабу, яка виходить на вищий рівень, готується не менше року. “У разі газопроводу це, швидше за все, ще довше: для оцінки вартості потрібно провести значну кількість передпроектних вишукувань, що включають дослідження геодезії, оцінку довжини траси”, – відзначає він.
Але стопорять старт робіт не тільки терміни, а й питання вартості імпортного ресурсу. Основною проблемою, за словами прем’єр-міністра РФ Дмитра Медведєва, є розбіжність поглядів щодо ціни на ресурс, яку пропонує “Газпром” – вона буде порівнянна з європейськими поставками. “В умовах газового співробітництва ціна не буває фіксованою і визначається за формулою і залежить від обсягу, довжини труби, якості газу та інших факторів”, – зазначив він в інтерв’ю Bloomberg TV. З іншого боку, російський прем’єр “залякав” Європу, що, в разі відмови від купівлі палива з її боку, весь доступний ресурс буде поставлятися в Піднебесну. Обсяг же вельми солідний – у 2013-му РФ продала до країн Західної та Центральної Європи 139 млрд кубометрів за середньою ціною в $380 за 1 тис. куб. м. Здавалося б – втрата частини ринку у $52,8 млрд буде плачевною. Але не за нинішнього рівня видобутку/споживання – минулого року це співвідношення становило 668 млрд кубометрів проти 456 млрд кубометрів. Якщо Захід “закомизиться”, необхідність у масштабній розробці нових родовищ просто відпаде.
Але заява Медведєва, з іншого боку, ставить РФ в ще більш незручне становище. На думку російського політика Бориса Нємцова, домовитися з Китаєм або не вдасться, або ціна буде низькою – менше $300. “Китайці зрозуміли, що у Путіна ніякого газового маневру після розриву із Заходом немає, і Росія тепер цілком залежить від китайців. І тепер вони будуть викручувати руки”, – написав він на своїй сторінці в Facebook. І допущення Нємцова ніяк не корелюють зі словами російського прем’єра – експортна ціна на постачання палива до Європи, закладена в бюджеті “Газпрому” на 2014 рік, становить $372 за 1 тис. кубометрів. Водночас, вартість 1 тис. кубометрів для КНР, за різними оцінками, може становити від $380 до $590. При цьому тонна якісного австралійського вугілля на світових ринках котирувалася на 1 травня-2014 на рівні $73, тобто вугілля (при всій його низькій екологічності) для Піднебесної обійдеться дешевше, навіть з урахуванням логістичних витрат.
Податкова толерантність
У Китайській історії є ще один важливий момент. За словами президента держкомпанії “Роснефть” Ігоря Сечіна, китайська і російська сторони під час укладання нового контракту готові піти на значні поступки. Так, Сечін повідомив, що КНР готова скасувати імпортне мито на газ для “Сили Сибіру”. У свою чергу, Володимир Путін має намір обнулити податок на видобуток корисних копалин для родовищ, газ з яких буде поставлятися до Китаю. Враховуючи те, що він становить близько 80 рублів ($2,3 за курсом Центробанку РФ на 21 травня) за 1 тис. кубометрів, і виходячи із запланованих обсягів постачань до КНР, компанії, що працюють за новим контрактом зможуть заощадити до 3,04 млрд рублів ($87,86 млн) на рік. І виграє від цього аж ніяк не Піднебесна.
Ось тільки імпортного мита в Китаї немає. Мова може йти про ПДВ, яким обкладаються всі імпортні поставки газу, у розмірі 13%. Втім, Росія робити ще один крок “толерантності” у бік партнера не поспішає. У РФ діє експортне мито на поставки газу в розмірі 30% від його вартості, яка також закладається у вартість законтрактованого палива. Для України подібна поступка була закладена в так званих “харківських угодах”, які передбачали скасування цієї “надбавки” на поставки ресурсу для нашої країни, проте не більше ніж на $100 за 1 тис. кубометрів. З Китаєм же наш північний сусід не наважився на повторення цього маневру. Адже якщо вартість газу буде встановлена ​​на рівні ціни, прописаної для Європи в бюджеті “Газпрому” ($372), держбюджет РФ отримає додаткових $4,24 млрд на рік.
Якщо ж Росії не вдасться “дотиснути” свою вартість контракту, експерти передрікають, що вона може втратити цю можливість вже незабаром. Сіджоу Джоу (Xizhou Zhou), керівник China Energy в IHS Inc., у коментарі Bloomberg стверджує, що “вікно закриється” з приходом нових учасників ринку. Так, наступного року має запрацювати термінал для експорту скрапленого газу (LNG) в Австралії потужністю близько 30 млрд кубометрів на рік. І, цілком можливо, Китай віддасть перевагу перевіреному (Австралія є одним з найбільших постачальників LNG в Азію) партнеру на відміну поки ще ефемерній вигоді від РФ.
Газовий баланс: чи зможе Росія замінити Європу Китаєм
Любоміра Ремажевська
За матеріалами:
Діло
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас