821
Криза змінила баланс сил в Євросоюзі
— Світ
Одного разу голова Європарламенту Мартін Шульц (Martin Schulz), який не звикл за словом лізти в кишеню, порівняв нинішню європейську політику лідерів країн Євросоюзу з Віденським конгресом. У далекому 1815 провідні європейські держави за допомогою закулісних інтриг і таємних переговорів поділили континент між собою. Слово “демократія” для дипломатів того часу було в кращому випадку лайливим.
У теорії сьогоднішній Європейський Союз побудований на абсолютно інших, ясних, демократичних принципах: закони приймаються Європейською радою, представницьким органом національних держав, і Європейським парламентом як органом, що представляє інтереси громадян ЄС. Законопроекти розробляються Європейською комісією, яка контролює дотримання всіх європейських договорів.
Але від початку боргової кризи в єврозоні, що вибухнула на початку 2010 року, система працює не за теорією. Щоб врятувати Грецію від банкрутства, представники країн-членів ЄС відчули себе змушеними імпровізувати. Вони створили стабфонд, оформивши його як просту фірму і уклавши між собою відповідні міжнародні договори. Все це – в обхід чинних структур і процедур ЄС. Політики пояснюють свої дії цілком зрозуміло: час і інвестори підганяли, а європейська бюрократія була занадто незграбною.
Демократія – в дефіциті
Європарламенту і національним парламентам окремих країн-членів ЄС залишалося тільки або мовчки взяти до відома прийняті без них рішення або схвалити їх заднім числом. Тенденція приймати рішення в обхід чинних правил ЄС збереглася і під час обговорення Європейського фіскального пакту. Договір про нього тоді підписали лише 25 з 27 членів Євросоюзу – прийти до підписання даного документа за дотримання всіх європейських норм було б неможливо. Тож навіть прихильниця пакту, канцлер ФРН Ангела Меркель (Angela Merkel) була змушена визнати, що обхідний шлях був лише “другим з кращих рішень”.
У роки кризи в Європі працює старий принцип “хто платить, той і замовляє музику”. Оскільки тільки у самих країн-членів ЄС були гроші на порятунок єврозони, що опинилася в кризі, то Європейська Рада, куди входять лідери ЄС, стала центральним органом з кризового управління. У той же самий час Європейська комісія виявилася зведена до ролі збирачів статистичних даних і звітів перевірок, поскаржився якось голова комісії Жозе Мануел Баррозу. Європарламент отримав право брати участь тільки в розробці правил, що урізають можливості для нарощування дефіциту держбюджету в країнах-членах ЄС. Решта суттєвих рішень проходять повз депутатів.
Меркель керує, тому що платить
Німеччина і Франція, які від початку стали моторами європейської інтеграції, в роки кризи продовжують правити курс в ЄС. Як стверджує сама Меркель, до ролі лідера вона не прагнула, а виконує її вимушено. Країни, що опинилися в кризі через високий рівень державної заборгованості, нерідко звинувачують главу кабінету міністрів ФРН в повільності і нерішучості. Малі держави ЄС, навпаки, незадоволені тим, що величезна порівняно з ними Німеччина надто швидко реалізує свої уявлення про майбутнє ЄС.
Поки боргова криза визначає порядок денний в Європі, національні уряди, і перш за все Німеччина, залишаться центром сили і влади в ЄС, упевнений нинішній міністр внутрішніх справ Томас де Мезьєр (Thomas de Maizière). Німеччина в Європі стала чимось на зразок “гегемона” проти своєї волі, вважає британський історик Тімоті Гартон Еш.
Новий центр сили: ЄЦБ
Криза в зоні євро різко посилила роль Європейського центрального банку, що знаходиться у Франкфурті-на-Майні, відповідального за стабільність європейської валюти. Сьогодні ЄЦБ – єдиний наднаціональний орган Європейського Союзу, здатний швидко впливати на міжнародні фінансові ринки. Причому поза всяким парламентським контролем та зовні незалежно від політичного тиску. На сьогодні ЄЦБ постачає приватні банки наддешевими кредитами, збільшуючи ліквідність і купуючи державні облігації країн єврозони, що опинилися в борговій кризі.
Всі ці заходи були раніше табу, і порушення їх викликало б у більш спокійний час хвилю обурення. Але в роки кризи критика дій ЄЦБ залишається стриманою, хіба що регулярно обурюються представники Бундесбанку. Втім, це мало турбує голову ЄЦБ Маріо Драгі. Драгі, як ніхто інший, знає, що в короткостроковій перспективі тільки довірений йому ЄЦБ здатний пом’якшити наслідки кризи і підтримати роботу банківської системи.
Примітно, яку картину дають на цьому тлі опитування громадської думки в ЄС. До заходів щодо стабілізації ситуації, вжитих Європейською радою, довіра у жителів невисока. Лише чверть всіх британців, французів і німців вірять, що численні саміти приведуть до виходу з кризи. Водночас більшість жителів єврозони виходять з того, що і через 10 років будуть користуватися загальною європейською валютою.
Бернд Рігерт, Михайло Бушуєв
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
