2225
Точка зору: економічна ізоляція призведе Росію до швидкої бідності
— Світ
Радник президента Сергій Глазьєв запропонував уряду радикальний план захисту російської економіки від західних санкцій: закрити економіку від зовнішнього світу, відмовитися від долара, російські валютні рахунки заморозити.
Якщо іще пару місяців тому такі пропозиції здавалися маренням, то тепер їх на повному серйозі розглядає Національна фінансова рада, а Мінфін роздав доручення своїм департаментам проаналізувати кожну з 15 радикальних ідей Глазьєва.
Спробуємо уявити, як Росія буде жити в умовах закритої від зовнішнього світу економіки – системи, яку економісти називають автаркією.
Уявити це неважко, особливо людям старшого покоління, оскільки автаркією був Радянський Союз. Країна, яка намагалася виготовляти все виключно своїми силами, щоб не залежати від ворожого Заходу.
Радянський Союз довів всією своєю історією, що автаркія можлива лише на примітивному рівні і недовго. Як свідчить економічна теорія та доводить досвід СРСР і Північної Кореї, якщо автаркія існує понад 50 років, то справа закінчується загальним дефіцитом, голодом і в підсумку – перебудовою економічної системи.
Для тих, хто не пам’ятає: радянська економіка функціонувала за принципом замкнутого кола. У ній видобували вугілля та руду, з руди плавили сталь, зі сталі робили машини для видобутку вугілля й руди. Це, звичайно, дещо перебільшено, але в останні десятиліття існування СРСР практично всі галузі його економіки були менш ефективні, ніж у міжнародних конкурентів.
Щоб відродити автаркію, доведеться скасувати всі досягнення ринкової економіки в Росії і закрити кордони. При цьому потрібно віддавати собі звіт, що перехід до ізольованої економіки не лише сам по собі вимагатиме багато грошей, але і за визначенням зробить всі товари в країні набагато дорожчими.
Адже з точки зору економічної ефективності витрати на виробництво майже будь-якого товару в умовах автаркії набагато вищі, ніж їх купівля на світовому ринку. У ринковій економіці з відкритими кордонами набагато вигідніше продати барель нафти і на отримані 100 дол купити потрібні товари в інших країнах. Якби ті самі 100 дол використовувалися для організації власного виробництва, їх явно не вистачило б.
Одним з головних досягнень пострадянського часу був розвал неефективного радянського виробництва, переорієнтація економіки на експорт і імпорт. Дохід від продажу ресурсів повертався до Росії і оплачував імпорт, а нерентабельні фабрики перебудовувалися в торгові центри та елітне житло.
Ця нескладна схема виявилася значно більш продуктивною, ніж радянська економіка: той самий барель нафти значно збільшував загальний добробут. Тому з економічної точки зору буде набагато ефективніше продовжувати продавати нафту і імпортувати більшість товарів. Якщо виробництво всіх товарів знову буде налагоджуватися в Росії, країна стане значно біднішою.
Більше того, ми живемо в іншій цивілізації, ніж 80 років тому, коли в Росії розпочалася індустріалізація і перехід до автаркії. Власне виробництво зараз виявиться ще більш невигідним заходом, ніж у минулому столітті.
Індустріальна революція створила машини для інтенсифікації або заміни фізичної праці. А інформаційна революція, новий етап індустріальної, інтенсифікує або навіть замінює «розумові процеси» – розрахунки, комунікації, менеджмент процесів. В результаті виробництво в XXI столітті значно подешевшало завдяки інформаційним технологіям.
Здавалося б, можна зараз закупити на Заході сучасні верстати та обладнання і дешево організувати власне виробництво всього, добившись бажаної автаркії. Але на ділі це неможливо: технології сьогодні зав’язані на інноваціях, та й ефективне виробництво можна реально налагодити, лише надавши можливість власникам інноваційних виробничих та управлінських технологій (тобто іноземцям) інвестувати в економіку. Як , наприклад, відбувається в російському автопромі. Або в Китаї.
Висока рентабельність та велика додана вартість сьогодні сконцентровані в «мозковій» частини індустріального процесу. Китай це чудово розуміє і намагається піти від виробництва в інновації.
Тому що в XXI столітті бути виробником товарів – це програшна позиція, оскільки поступово виробництво стає все більш низькорентабельним заняттям. Навіть дешева робоча сила і терпимість до брудного виробництва перестають бути конкурентними перевагами, оскільки машини замінюють людей, а виробництво стає безвідходним. Майбутнє – за інноваціями.
Але в інноваційному світі немає кордонів. Автаркія з інновацій не монтується. Приклад успішної новаторської нації – Ізраїль (де, до речі, безліч стартапів засновані емігрантами з СРСР). Але Ізраїль став країною інновацій саме тому, що повністю спаявся з Кремнієвої долиною. Іншими словами, створив у себе пряму протилежність автаркії.
Швидше за все, до повної самоізоляції Росії справа не дійде – навіть на думку Глазьєва Росія повинна відмовитися лише від торгівлі з країнами НАТО. Експорт та імпорт буде переорієнтований на інших торговельних партнерів – Китай, Індію, Бразилію, Єгипет, Іран, Казахстан і Білорусь.
Але рішення самоізолюватись і «дружити вибірково» з більш доброзичливо налаштованими країнами – це втрата дорогоцінного часу на тлі негативних тенденцій на ринку енергоносіїв.
Технологічна революція створила на них загрозу затоварення. Тут і нові родовища, і більш інтенсивна експлуатація існуючих, і сланцева революція, і глибоководне буріння, і «зелена» енергетика, і прогрес в області зниження енергоємності.
Поки Росія погрожує перекинути нафту і газ в Китай (не дійшовши ніяких виразних домовленостей і не побудувавши інфраструктуру), її конкуренти будуть посиленими темпами витісняти російські енергоносії з європейського ринку. Санкції проти Росії їм в цьому дуже допоможуть. А завоювати нові ринки збуту набагато важче і витратніше, особливо в умовах затоварення ринку. Тож російський барель нафти скоро буде не так легко продати.
Закриваючись від західного світу, Росія йде до бідності: експортні товари буде важче продавати (менше доходів), а створення власного виробництва, ізольованої фінансової системи і переорієнтація на нові ринки збуту вимагатиме величезних витрат і різко знизить ефективність економіки. Тож курс на самоізоляцію вдарить по Росії сильніше західних санкцій.
Олексій Байєр, економічний оглядач журналу Research, Нью-Йорк
За матеріалами: РБК daily
Поділитися новиною
