739
Арктичні амбіції Путіна
— Енергетика
Цього тижня в Москві відбулося засідання Ради безпеки РФ з державної політики в Арктиці під головуванням президента країни Володимира Путіна. У найближчі кілька років Москва вирішила впритул зайнятися розвитком Арктичної зони Росії. Йдеться про відтворення втраченої радянської та створення нової транспортної інфраструктури, реалізації масштабних програм з видобутку корисних копалин, нарощування військової присутності.
Для реалізації державної політики в Арктиці в Росії буде створено спеціальний держорган. З такою заявою днями виступив Володимир Путін. За його словами, «потрібен не громіздкий бюрократичний орган, а оперативно працююча структура». «Арктика була і залишається в сфері особливих інтересів Росії. Тут сконцентровані практично всі аспекти національної безпеки – військово-політичний, економічний, технологічний, екологічний, ресурсний», – заявив президент.
Глава держави зажадав від уряду подумати, як реалізовуватимуться заходи держпрограми «Соціально-економічний розвиток арктичної зони Росії на період до 2020 року», доручивши «опрацювати питання фінансування програми з 2017 року». За оцінками експертів, загальні запаси паливно-енергетичних ресурсів російської Арктики перевищують 1,6 трильйона тонн у нафтовому еквіваленті, а континентальний шельф містить близько чверті всіх шельфових запасів вуглеводневої сировини в світі.
Крім ресурсного зростає і транспортно-інфраструктурне значення російської Арктики. Видобуток ресурсів вимагає прискореного розвитку залізничної інфраструктури – реанімуються старі проекти будівництва Північного широтного ходу, Трансполярної магістралі і хордових гілок до «континентальної залізничної системи» і портів на березі Північного Льодовитого океану. Окремі ділянки цієї транспортної мережі успішно працюють (Чум – Лабитнангі, Надим – Уренгой), інші – підлягають відновленню або ж будівництву з чистого аркуша. Паралельно видобутку копалин і відтворенню інфраструктури планується розвиток транзитних арктичних коридорів, в тому числі Північного морського шляху. Завдяки сприятливим для судноплавства змінам арктичного клімату терміни навігації на Північному морському шляху збільшилися в два, а на окремих ділянках і в три рази. У результаті цей маршрут стає все більш привабливим: шлях з японського порту Йокогама до Роттердаму майже вдвічі коротший за традиційну міжнародну трасу через Суецький канал.
Водночас все нове – це добре забуте старе. «Значення Арктики в Росії розуміли і уряд Вітте, і більшовики. Саме тому, ще не подолавши розруху Громадянської війни, на початку 20-х років почали розвиток Північного морського шляху, боролися за особливий статус Шпіцбергена», – говорить професор НДУ ВШЕ Юрій Плюснін. У 1932 році Йосип Сталін не довірив розвиток арктичних територій уряду. Було вирішено відмовитися від залучення відповідних профільних наркоматів через побоювання того, що вони «не зможуть приділяти цьому проекту відповідної уваги». Для «народно-господарського освоєння» Арктики і «забезпечення судноплавства» Північним морським шляхом було створено окрему організацію – Головне управління Північного морського шляху (Головпівнічморшлях, ГУППШ). Тим же шляхом сьогодні, по суті, йде Володимир Путін, передаючи питання розвитку Арктики в ведення окремої організації.
Відбудовувати значну частину арктичної інфраструктури Росії доведеться практично заново. «Після розпаду Радянського Союзу Арктика занепала. Чимало виїхали, тих, хто не хотів їхати, виселяли фактично насильно. Військові містечка і техніка були покинуті», – розповідає начальник Морської арктичної комплексної експедиції (Макей) Інституту спадщини Петро Боярський. Проте зараз все повертається на круги своя. «Іще в 1994 році, ми бродили по залишках військової бази на Новій Землі, я говорив Боярському, що через 10-20 років росіяни почнуть сюди повертатися. І не помилився. У радянських шкільних географічних атласах арктичні території входили до складу СРСР, потім, в пострадянські роки, держкордон, що позначає в межах Росії велику частину Північного Льодовитого океану, зник. Зараз вона з’являється знову», – розповідає Плюснін.
Багато в чому, щоб компенсувати тимчасову господарську слабкість, Москві доводиться різко нарощувати військову присутність в регіоні. Путін на Держраді заявив про необхідність посилити оборону арктичних рубежів Росії. «Слід зміцнювати військову інфраструктуру. Зокрема, мова йде про створення в нашій частині Арктики єдиної системи базування надводних кораблів і підводних човнів нового покоління», – зазначив глава держави, додавши, що підрозділи Міноборони, МНС та інші служби повинні регулярно брати участь в міжвідомчих навчаннях і тренуваннях. Президенту вторив і секретар Радбезу Микола Патрушев. За його словами, Росія відтворить втрачені аеродроми в російській частині Арктики. Ці аеродроми будуть подвійного призначення і стануть використовуватися, в тому числі, для розвитку Північного морського флоту. У кінці 2013 року міністр оборони Сергій Шойгу заявив про плани з відновлення в 2014 році системи російських військових баз в Заполяр’ї. «З військової точки зору, Арктика – єдиний оборонний простір, який досір в значній мірі не контролюється. Збільшення оборонної присутності РФ в регіоні, як, втім, і країн НАТО, – неминуче», – говорить експерт Дмитро Євстаф’єв.
Водночас значення Арктики для Росії не вичерпується виключно видобутком корисних копалин, розвитком транспортних комунікацій і проблемами безпеки. «Тут зосереджені гігантські водні ресурси, унікальні біологічні морські ресурси, поновлювані з величезною швидкістю, на відміну від ресурсів південних тропічних морів. Однак навіть це не головне. На півночі зберігається і відтворюється унікальний досвід життєзабезпечення в екстремальних умовах. Цей досвід буде затребуваний у світовому масштабі при виживанні в умовах екологічних і техногенних катастроф. Крім того, не варто забувати і про унікальне історико-культурне значення Півночі для Росії і народів, що в ній проживають. Росіян сформувала Північ. Для порівняння більша частина населення іншої великої країни, що вважається північною, – Канади – проживає між широтами Києва й Сочі», – говорить Юрій Плюснін.
Михайло Чернов
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
