1269
І все ж таки нам потрібно вивчити уроки кризи
— Світ
Необхідно виконати серйозну роботу – а саме, знайти спосіб відновити втрачений обсяг виробництва і продуктивність
Перехожий бачить, як людина шукає щось під ліхтарним стовпом, і питає, що він намагається знайти. “Свої ключі”, – відповідає той. Якийсь час вони їх шукають, але так нічого і не знаходять. Перехожий запитує, чи впевнений він у тому, що загубив свої ключі. “О, ні”, – відповідає той. “Але саме сюди падає світло”. Так проходять економічні дебати у Великобританії. Хто завгодно може бачити фіскальні дефіцити, викликані кризою. Легко погодитися, що це було пов’язано з тим, що уряду необхідно було виділити пріоритети. Легко було погодитися з тим, що ці дефіцити стали наслідком фіскальної безвідповідальності. Але насправді справа у впливі фінансової кризи на обсяг виробництва і продуктивність. Правильніше було б сконцентруватися на тому, як відновити втрачений об’єм виробництва і продуктивність. Причиною цих нещасть була фіскальна безвідповідальність; її знищення нічим не допоможе.
У Великобританії обсяг виробництва на душу населення і продуктивність праці тримаються значно нижче довгострокових трендів. У 2012 році, приміром, валовий внутрішній продукт тримався на 12% нижче тренда 1950-2007 років. До цього призвела глибока рецесія, що прийшла на зміну історично слабкому відновленню. Один вдосконалюваний фактор – низьке безробіття, є дзеркальним відображенням кризи продуктивності. Оксфордський академік, Саймон Рен-Льюїс, назвав це політичним фіаско. Дехто вважає, що в 2007 році у Великобританії стався нежиттєздатний підйом, викликаний кредитуванням. Насправді обсяг виробництва не тримався вище свого довгострокового тренда. Коли і чому цей тренд став нежиттєздатним? На відміну від США чи Іспанії, у Великобританії не було підйому будівництва. Не було в ній і різкого зростання особистого споживання. Ціни на житло різко зросли, проте потім вони не обвалилися, як це трапилося в Ірландії, Іспанії чи США. Кредитування збільшилося, проте в основному на купівлю ще більш дорогого житла. Втрати з іпотечного кредитування, що випливають з цієї ситуації, були надзвичайно малі. У період між 1998 і 2008 роком фінансовий сектор збільшився з 6% до 9% від валового внутрішнього продукту. Однак це не доводить думки про те, що обсяг виробництва в 2007 році був нежиттєздатним. Вже заднім числом прогнозисти припустили, що він був нежиттєздатним. Це сталося внаслідок стандартних циклічних коригувань. Проте, ані зарплати, ані ціни не продемонстрували значного зростання, на відміну від кінця 1980-х років.
Якщо в 2007 році економіка не розвивалася надмірно високими темпами, тоді думка про те, що передкризова фіскальна політика була абсолютно безвідповідальною, не витримує ніякої критики. Наприкінці 2007 року чистий державний борг Великобританії був другим мінімальним в групі семи багатих країн, поступаючись тільки Канаді. Він становив 38% від ВВП – приблизно третину від середнього довгострокового значення країни. За оцінкою Міжнародного валютного фонду в квітні 2008 року, в 2007 році структурний фіскальний дефіцит становив 3,1% від ВВП. Рівень високий, але не катастрофічний. У 2007 році частка державних витрат від ВВП становила менше 40%, що майже повністю збігалося із значенням 1996 року – останнього повного року під керівництвом консервативного уряду Джона Мейджора. Таким чином, якщо економіка не розвивалася надзвичайно високими темпами в 2007 році, а фіскальна політика не була переважно безвідповідальною, що призвело до післякризових втрат в обсязі виробництва і подальшого посилювання фіскальної ситуації? Відповіддю на перше питання є світова фінансова криза. Паніка призвела до різкого зниження прибутку фінансового сектора, інтересу до фінансових посередників і економічної активності. Ці спади призвели до погіршення фіскального стану. Погіршення економічної ситуації виявилося стійким, як і, на жаль, фіскальні результати.
Якими б не були причини кризи, вона залишила у спадок серйозні проблеми. Але найважливішою проблемою на даний момент є скорочення стійких втрат обсягу виробництва. Навіть якби економіка стійко зростала на рівні близькому до 3% на рік, поточна вартість втраченого обсягу виробництва наблизилося б до п’ятикратного розміру річного ВВП. Тому запізніле відновлення не можна назвати тріумфальним. Саме в цьому контексті слід оцінювати передвиборні політичні дебати. Як зазначили в Бюро бюджетної відповідальності: урядові плани для наступного парламенту “знизять державне споживання товарів і послуг… до мінімальної, принаймні, з 1948 року, частки від національного доходу”. Це небажано і нездійсненно. Найважливіше відновити якомога більше втраченого обсягу виробництва і чим швидше, тим краще. Усунення фіскального дефіциту за допомогою різкого скорочення коефіцієнта державних витрат від ВВП з 44.7% в 2012-2013 роках до 38.2% в 2018-2019 не є подібною політикою. Дійсно, не ясно, чому усунення фіскального дефіциту є життєво важливим завданням. Абсолютно ясно, що криза була викликана світової інтеграцією – і швидким зростанням – британського фінансового сектора, з цією політикою погодилися майже всі. Проте сторони, навпаки, зійшлися на ідеях про те, що докризова Великобританія була “економікою з пузирем” і що до фіскальних дефіцитів привела докризова фіскальна недисциплінованість. В результаті тепер майже всі згодні з ідеєю про те, що усунення фіскального дефіциту є пріоритетним завданням, якими б низькими не були відсоткові ставки і як би не було важливе зростання інвестицій.
Однак насправді економіці необхідно повернути грунт під ногами, а не занадто розраховувати на фінансування. На владу заслуговують лише ті політики, у яких є відмінні плани з відновлення попиту і обсягу виробництва. Для цього будуть потрібні новаторські ідеї. До справжнього моменту немає майже нічого нового. І це пригнічує найбільше.
Мартін Вулф, The Financial Times
За матеріалами: forexpf.ru
Поділитися новиною
