Ще 6 століть тому китайці використовували крижані дороги при будівництві унікального "Забороненого міста" (ФОТО)

07.11.2013, 10:31 — Технології&Авто

5656

При будівництві Забороненого міста китайці будували спеціальні крижані дороги, щоб доставляти масивні кам’яні статуї. Будівництво найбільшого палацового комплексу світу почалося шість століть тому за вказівкою імператора Чжу Ді з династії Мін. За стінами, загальна протяжність яких дорівнює 1712 метрів, зараз ховаються акуратні алеї, майданчики і будинки, а також дивовижні масивні статуї з каменю.

Ще 6 століть тому китайці використовували крижані дороги при будівництві унікального "Забороненого міста" (ФОТО)

Учені протягом довгого часу дивувалися, звідки могли взятися кам’яні статуї, якщо найближчий підходящий кар’єр розташовується в 70 кілометрах від Пекіна.

До останнього часу вважалося, що матеріал для статуй волокли, використовуючи пружний настил і повалені стовбури дерев. Однак нещодавно з’ясувалося, що це не так. Цзян Лі з університету наук і технологій Пекіна виявив старовинні документи, що містять опис транспортування, яке відбулося в 1557 році.

Згідно із записами, камінь масою 112 тонн, що відповідає вазі близько чотирьох десятків легкових автомобілів, був перевезений до Пекіна на “санях”.

Як пояснив учений, навіть при тих передових технологіях, якими володів Китай до XVI століття, колісний транспорт не був здатний витримувати навантаження більше 86 тонн. Крім того, якщо враховувати ймовірну силу тертя при традиційному волочінні 112-тонної брили по землі, то треба було б зусилля не менше 330 осіб.

Однак будівельники придумали інший спосіб транспортування величезних брил: вони покривали льодом доріжку, по якій рухалися сани з вантажем і тим самим в рази знижували тертя, яке виникало.
У виявлених записах вказувалося, що шлях від кар’єру до Забороненого міста зайняв 4 тижні (тобто сани рухалися зі швидкістю 8 сантиметрів в секунду), що з лишком вкладається в рамки холодного зимового періоду північного Китаю.

Виходило, що при такому способі переміщення достатньо було близько 50 чоловік. Крім того, оскільки дорога між Пекіном і кар’єром пролягає по нерівній, обривистій місцевості, використання саней і дороги з “регульованою” поверхнею було більш безпечне.