11525
Радянський офіцер Петров, що врятував світ від ядерної війни, отримав Дрезденську премію
У Німеччині в неділю пройшла урочиста церемонія вручення міжнародної Дрезденської премії радянському офіцеру, підполковнику у відставці Станіславу Петрову. Майже тридцять років тому в ніч на 26 вересня 1983 року він чергував на командному пункті Серпухов-15 під Москвою і запобіг ядерній катастрофі, пише “Комсомольська правда”.
Незабаром після півночі на пункті спрацювала недавно введена в дію автоматична система раннього попередження про ядерний напад. Однак Петров вирішив, що тривога помилкова і так і доповів про це керівництву, яке повинно було ухвалювати рішення про удар у відповідь. Згодом виявилося, що офіцер був правий: збій системи спровокували промені сонця, які засвітили датчики супутника.
За словами Петрова, його збентежило те, що за даними системи, “запуск” був проведений лише з однієї американської бази, а не з усіх, як це мало статися в разі реального нападу. Крім того, другої хвилі ракет не було. У зв’язку з цим офіцер запідозрив недобре і доповів начальству, що стався збій системи.
Інцидент стався на піку холодної війни. За три з половиною тижні до цього над територією СРСР був збитий південнокорейський пасажирський Boeing-747 з 269 пасажирами на борту, тому напад з боку США був цілком можливий і очікуваний.
Однак Петров понадіявся на інтуїцію. Крім того, за його словами, йому не хотілося бути призвідником Третьої світової війни. “Якась інтуїція підказувала мені, що це не напад”, – розповів він сайту “Вечірня Москва”.
За словами офіцера, в ту мить треба було “мати воістину залізні нерви, щоб не піддатися паніці”: “Мені простіше було б діяти строго за інструкцією: передати вищестоящому керівництву. Якби на моєму місці був чоловік, що не мав би інженерної освіти, він так і вчинив би”.
Однак Петров пам’ятав про дві помилкові тривоги в американців, про які повідомлялося в пресі. Один раз в США зреагували і підняли в повітря стратегічну авіацію. Бомбардувальники вже долетіли до Північного полюса, коли виявилася помилка, і їх розвернули назад. Але справа в тому, що в СРСР таких бомбардувальників далекої дії не було. “Ми б запустили ракети, які вже назад не повернеш!” – відзначає Петров.
Втім, героєм він себе теж не вважає. В інтерв’ю для документального фільму “Червона кнопка і людина, яка врятувала світ” він заявив, що лише виконував свою роботу.
З міркувань таємності про його вчинок довгий час не повідомляли. Широкій громадськості ці дані стали відомі лише в 1998 році.
За словами Петрова, в СРСР за проявлену ініціативу його ніяк не нагородили, але і не покарали. У той же час він неодноразово ставав лауреатом міжнародних премій на Заході. Так, в 2006 році – в нью-йоркській штаб-квартирі ООН йому була вручена спеціальна нагорода міжнародної громадської організації “Асоціація громадян світу”. А в 2012 році – у ФРН престижна Премія німецьких ЗМІ.
Вручення Дрезденської премії проходило в місті на Ельбі в знаменитій Опері Земпера – концертному домі Саксонської державної капели. Захід було приурочено до річниці бомбардувань цього німецького міста авіацією союзників за часів Другої Світової війни.
Проводив церемонію колишній міністр внутрішніх справ Німеччини Герхарт Баум (1978-1982 роки). Також на церемонії виступив нобелівський лауреат Гюнтер Блобел.
“Станіслав Петров в ніч на 26 вересня запобіг третій світовій війні і випередив політиків, які з високою часткою ймовірності могли б вирішити інакше. На його плечах лежала величезна відповідальність за майбутнє людства”, – сказав він.
За словами Блобеля, “вчинок Станіслава Петрова увійде в історію як один з найбільш значущих вчинків останніх десятиліть”. У той же час він застеріг, що “в будь-який момент історія, що відбулася 30 років тому під Москвою, може повторитися знову”, передає “Взгляд”.
Що стосується самого Петрова, то його публіка, присутня на церемонії, вітала стоячи, передають “Вести”.
Дрезденська премія заснована організацією “Друзі Дрездена” в 2009 році. Її грошова частина складає 25 тис. євро. У 2010 році “за внесок у атомне роззброєння” її лауреатом став перший президент СРСР Михайло Горбачов. Роком пізніше лауреатом став ізраїльський диригент і піаніст Даніель Баренбойм, в 2012 році був відзначений американський фотожурналіст Джеймс Нахтвей, що працював у безлічі “гарячих точок” по всьому світу.
Станіслав Петров в 1984 році пішов у відставку. В даний час він є пенсіонером і проживає в підмосковному Фрязіно.
“Такі сигнали періодично надходять”
В інтерв’ю “Вечірній Москві” Петров розповів, що в той самий день, коли світ опинився на краю загибелі, він виявився оперативним черговим випадково – “підміняв когось”.
Деякі експерти стверджують, що навіть якщо б Петров доповів про реальну загрозу, на інших пунктах управління розпізнали б помилкову, і доповідь вищому керівництву країни про запуск ракет просто б не надійшла. Так, зокрема, вважає ветеран ракетних військ генерал-майор запасу Павло Золотарьов. “Нічого б не сталося і нічого б йому не треба було передавати. І він не зміг би нічого передати, тому що цей сигнал “Увага” загорівся на всіх пунктах управління. Але всі чудово розуміють, що такі сигнали періодично надходять”, – розповів він телеканалу “Світ 24”.
На ранок після інциденту його розслідуванням зайнялася велика урядова комісія. Підполковник Станіслав Петров отримав догану за те, що не встиг занести запис у журнал. Сам він пояснює це тим, що в тій напруженій обстановці, йому просто було не до цього. Втім, за словами Петрова, позиція ревізорів була очікувана: до складу комісії увійшли якраз ті, з чиєї вини і відбувся комп’ютерний збій, що ледь не призвів до катастрофи.
Про подвиг Петрова у 1994 році розповів генерал-полковник Всеволод Вотінцев, який написав статтю “Невідома війна зниклої країни” в газеті “Правда”. Однак і після цього на Петрова ніхто не звернув уваги. Слава до колишнього військового прийшла тільки тоді, коли про цю подію стало відомо на Заході.
За матеріалами: NEWSru.com
Поділитися новиною
