3181
Українці втікають із провінції в ситу столицю - ЗМІ
Українці втікають з ураженої бідністю провінції в ситу столицю, перетворюючись на нову особливу касту – внутрішніх гастарбайтерів. Приїжджі трудівники готові на все, лише б зачепитися в Києві, який їм здається раєм, пише журнал Кореспондент.
Видання пояснює, що велика різниця в зарплатах між Києвом і провінцією – офіційно на третину вища, а реально – в рази – головний двигун міграції дешевої робочої сили в столицю і причина появи особливої касти гастарбайтерів – трудових мігрантів в своїй же країні.
Так, за підрахунками Інституту демографії та соціальних досліджень, одних лише трудових мігрантів, що проживають в столиці без реєстрації, вже близько 1 млн.
Видання пише, що причини концентрації ділової активності винятково у столиці, а також містах-мільйонниках, експерти бачать у краху радянської системи планування і жахливих умовах для ведення бізнесу, які перешкоджають внутрішнім і зовнішнім інвестиціям, що могли б створити нові робочі місця.
В даний час у київських роботодавців очі розбігаються від охочих працевлаштуватися, пише журнал, і зазначає, що найохочіше беруть претендентів на робітничі вакансії – зварювальників, слюсарів, токарів, продавців, водіїв і будівельників. Але багато хто з приїжджих погоджується на будь-яку роботу і готові цілодобово стояти на неофіційних трудових біржах, а ночувати – на вокзалі.
“Люди намагаються виїхати [з насиджених місць на батьківщині] в надії на те, що, знайшовши хоча б якусь роботу, потім з часом зможуть обжитися, придивитися і, може, залишитися в столиці”, – підсумовує Лариса Лісогор, заввідділом економіки праці Інституту демографії та соціальних досліджень.
Тиждень тому він перебрався в столицю, і його нинішня робота таксистом здається йому межею мрій – тут він сподівається отримувати в п’ять разів більше. Нехай не 10 тис. грн., але 6 тис. в Києві людині робочої професії або без неї заробити можна, кажуть ті, хто вже не перший рік їсть столичний хліб. Правда, для цього доведеться “рвати без відпочинку”.
Один з таких співгромадян – Віталій, 24-річний тракторист, який попросив не називати його прізвище в пресі, але охоче погодився сфотографуватися, – переминається з ноги на ногу на площі біля метро Вокзальна. Це місце, прозване в народі “п’ятачком”, є нелегальною біржею праці, куди щодня в пошуках роботи стікаються мінімум півсотні людей.
Тим часом, Віталій, уродженець села Сосниця Черкаської області, приходить сюди щодня до восьмої ранку. Він погоджується на будь-яку працю – доводилося і вагони розвантажувати, і сіль розфасовувати, і охоронцем чергувати, і листівки роздавати. “Я не перебираю, – говорить він. – Головне, щоб гроші платили, і ставлення хороше було”.
За даними журналу, продати свої робочі руки на “п’ятачку” можна в середньому за 200 грн. на день. Це вп’ятеро більше, ніж Віталій міг заробити у себе вдома, працюючи механізатором на пилорамі.
За матеріалами: Корреспондент.net
Поділитися новиною
