5337
Фальшива газова угода: як "нагріли" Україну
— Енергетика
Контракт на будівництво терміналу з прийому скрапленого газу, вартістю майже мільярд доларів, українська влада підписала з Джорді Гарсіа Табернеро, який видавав себе за представника великої іспанської газової компанії.
Уряд України в понеділок, 26 листопада, скликав журналістів на історичне підписання: у присутності прем’єр-міністра країни Миколи Азарова голова державного агентства з інвестицій Владислав Каськів підписує контракт на будівництво морського терміналу для прийому скрапленого газу. Готуються до цього вже не перший рік – ще в 2010 був президентський указ будувати термінал у порту на північ від Одеси. Більше того, держкошти уже витрачаються: до терміналу ведуть трубу для перекачування газу. Партнер, начебто, вагомий – іспанська Gas Natural Fenosa. У прес-релізі зазначається, що підписувати контракт від неї приїде Джорді Гарсіа Табернеро.
У журналістів – жодного приводу сумніватися, у прем’єр-міністра Азарова, схоже, теж. Голова агентства з інвестицій Владислав Каськів навіть запропонував проголосити 26 листопада Днем енергетичної незалежності країни. Але з Іспанії замість привітань надходять спростування. Виявилося, що ніякий Джорді Гарсіа Табернеро на підписання не їздив, а компанія Gas Natural Fenosa переговорів з Україною про термінал СПГ не вела. Після цього в прес-релізі на сайті уряду України відразу змінюють Табернеро на іншу людину – так вперше спливає ім’я Джорді Сандра Бонвехі. Як вдалося сплутати цих двох абсолютно різних людей – незрозуміло.
В українському агентстві з інвестицій говорять, що Бонвехі часто бував на переговорах про будівництво, його постійно бачили в товаристві голови німецького підрозділу Gas Natural Fenosa Томаса Раукауфе. Але ніякий Раукауфе в Gas Natural Fenosa не числиться. Це взагалі якесь гоголівське прізвище, що говорить саме за себе, адже “reukaufen” німецькою означає “відступні за невиконаний контракт”.
Що стосується Бонвехі, то в 2007 році він зареєстрував компанію Ukrainvest Spain Promociones. Саме як представник цієї компанії він і вів переговори з українською владою, називаючи себе посередником між Україною і великим іспанським бізнесом. Його штаб-квартира – простий будинок в передмісті Барселони Сент Вінсент де Кастельєт. Тихе містечко, ніяких великих офісів по сусідству, ні вивісок, ні вказівників. Чи треба говорити, що на дзвінки – ні в двері, ні по телефону – там не відповідають.
І ще подробиці: виявляється, це не перша угода, укладена Бонвехі в Україні. Останні кілька років він продає владі невеликих містечок сміттєспалювальні заводи. Наприклад, Дрогобич в Львівській області уклав з ним договір на десять мільйонів євро. Привіз Бонвехі в Дрогобич, нібито, голова львівської обласної адміністрації Михайло Цимбалюк. Ще, крім газу і сміття, Бонвехі займається нерухомістю. Відповідна компанія, до речі, зареєстрована за тією ж адресою в передмісті Барселони. Для держагентства з інвестицій Владислава Каськіва нацпроект з будівництва житла – другий за значимістю після газового. Випадковий збіг.
Гроші в будівництво інфраструктури вже вкладаються. Україна шукає партнера, який би за один мільярд сто мільйонів доларів – приблизно 850 мільйонів євро – побудував би під Одесою термінал з регазифікації скрапленого газу. Вже ця сума могла б змусити професіоналів у профільних міністерствах засумніватися: навіть у надзвичайно розвиненому з точки зору інфраструктури французькому Дункірке близький за обсягами проект реалізується за два мільярди. Що можна зробити приблизно за мільярд? Термінал “Південний Хук” в Британії, його побудували два роки тому, пропускає він утричі менше газу, ніж хочуть українці. Приблизно таке ж співвідношення ціни і пропускної спроможності – в американському “Голден Пассе”, побудованому рік тому.
При цьому економічна доцільність українського проекту є сумнівною. Прем’єр Микола Азаров заявляв, що вона дозволить знизити вартість блакитного палива для країни в два рази, але точних цифр не навів. Порахуємо самі: тільки собівартість скраплення і транспортування досягає 320 доларів за тисячу кубометрів. Ринкові ж ціни – істотно вищі. СПГ торгується в британських термічних одиницях. Якщо перевести в кубометри, виходить, що в Азії ціна тисячі кубометрів перевалює за 570 доларів, в Європі – за 390, і тільки в США за рахунок держсубсидій по сланцевому газу тримається в районі 280. При цьому Україна закуповує газ у Росії по 430 доларів. Виходить, скорочення ціни вдвічі неможливо. Більше того, невідомо, навіщо видобувним компаніям скрізь ресурс за новими маршрутами, якщо існуючий азіатський – вигідніший.
Стас Натанзон
За матеріалами: Вести.ru
Поділитися новиною
Також за темою
Ціни на нафту можуть перевищити $100 за барель — прогноз Goldman Sachs
Рада ухвалила закон про стратегічний резерв пального
Для підготовки України до наступного опалювального сезону треба €5 млрд — Зеленський
Уряд Словаччини погодив скасування аварійних поставок електроенергії Україні
Газ в Україні подорожчав на фоні війни на Близькому Сході
Норвегія заявила про можливе відновлення дебатів щодо російського газу
