297
Суди ще більше попрацюють для влади
— Казна та Політика
Коли впливові юристи чинної влади говорять про гучні успіхи торішньої судової реформи, вони не лукавлять - дана реформа дійсно вдалася на славу. Правда, виключно в інтересах нинішньої владної команди, яка вже цілий рік планомірно витягує із судів різноманітні вигоди і можливості з реалізації своїх інтересів.
Все це, ймовірно, є логічним наслідком того, що реальною метою реформи було не поліпшення роботи судів в інтересах мільйонів українських громадян, а в основному забезпечення провідних позицій регіоналів у сфері правосуддя. Як наслідок - сьогодні авторам судової реформи та їх соратникам вдалося взяти під свій абсолютний контроль всі ключові важелі впливу на судову систему. Йдеться про процедуру призначення, обрання та звільнення суддів, про процедуру призначення і звільнення керівників судів, а також про фінансування судових органів.
Наслідки такого стану справ є й помітні вже зараз: завершено побудову судової системи, повністю залежної і підконтрольної впливовим юристам Партії регіонів і лідерам трьох чинних вертикалей судів. При цьому фактично виключається взагалі будь-яка була залежність суддів та органів правосуддя від українського суспільства.
Єдиний острівець, який завдяки захисту західних демократій та особистим зв'язкам Василя Онопенка все ще залишається нескореним регіоналами, - це ВСУ.
Нагадаємо, що з 2007 р. і по лютий 2010 р. всі глобальні події в судовій системі проходили під знаком протистояння двох команд. З одного боку - команда глави ВСУ, екс-бютівця Василя Онопенка, яку БЮТ неодноразово підтримував і рятував у парламенті. З іншого боку - команда глави комітету Ради з правосуддя, регіонала Сергія Ківалова, яка спиралася не тільки на ПР, але і на "скривджених" паном Онопенком людей.
До останніх президентських виборів, на яких переміг Віктор Янукович, обидві команди перебували в мертвому клінчі - ніхто з них не міг досягти остаточної перемоги. Але це не означало, що кожен із суперників не витягував для себе вагомих вигод у своїх сферах впливу.
Після виборів впливові юристи-регіонали кинулися остаточно знищувати різко ослабіла команду Василя Онопенка, прагнучи, здається, обговорити з останнім у тому числі і делікатне питання - скільки пан Онопенко заробив на посаді голови ВСУ. Але несподівано з'ясувалося, що Василь Онопенко виявився не настільки беззахисним, як це бачилося на перший погляд - після цілого ряду бурхливих подій він все ще залишається в кріслі голови.
Тому вищий судовий орган країни регіонали відреформували досить безцеремонно - позбавили його практично всіх повноважень і створили фактично знущальні умови для роботи всіх суддів ВСУ. Адже останні з того часу змушені розглядати справи всім складом суду в 50-60 чоловік.
Але в кінці вересня закінчується п'ятирічний термін головування Василя Онопенка у ВСУ. Можна зробити обережний прогноз, що відмова суддів даного суду висловити недовіру пану Онопенку в квітні цього року зовсім не означає його автоматичне переобрання. Все-таки саме рішення і дії його соратників привели вищу судову інстанцію країни в той стан, в якому вона нині перебуває. Як наслідок - регіонали, найімовірніше, незабаром реалізують щодо ЗСУ все, що їм хотілося реалізувати ще рік тому.
Крім цього, з наближенням виборчої кампанії українські суди все більше будуть працювати в унісон з ритмом політичного життя. Правда, нинішня влада вже зробила всі необхідні заготовки - голови ключових адмінсудів, яким підсудні виборчі спори, вже на своїх місцях і знають, як виконати свій обов'язок. У підвішеному стані залишається, правда, Київський апеляційний адмінсуд (КААС), але й там для регіоналів вже багато чого прояснилося за рахунок того, що втратив головуючу посаду Анатолій Денисов. Його наступник має, швидше за все, виключно тактичне значення - ким би він не був, канва його дій на керівній посаді вже і без того строго визначена.
Ну а українським громадянам залишається тільки спостерігати за тим, як можновладці ведуть в судах свої ігри за великими ставками, не особливо дбаючи про що-небудь інше. Хіба що ці самі громадяни нарешті задумаються, кого вони приводять до влади і хто від цього отримує реальну вигоду.
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
