Як треба — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Як треба

Казна та Політика
1362
Завдяки консервативній політиці банків, жорсткому державному регулюванню у фінансовій сфері та соціально орієнтованій фіскальній політиці Канада майже не відчуває впливи кризи
Гарні новини
На тлі потоку невтішних новин зі світових фінансових і економічних фронтів звістки про те, що в деяких країнах ситуація, незважаючи ні на що, далека від катастрофічної, майже непомітні. Тим цінніше довідатися, що, наприклад, Канада бореться із кризою багато в чому ефективніше, ніж інші країни "великої двадцятки". Маючи статус однієї з найбагатших країн світу, Канада веде активну торгівлю з багатьма державами.
Нерозривно пов'язана вона з найбільшим торговельним партнером - США (76% канадського експорту і 65% імпорту припадають на США). Уже один цей факт обіцяє економічні проблеми: південний сусід обов'язково потягне за собою на дно всіх, хто залежав від його попиту. І тим більше дивно те, що ознаки економічного спаду в Канаді мінімальні: рецесія там почалася пізніше, ніж у всіх інших розвинених країнах, і прогнозований показник падіння економіки становить усього 1,6% (порівняно з 2,4% у США або 2,8% - у Великобританії). А банки (з яких все й почалося у всіх інших країнах) і зовсім продовжують приносити прибуток!
Восени минулого року експерти Всесвітнього економічного форуму визнали канадську банківську систему найздоровшою у світі. За Канадою в цьому списку випливають Швеція, Люксембург, Данія і Австралія; а от США і Великобританія "провалилися" з першого відразу в п'ятий десяток. Найбільше оглядачів дивує саме те, що жоден канадський банк поки не випробовує будь-яких незручностей, обумовлених фінансовою кризою, і не вимагає допомоги від платників податків. Після стрімкого піку американських фінустанов канадські банки залишилися найстабільнішими і добре капіталізованими у світі. Та й страхові компанії в цій країні почувають себе відносно добре.
З початку іпотечної кризи, яка стартувала влітку 2007 р., "велика п'ятірка" канадських банків заробила в цілому $18,9 млрд. Приблизно за цей же час найбільші американські банки втратили більше $37 млрд - при цьому багато хто просто не дожив до 2009 р. У Великобританії ситуація аналогічна американській, і в обох країнах уряди накачують у банки неймовірні суми. В Оттаві ж тільки запустили програму викупу в банків застрахованих іпотек на 125 млрд канадських доларів. Та й це було зроблено, скоріше, для того, щоб банки могли продовжувати конкурувати на рівні з іноземними фінустановами, накачаними державними грошиками під зав'язку.
"Канадські банки як і раніше на дві голови вищі за інших за показником платоспроможності та інших показників, але держава не може залишатися бездіяльною у той час, як всі інші держави активно підтримують свої фінансові установи", - коментує впровадження програми Ненсі Хьюз Ентоні, що очолює Асоціацію канадських банкірів.
Політики і експерти солідарні: дякувати потрібно традиційно консервативній політиці канадських банків у роки, що передували кризі. Під час світового фінансового бума їх не однозазово дорікали в зайвій обережності й нерішучості, але зараз банківська система Канади дочекалася похвал з вуст самого президента США Барака Обами, а уряд Ірландії навіть має намір перебудувати свій фінансовий ринок за канадським зразком. Канадські банки поводилися більш обачно у всіх питаннях: від видачі кредитів до обсягів фінансових резервів і політики поглинань. У горезвісній іпотечній сфері канадські фінустанови позичали набагато менш охоче, ніж американські. Розміри премій, "освоюваних" канадськими банкірами, скромніші, ніж у США і Великобританії - принаймні, подібних скандалів там поки не було.
Втім, консерватизмом відрізняються в Канаді не тільки банки, але й домогосподарства. "Переважає збалансованіший культурний підхід до споживання і заощаджень, ніж у нашій країні", - визнає колишній керуючий JPMorgan Chase & Co. Чарльз Даллара, який зараз очолює Інститут міжнародних фінансів у Вашингтоні.
Якщо ж банки проявляли схильність до більш агресивної політики, їх вчасно зупиняла жорстка регуляторна система. На відміну від США, всі канадські банки, трастові та кредитні установи, страхові компанії та інші фінансові установи підкоряються сильному державному регулятору - Офісу суперінтенданта фінансових установ. Закон "пригноблює" не тільки банкірів, але й позичальників: канадцям складніше піти від виплати іпотеки, оскільки банк може вилучити крім самого житла й інші активи. Жорсткий нагляд за діяльністю кредитних установ не слід ототожнювати зі спробами держави управляти банками, що вживають саме в тих країнах, які раніше давали своїм банкірам занадто багато волі.
Баланс і гармонія
Інша особливість канадської економіки, що запобігла краху, - це жорстка бюджетна політика, прийнята після рецесії 1990-1991 р. Майже 20 років Канада живе при бездефіцитному бюджеті, послідовно скорочуючи чистий державний борг. Нині він становить близько 20% ВВП, що дуже мало, якщо порівняти з боргами інших країн "великої сімки". Втім, дотепер 19 центів з кожного долара, зібраного у вигляді податків, ідуть на обслуговування боргу, і скоротити його - одне з найближчих завдань уряду.
Традиції попередньої правлячої Ліберальної партії, що пропонують мати про запас не менше $2,4 млрд бюджетного профіциту, були порушені тільки в цьому фіскальному році: дефіцит федерального бюджету складе 2,4% ВВП. Канадський прем'єр Стівен Харпер не стримав передвиборної обіцянки не допустити появи дір у бюджеті. У своє виправдання він нагадує про веруючи навколо кризу й обіцяє, що з дефіцитом буде покінчено, щойно економіка відновиться.
Багато хто в Канаді вважає, що дефіциту можна було б уникнути, якби правляча Консервативна партія не почала різко знижувати податки, щойно прийшовши до влади в 2006 р. В результаті ставка податку на прибуток корпорацій у Канаді на 10 пунктів нижча, ніж у США, але в бюджеті утворилася діра. Так чи інакше, швидше за все, цю політику однаково доведеться згорнути: державі знадобляться гроші для реалізації програми економічного стимулювання, прийнятої парламентом. Уже сьогодні уряду Харпера доводиться відходити від своїх традиційних установок: зі зниженням ставки прибуткового податку було вирішено почекати (але в найближчі два роки її все-таки планують знизити), різко зменшена була тільки ставка ПДВ.
Стимуляційний пакет коштуватиме платникам податків цього року приблизно в 30 млрд канадських доларів (близько $24 млрд), або 1,9% ВВП. Характерно, що на веб-сайті міністерства фінансів Канади розміщене детальне пояснення, яка частина пакету на що саме буде спрямована. Про таку прозорість можуть тільки мріяти платники податків до півдня від Великих озер, не говорячи вже про тих, хто живе на берегах Дніпра.
Близько 12 млрд канадських доларів з виділеної суми підуть на розвиток інфраструктури. Суб'єкти федерації витратять їх на будівництво мостів, доріг, прикордонних переходів, ліній широкополосного інтернету, на відновлення технологічної бази системи охорони здоров'я. 7,8 млрд доларів заплановано на стимулювання житлового будівництва, підвищення якості житла і впровадження енергозберігаючих технологій. Крім того, населенню і муніципалітетам будуть видавати податкові кредити. Ще 20 млрд доларів - це гроші, які уряд недоодержить внаслідок зниження прибуткового податку протягом двох років, поки буде діяти стимуляційна програма, а також заморожування рівня страхових внесків на випадок безробіття.
Окремі галузі реального сектору економіки - автомобілебудування, лісова промисловість, альтернативна енергетика - одержать стимулювання в розмірі 7,5 млрд доларів. А близько 8,3 млрд канадських доларів направлять на допомогу найбільш постраждалим від економічної кризи, і їх перекваліфікацію. Все це прогнозний максимум витрат на 2009 фіскальний рік ( що почався в Канаді 1 березня). У сумі виходить більше 30 млрд канадських доларів, але, по-перше, це не точні, а максимальні суми, а по-друге, ураховується небюджетна складова. На 2010 р. теж складений кошторис: наступного року планується витратити близько 22 млрд доларів, або 1,4% ВВП. Таким чином, усього канадський уряд запланував протягом двох років виділити на програму економічного стимулювання близько 52 млрд доларів. У квітні 2011 р. криза, за розрахунками оттавських плановиків, повинна відступити.
За грішми з федерального бюджету вишикувалася черга регіональних адміністрацій. Так, уряд Квебека вимагав тільки для своєї провінції більше 27 млрд канадських доларів (23 млрд передбачалося пустити на будівництво швидкісної залізниці Квебек - Онтаріо, 4 млрд - на інфраструктуру і ще якісь гроші потрібні на допомогу). Онтаріо, у свою чергу, вимагає від федерального центру грошей на порятунок автопромв - що не дивно, з огляду на величезні зусилля, що вживаються Вашингтоном для оздоровлення Детройта. Якщо Канада не вживе аналогічних заходів, автомобільні заводи Онтаріо доведеться закрити.
Втім, є й щасливі виключення - провінція Альберта, приміром, збирається свій мільярдний дефіцит гасити за рахунок власного резервного фонду - але, мабуть, не всі зуміли назбирати такі великі запаси.
На цьому тлі 52 млрд канадських доларів, або близько $40 млрд, виглядають воістину мізерною сумою - особливо якщо зрівняти із трильйонними стимуляційними пакетами уряду Обами. Міністр фінансів канади Джим Флаєрті, принциповий супротивник подібних економічних стимулів, не виступає проти них привселюдно, а дипломатично доповідає, що Канада виконала рекомендації МВФ і виділила 2% ВВП на антикризові заходи.
На думку Чінції Альчіди, експерта Центру європейських політичних досліджень, головне - це не розмір антикризового пакета, а ефект, якого від нього очікують: "Більшість антикризових заходів сьогодні передбачають активізацію інфраструктурних проектів. Це дійсно найкраще капіталовкладення, що повинно бути пріоритетним".
Як і в Україні, у Канаді на економічну кризу лягла політична. Опозиція настільки допекла прем'єр-міністра Стівена Харпера, що той погодився на перевибори. Вони не принесли будь-яких помітних перестановок у складі уряду, але політична атмосфера була розряджена, а економіка ніяк не постраждала від позачергового волевиявлення.
Завдяки ефективній фіскальній і фінансовій політиці, що дозволила у всеозброєнні зустріти кризу, Канада навіть зараз не має наміру згортати імміграційні програми.
"Так, економічна криза нас сильно тривожить... Але ми вважаємо, що, з погляду економічного зростання, було б контрпродуктивно знизити рівень імміграції й тим самим перекрити приплив робочої сили в ті сектори економіки, які усе ще зростають..." - заявив під час свого візиту в Київ міністр громадянства, імміграції та мультикультурності Канади Джейсон Кенні.
Денис Горбач
За матеріалами:
Бізнес
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас