1584
Народ-газоносець
— Енергетика
З початку 2013 року Росія почала активно лобіювати будівництво другої гілки газопроводу «Ямал-Європа» через територію Білорусі та Польщі. Пустити газ новою гілкою планується тільки до кінця десятиліття, але до політичних наслідків ініціатива призвела вже зараз: у Польщі через активність «Газпрому» в середині квітня був звільнений міністр фінансів Миколай Будзановський. Ця відставка символічна: поки в проекті нового газопроводу політики більше, ніж економіки.
Друга гілка газопроводу «Ямал-Європа» – ідея не нова, її будівництво почали обговорювати ще в 1990-і роки, коли зводилася перша гілка. У 2006 році «Ямал-Європа» нарешті вийшов на повну потужність в 32,9 мільярда кубометрів на рік і став першою серйозною альтернативою українській газотранспортній системі, потужність якої становить 140 мільярдів кубометрів. Тоді ж питання про другу гілку перейшло з розряду теоретичних у практичну площину – газопровід «Ямал-Європа» можна було порівняно дешево і швидко розширити вдвічі, адже інфраструктура для другої гілки була вже практично підготовлена.
Проект активно підтримувала Білорусія, бо основне будівництво розгорнулося б саме на її території, а от Польща відреагувала на новий газопровід стримано. Найбільш критично щодо нового газопроводу висловилися в уряді Росії: у листопаді 2007 року тодішній міністр промисловості Віктор Христенко офіційно оголосив, що країна відмовляється від другої гілки трубопроводу.
Причина була проста: «Газпром» в той час активно просував ідею будівництва «Північного потоку» по дну Балтійського моря, яка у результаті і була реалізована. Незважаючи на те, що будувати газопровід в морі виявилося значно дорожче (близько 15 мільярдів доларів, включаючи наземну частину), в уряді проектом залишилися задоволені: він дозволив знизити залежність від країн-транзитерів, в першу чергу від України, але і від Білорусії теж.
До 2013 року «Газпром» з його європейськими партнерами запустив дві гілки «Північного потоку» по 27,5 мільярда кубометрів кожна і почав будівництво «Південного потоку» з проектною потужністю 63 мільярди кубометрів. На цьому він не зупинився і підготував план з будівництва третьої і четвертої гілки «Північного потоку». Тут і з’ясувалося, що замість того, щоб укладати труби під воду, їх можна закладати під землю.
Газ і політика
Чи не першим, хто розповів про відродження проекту «Ямал-Європа-2», виявився президент Білорусії Олександр Лукашенко. Ще в грудні 2012 року він заявив, що спілкувався з керівництвом «Газпрому» з цього питання і його співрозмовники зацікавилися проектом.
У Росії про трубопровід довго нічого не говорили, але на початку квітня президент Володимир Путін доручив «Газпрому» повернутися до ідеї будівництва. Таким чином, політичне схвалення проекту дали дві країни із трьох, територією проходить «Ямал-Європа», а 5 квітня стало здаватися, що і з Польщею ніяких проблем виникнути не повинно: цього дня «Газпром» підписав з державною компанією Europolgaz меморандум про взаєморозуміння. Мова, правда, йшла вже не про 33 мільярди кубометрів, як кількома роками раніше, а про 15 мільярдів кубометрів.
Втім, виявилося, що навіть такий обсяг не влаштовує багатьох польських політиків. У місцевому парламенті відразу розкритикували ідею нової гілки газопроводу, злякавшись посилення впливу Росії на економіку Польщі. Крім того, парламентаріям не сподобалося, що Europolgaz підписав з «Газпромом» меморандум, заздалегідь не порадившись з урядом.
На відміну від Росії, у Польщі до опозиції в парламенті доводиться прислухатися, тому спочатку в уряді Дональда Туска заявили, що підписані документи не носять зобов’язуючого характеру, а потім зважилися на жорсткі заходи: 19 квітня посаду втратив міністр фінансів Миколай Будзановський. Саме він, на думку Туска, і мав попередити уряд про нову угоду, але чомусь цього не зробив. Газета «Коммерсант-Україна» пише, що найближчим часом своєї посади може позбутися і керівник державної газової компанії PGNiG Гражина Петровська-Олива (саме PGNiG і контролює Europolgaz).
Польська преса вже звернула увагу на те, що останнім часом Москва намагається посилити вплив на Варшаву, пропонуючи їй потенційно вигідні енергетичні проекти. Йдеться не лише про газ, а й, скажімо, про електрику: Росія запропонувала створити енергетичний міст, що з’єднуватиме Калінінградську область з Польщею. У відокремленій від решти Росії області зараз будується Балтійська АЕС, надлишки електрики з якої і можуть піти до Польщі, а через неї – і в інші держави.
Такий інтерес Москви до Варшави в ЗМІ пов’язують з тим, що сама Польща, навпаки, останнім часом прагне знизити залежність від Росії. Зокрема, в країні розпочато будівництво терміналу з прийому зрідженого газу в порту Свіноуйсьце на північному заході Польщі. Крім того, саме в Польщі виявлено одні з наймасштабніших запасів сланцевого газу в Європі. Все це може вже до кінця десятиліття позбавити «Газпром» великого імпортера газу в ЄС.
Якщо з політичної точки зору інтерес Росії до нового газопроводу можна пояснити (залишити Польщу в сфері впливу, знизити залежність Росії від української ГТС), то з точки зору економіки все не так очевидно. Так, гілка, прокладена по території Польщі і Білорусії, дійсно обійдеться набагато дешевше, ніж нові нитки «Північного потоку» (Лукашенко називав цифру в районі двох мільярдів доларів), проте в умовах економічного спаду в Європі та розвитку конкуренції на місцевому ринку, можливо, навіть ця дешева гілка не користуватиметься популярністю.
Дуже багато газу
За підрахунками агентства Platts, всього «Газпром» здатний по всіх трубопроводах постачати до Європи (включаючи Туреччину) 244 мільярди кубометрів газу на рік при потребах континенту менш ніж в 140 мільярдів кубометрів. Якщо припустити, що «Газпром» побудує третю і четверту нитки «Північного потоку», «Південний потік» і «Ямал-Європа-2», його можливості зростуть до 377 мільярдів кубометрів. Навіть якщо повністю виключити з цієї схеми українську газотранспортну систему, все одно вийде більше 240 мільярдів кубометрів. Іншими словами, попит на російський газ в Європі повинен зрости принаймні у півтора рази, щоб всі проектовані «Газпромом» потужності виявилися затребуваними. І навіть ця цифра здається надто маленькою: насправді до нуля знизити експорт по території України буде нерентабельно. Саме на західних кордонах України побудовані підземні газові сховища, які дозволяють швидко забезпечити газом імпортерів у разі якоїсь надзвичайної ситуації.
У тому, що попит на російський газ в Європі збільшуватиметься швидкими темпами, є сумніви. І справа тут не тільки в слабкому зростанні європейської економіки: «Газпром» вже поступово втрачає частку на місцевому ринку, а з введенням нових СПГ-терміналів і початком виробництва сланцевого газу конкуренти будуть пропонувати газ за все нижчими цінами. У «Газпрому» ж ресурс демпінгу обмежений: незважаючи на те, що безпосередньо видобуток газу в Росії дешевший, ніж у конкурентів, в його вартості необхідно враховувати транспортування, яке через багатомільярдні витрати на «потоки» не може бути нижчим від певного рівня.
Наведені цифри означають, що «Газпрому», щоб будувати газопровід по території Білорусії та Польщі, доведеться відмовитися від якогось з проектів. Будівництво «Південного потоку» вже розпочато, і навряд чи уряд відмовиться від нього хоча б з репутаційних міркувань. Залишаються третя і четверта нитки «Північного потоку», причому в «Газпромі», за даними «Коммерсант-Україна», вже подумують про те, щоб почекати з ними до проведення аналізу гілки через Білорусію. Репутаційні збитки в цьому випадку будуть не такими значними, як з «Південним потоком», але досить відчутними. Фактично під ударом опиниться вся масштабна операція з «потоками»: залежність від країн-транзитерів не зменшиться, а «Газпрому» доведеться відкрито визнати, що будувати нові гілки підводних газопроводів стало занадто витратно.
Олександр Поліванов
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
