4788
"Бермудський трикутник" для Президента
Льовочкін, Арбузов і Клюєв «розривають» Януковича різними сценаріями розв’язання парламентської кризи і обрання на другий термін.
Підготовка до обрання Віктора Януковича на другий термін зайшла в глухий кут через те, що Віктор Федорович поки так і не вирішив – якому сценарію віддати перевагу. Поки ж Президент перебуває в роздумах, кожен з центрів впливу в ПР веде свою гру, уподібнюючись «лебедю, раку і щуці», яким, як відомо, не під силу виявилося тягнути віз. А в нашому випадку – самого Януковича, якого якраз і треба тягнути на другий термін.
Вічний торговець «тушками»
Партія регіонів не контролює парламент, і коріння цього «зла» йде у невдалі парламентські вибори-2012. Судячи з усього, відповідальність за «провал» поклали на головного штабіста ПР Андрія Клюєва, якому запропонували забрати документи з парламенту і повернутися в «заслання» секретарем РНБО. При цьому ті, хто «мстився» Клюєву, перестаралися і, не подумавши, зловтішно запропонували Президенту, щоб, мовляв, Андрій Петрович сам і розсьорбував отриману після виборів парламентську «кашу». І великодосвідчений Андрій Петрович вхопився за цю помилку внутрішньопартійних конкурентів і намагається залишитися на плаву.
Працювати з новим парламентом Клюєв став за перевіреними з 2006 року лекалами – тобто плодити «тушки». Правда, в 2007 році Андрій Петрович догрався з «тушками» до перевиборів. Схоже, і цього разу секретар РНБО ризикує сісти у велику калюжу. Те, що за виїзним засіданням ВР на Банковій стоїть саме Клюєв, стало зрозуміло, коли до «більшовиків» приєдналися свіжі «тушки». Задумка Клюєва проста – він кровно зацікавлений, щоб цей парламент, до якого він має хоч якийсь підхід, працював і далі, тому що ще одні вибори йому навряд чи довірять. Переїзд «більшовиків» мав показати Президенту, що у Клюєва все під контролем. При цьому сам Клюєв намагався налякати опозицію. А вона взяла і не злякалася. І парламентська криза поглибилася. Тепер секретар РНБО вирішила розрулювати ситуацію з іншого кінця – планомірно, з одного боку, колоти опозицію, а з іншого – постаратися з нею домовитися про возз’єднання парламенту на прийнятних умовах.
Що стосується розколів, то всі новоспечені Клюєвим «тушки» в один голос почали вимагати «крові» Яценюка. Більше того, «тушки» вже почали формувати свою парламентську групу, яка на відміну від «тушкованої» групи Рибакова «Реформи заради майбутнього» в колишньому парламенті, буде не провладною, а радикально опозиційною. Правда, перш за все, до опозиції. «Контрафактним» прапором цієї групи буде Юлія Тимошенко, яку «зрадили» Яценюк та Турчинов. У цій групі застосування своїм талантам можуть знайти численні потенційні «ляшки» з особливою думкою, яких зараз хоч греблю гати у «Батьківщині» і поза нею. Таким чином, суспільство вкотре отримає засмальцьований посил – опозиція не може бути єдиною за визначенням, а Клюєв – поле для маневру.
Проте розкол не заважає Клюєву промацувати опозицію на предмет компромісу і возз’єднання парламенту. У цьому Андрію Петровичу дуже знадобилося б рішення КСУ, який би дозволив проводити вибори тільки мера Києва. Таке рішення було б хорошим майданчиком для переговорів, оскільки опозиція просто не має права відмовитися від будь-яких виборів у Києві. До речі, якщо опозиція отримає тільки крісло мера столиці при розумному використанні, і з цього можна вичавити багато чого. Так чи інакше, але, вирішивши парламентську кризу, Клюєв доведе Президенту, що він цінний гравець і не потрібні ніякі перевибори і референдуми, на яких не відомо ще на який результат нарвешся. А до президентських виборів Андрій Петрович буде гарантувати остаточний розкол опозиції і «легку прогулянку для Януковича».
І останній штрих – зараз робляться інформаційні вкидання, що, мовляв, саме Клюєв найбільше доклав руку до звільнення Луценка. А використовувати імідж єдиного «ліберала» у владі Клюєв може по-різному: чи то спробувати задіяти Луценка у своїх розкольницьких іграх, чи то просто для того, щоб стати ближчим до опозиції для легкості переговорів.
Перший віце-«яструб»
Всі складні конструкції і повільний темп Клюєва стають просто поперек горла найближчому оточенню Президента, уособленням якого є перший віце-прем’єр Сергій Арбузов. Арбузов за будь-яку ціну хоче заслужити статус головного з просування Януковича на другий термін і, нарешті, стати прем’єром. З цієї причини Арбузов, по суті, пропонує не панькатися ні з парламентом, ні з народом, а запускати сценарій «референдум».
Пропозиції першого віце-прем’єра зводяться до того, щоб розпустити цей парламент, провести Всеукраїнський референдум, урізати повноваження і сам парламент, посадити йому на голову Сенат і вибрати нових законодавців, які будуть слухняними Президенту і прем’єру. Тобто йому, Арбузову. А там можна і в парламенті Президента обирати. Однак фантазії Арбузова наскільки сміливі, настільки ж і ризиковані на практиці.
Зовсім невідомо, чи вдасться провести референдум «правильно». А якщо вдасться, чи не спричинить таке «волевиявлення» різкої реакції Заходу з усіма можливими наслідками. Так що поки Арбузова просять посидіти смирно з його радикалізмом і дати можливість Клюєву попрацювати з цим парламентом.
Продавець зручних спаринг-партнерів
Поки найкращі уми Партії регіонів б’ються над парламентською дилемою, що має наслідки для вирішення головного питання 2015 року, голова АП Сергій Льовочкін формально залишається над «сутичкою». В обох сценаріях – Клюєва та Арбузова – його багато що не влаштовує. Так, Льовочкіну, що має в активі голову КМДА Олександра Попова, абсолютно не потрібні ніякі столичні вибори, які укладаються в концепцію Клюєва. А обрання Президента в парламенті, на який Льовочкін не має і навряд чи буде мати вплив, множить на нуль його нинішнє становище. Головний козир голови АП в тому, що він всіляко переконує Президента: неважливо який є або яким буде парламент, але вирішити проблему 2015 р. може тільки він. І, мовляв, над цим він зараз денно і нощно працює, а парламент не його справа.
Однак при цьому Льовочкін є важливою фігурою в реалізації сценаріїв і Клюєва, і Арбузова, чим він також хизується перед Президентом. Голова АП говорить Віктору Федоровичу, що, якщо Гарант Конституції вирішить змінити цю саму Конституцію через референдум, то він все для цього зробить, благо у нього під рукою такий фахівець зі Всеукраїнського референдуму, як Юрій Левенець. Але рішення має бути Президента, а за наслідки нехай несе відповідальність Арбузов. Якщо ж Янукович вибере сценарій Клюєва, то і тут Льовочкін готовий допомогти з розколом опозиції, благо, у нього є певні важелі впливу на парочку опозиційних фракцій. Тільки от чи допоможе це обранню на другий термін? На це питання Льовочкін відповідає Януковичу ствердно, але з одним застереженням. Якщо процесом керуватиме сам Льовочкін, а всі інші будуть у нього на підтанцьовках. Тоді він – Сергій Льовочкін – обов’язково посварить опозиційних лідерів на президентських виборах, виведе Януковичу зручного спаринг-партнера в другий тур (правда, є ідея полегшити завдання і проводити президентські вибори в один тур, але це знову-таки складні ігри з Конституцією) і знову зробить його Президентом. А кому вірити – зараз про це і болить голова у Президента.
Віталій Пірович
За матеріалами: Коментарі
Поділитися новиною
