1106
Вона не заіржавіє
У 1980-х нею лякали радянських телеглядачів як втіленням бездушного капіталістичного суспільства, в якому людей викидали на вулицю заради зростання прибутку. Її зарахували до розряду ворогів «прогресивного людства». Але з розпадом радянського блоку Маргарет Тетчер стала кумиром західників і неолібералів – однією з тих, хто наблизив крах комуністичної утопії.
Баронеса Тетчер померла в лондонському готелі «Ріц» рано вранці 8 квітня. Їй було 87 років. Причиною смерті став інсульт. В останні роки здоров’я Тетчер сильно здало, а з 2002 року вона майже не з’являлася на публіці. Це не заважало їй бути незримо присутньою в інформаційному полі, оскільки наслідки її політичної діяльності відчутні, особливо у Великобританії, до цих пір.
У Радянському Союзі, а потім і в Росії ім’я Тетчер залишалося на слуху у більшості навіть далеких від політики громадян, поряд з Черчіллем і Чемберленом. З СРСР ж прийшло і прізвисько «залізна леді», яке закріпилося за британським прем’єром на її батьківщині, а потім поширилося по світу. У 1976 році Тетчер, що тільки очолила Консервативну партію, обрушилася з різкою критикою на військові приготування радянського блоку, звинувативши Кремль у тому, що він вибрав гармати замість масла. Хоча торі тоді і знаходилися в опозиції, виступ їхнього лідера не пройшов непоміченим: у газеті «Червона зірка» її назвали «залізною дамою». В англійській же пресі цей епітет трансформувався в «залізну леді».
Непохитна, в строгому костюмі, зі, здавалося, гордовито підібраними губами і сталевим блиском в очах, вона виглядала настільки не по-нашому, що радянська преса навіть не встигла порадіти за успіхи фемінізму – Тетчер стала першою жінкою, яка очолила британський уряд. Перші ж її кроки в ролі прем’єра переконали Кремль і його пропагандистів в тому, що кабінет Її Величності очолив затятий противник комунізму і робітничого руху, апологет індивідуалізму, ставленик великого капіталу, яструб і так далі.
У сфері зовнішньої політики Тетчер солідаризувалася з американським президентом Рональдом Рейганом, поява якого в Білому домі ознаменувала тріумф заокеанських неоконсерваторів. У СРСР особливо не розтрачувалися на засудження британського прем’єра, оскільки головним жупелом на початку 1980-х стала розроблена в Пентагоні програма «зоряних воєн». Великобританію розглядали як американського сателіта, нехай і найвідданішого, тому кореспонденти центральних газет та телебачення зосередили увагу на критиці «антинародної» внутрішньої політики Тетчер.
Новий прем’єр дійсно повела активний наступ на профспілки, які були тоді потужною силою. Монетаристська політика кабінету Тетчер, що виражалася в скороченні соцвитрат і збільшенні податків, допомогла з одного боку, скоротити інфляцію до прийнятних розмірів, але з іншого – призвела до різкого зростання безробіття. Наслідком цього стали численні і масові акції протесту, а також політизація британської рок-сцени, нове покоління якої змінило анархічні погляди на ліворадикальні.
У радянських ЗМІ активно висвітлювалася боротьба Тетчер з шахтарськими профспілками, які майже рік протестували проти модернізації галузі, закриття збиткових підприємств і, як наслідок, масових звільнень. Громадські організації СРСР в добровільно-примусовому порядку збирали речі і продукти для британських робітників. Ці посилки дійшли до страйкарів. Однак передачу грошових пожертвувань від радянських профспілок уряд Тетчер заблокував, в результаті чого Національний союз гірників був змушений піти на поступки.
Закриття неконкурентоспроможних підприємств, що знаходилися в держвласності, їх приватизація призвели до масштабних соціальних потрясінь у Великобританії. Масове безробіття і зростаюче майнове розшарування найсильніше позначилися на і так не багатих Йоркширі і Нортумбрії, де ліквідація містоутворюючих підприємств призвела до запустіння і занепаду.
Але на відміну від пострадянської Росії уряд Тетчер не збирався кидати своїх співгромадян напризволяще. Були створені численні програми перенавчання та переселення у більш розвинені регіони країни, де потрібна робоча сила. Заохочувалися ранній вихід на пенсію, а також неповна зайнятість та розвиток малого бізнесу. Всі ці новації йшли врозріз з політикою повної зайнятості, що проводилася весь післявоєнний час, і спочатку зустрічали психологічне неприйняття. У результаті реформи роботодавці змогли більш гнучко використовувати трудові ресурси, що призвело до підвищення конкурентоспроможності британського бізнесу, а потім до економічного зростання і збільшення зарплат.
Нинішньою диверсифікованою економікою Великобританія багато в чому зобов’язана 11-річному правлінню консерваторів на чолі з Тетчер. «Залізна леді» розвернула британську соціальну політику в абсолютно інше русло, керуючись своєю щирою переконаністю в тому, що кожна людина повинна сама вершити свою долю і думати своєю головою, а не покладатися на державу або на абстрактне суспільство, яке складається з таких же нужденних людей, що помиляються.
Ліві і тепер не можуть пробачити Тетчер, що вона зруйнувала їх мрію про соціально відповідальний уряд. Вони звинувачували прем’єра у будівництві тоталітарного суспільства, в якому за основу бралися інтереси бізнесу, і при цьому ігнорували просту думку, що якщо працездатна людина хоче добре жити, то відповідальність за її добробут лежить на ній самій і ні на кому іншому.
Тетчер була прихильником ліберальних цінностей, виступаючи і за свободу приватного підприємництва, і за свободу слова, і за інші свободи, за умови, що вони не заважають іншим громадянам і не становлять загрози для національної безпеки. Тому для неї, як і для Рейгана, хай і дряхліючий, але одержимий комуністичної ідеологією Радянський Союз був «імперією зла». Невипадково вона, коли помітила висунення в радянській партійній верхівці Михайла Горбачова, відразу звернула на нього увагу. Саме Тетчер дала сигнал західним політикам щодо нового радянського лідера, що «з ним можна мати справу», а потім, нехай і обережно, але постійно підтримувала його в ліберальних починаннях.
Активна політична кар’єра Тетчер і Горбачова завершилася практично в один і той же час. У кінці 1990 року Тетчер була змушена залишити пости лідера торі і прем’єр-міністра через внутрішньопартійні розбіжності, а через рік Горбачов перестав бути президентом СРСР у зв’язку зі скасуванням останнього.
Після відставки колишній прем’єр ще довго зберігала вплив на британську політику, поки їй вистачало сил і здоров’я. Королева Єлизавета II регулярно радилася з нею з різних політичних питань та відвідувала дні народження колишньої голови свого кабінету.
У 2007 році Тетчер поставили бронзовий пам’ятник в британському парламенті. Політик особисто відвідала його відкриття і пошкодувала, що її статую зробили не з заліза, що було б символічно. Проте потім Тетчер знайшла і в цьому позитивну сторону, відзначивши, що, принаймні, бронза «не заіржавіє».
Баронесу Тетчер поховають у лондонському кафедральному соборі Святого Павла з військовими почестями по тому ж розряду, що принцесу Діану і мати королеви Єлизавети II.
Андрій Кузнєцов
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
