Чим небезпечна для України оренда ГТС консорціумом

15.03.2013, 11:00 — Енергетика

1958

Переговори президентів України і Росії, що пройшли 4 березня в Завидово Тверської області РФ, вкотре не внесли ясність у майбутнє вітчизняної газотранспортної системи.

Якщо згадати, що Віктор Янукович вже неодноразово (у тому числі за декілька днів до зустрічі з Путіним) озвучував різні варіанти долі ГТС, то виникає природне здивування. Так чого ж добивається українське керівництво?

Адже голова держави та інші високопоставлені чиновники говорили і про створення консорціуму, і про передачу газотранспортної системи в оренду, і про консорціум з орендою.

Щоб зрозуміти справжні наміри нинішньої влади, необхідно з’ясувати, які взагалі можливі варіанти подальшого спільного використання Україною і Росією нашої ГТС.

Варіанти газового консорціуму

Відразу обмовимося, що вірогідність створення тристороннього українсько-російського-європейського (німецького) господарського об’єднання з управління вітчизняною газотранспортною системою на сьогоднішній день дорівнює нулю. Сталося це у зв’язку з останніми публічними заявами керівництва нашої країни, які віддалили Україну від ЄС.

Тому розглянемо тільки можливі варіанти створення двостороннього українсько-російського консорціуму.

Консорціум (від лат. Consortium – співучасть, співтовариство) – організаційна форма тимчасового об’єднання незалежних підприємств і організацій з метою координації їх підприємницької діяльності.

Консорціум може створюватися для здійснення великого капіталомісткого проекту або для спільного розміщення позики. У міжнародній торгівлі консорціуми створюються для спільної боротьби за отримання замовлень.

Учасники консорціуму зберігають свою повну господарську самостійність і можуть входити до складу будь-яких інших добровільних організацій.

Консорціум створює єдині фінансові та матеріальні фонди за рахунок внесків учасників. Крім того, консорціум отримує бюджетні кошти і кредити банку.

Консорціум може створюватися таким чином:

1) Шляхом укладення угоди, в якій будуть визначені матеріальні і фінансові внески учасників, їх права та обов’язки. У цьому випадку консорціум матиме вигляд “Договору про спільний розподіл продукції” та управлятиметься невеликим технічним апаратом (наприклад, радою директорів);

2) Шляхом створення спільної керуючої компанії, яка буде керувати визначеними урядами України і Росії активами. При цьому варіанті буде збережена економічна і юридична самостійність підприємств, що входять в консорціум, за винятком тієї частини діяльності, яка пов’язана з досягненням його цілей.

3) Шляхом створення україно-російської холдингової компанії, яка буде не тільки управляти переданими в її статутний фонд сторонами дочірніми підприємствами, а й розпоряджатися їх майном.

4) Шляхом створення спільного підприємства, в якому частки сторін в статутному фонді будуть представлені фінансовими і матеріальними вкладеннями, а також роялті. У разі виходу з СП будь-якої зі сторін, вона вправі забрати свій внесок в матеріальному або фінансовому вигляді.

5) Шляхом створення змішаного акціонерного товариства, статутний фонд якого буде сформований акціями українських і російських АТ. При даному варіанті, кожен з учасників консорціуму буде володіти не матеріальними активами своїх підприємств, а внесеними цінними паперами. Інакше кажучи, внески і України, і Росії стають фактично дематеріалізованими. У разі виходу будь-якого учасника консорціуму, він вправі претендувати тільки на грошове відшкодування вартості своїх акцій за їх поточною ринковою ціною.
В кінці грудня 2012 прес-служба “Нафтогазу України” повідомила про завершення акціонування його дочірніх підприємств “Нафтогазвидобування” та “Укртрансгаз”. Тому найбільш вірогідною формою створення українсько-російського консорціуму є все ж створення спільного підприємства у формі АТ.

Таємниці газової кооперації “Газпрому” і “Сім’ї”

Але виникає кілька питань. По-перше, чи буде наше керівництво передавати в спільне акціонерне товариство все АТ “Уктрансгаз”, чи тільки якийсь пакет акцій?

По-друге, скільки планується учасників консорціуму: два, три чи чотири?

По-третє, що планує вносити в статутний фонд СП російська сторона: акції “Газпрому” чи будь-яких інших своїх АТ, гроші на модернізацію ГТС, боргові зобов’язання “Нафтогазу України” перед “Газпромом”, чи якісь інші нематеріальні активи?

По-четверте, чи буде наше керівництво вкладати в українсько-російське АТ тільки державні активи, чи ще й приватні? Наприклад, як при створенні “Надри Юзівська”, коли її засновниками стали державна “Надра України” і приватна “СПК-Геосервіс”.

По-п’яте, а чи планує наше керівництво взагалі включати в українсько-російське СП, яке буде керувати нашою магістральною трубою і газосховищами, державні активи?

Вітчизняні ЗМІ вже неодноразово висловлювали думку про те, що влада хоче створити нове “РосУкроЕнерго-2”. Причому, не факт, що з нашого боку співзасновником буде компанія Фірташа як “головного спеціаліста” з постачання в Україну туркменського газу.

Більш ймовірний варіант включення в СП навіть однієї з компаній новоспеченого нафтогазового олігарха Сергія Курченка, за спиною якого, як подейкували, стоять сини Президента і Генерального прокурора – Олександр Янукович і Артем Пшонка. Правда, Пшонка-молодший спростував свою причетність, а Янукович-молодший за звичкою відмовчався.
На подібну думку наштовхує і недавня заява Януковича про намір здати українську ГТС Росії в оренду. Адже передача в оренду нашої труби і газосховищ спільному підприємству, в якому акціонером (або співзасновником) буде українська держава, – нонсенс.

Крім названого “непорозуміння” заява Януковича про можливу передачу ГТС в оренду породжує ще низку запитань. На який термін планується це зробити: п’ять, десять, двадцять чи 49 років? Чи будуть передаватися в оренду тільки магістральні трубопроводи, чи підземні газосховища теж?

За якою ціною планується здати в оренду український газовий стратегічний актив?

Останнє питання є найважливішим не тільки для визначення величини орендної плати за ГТС, але й розміру внеску при створенні українсько-російського СП.

Оцінка ГТС: чого бажаєте, пане Путін?

Як уже писала ЕП, влада приховує від українського народу результати оцінки ГТС, які міжнародна компанія Baker Tilly Ukraine повинна була у відповідності з договором завершити ще до 1 вересня 2012 року.

Причина цього полягає в тому, що дана оцінка стала предметом торгу між українським та російським керівництвом.

З конфіденційного джерела нам стало відомо, що спочатку Baker Tilly Ukraine оцінила ГТС в 31 млрд доларів. Але наших вождів така цифра не влаштувала.

Раніше називалися три варіанти вартості української газотранспортної системи. У 2007 році компанія “Імідж” оцінила її в 24,8 млрд дол, в 2009 році фірма “Увекон” заявила про 9,9 млрд дол, а в лютому 2012 року авторитетний український оцінювач Людмила Симонова назвала дві цифри: 61,7 млрд дол за дохідним методом, і 47,2 млрд доларів – за витратним методом.
Щоб тримати хоч якесь обличчя перед своїми громадянами, українське керівництво відстоювало на переговорах з Москвою вартість 21-24 млрд доларів. Однак росіяни непохитно виходили з озвученої ще в серпні 2011 року в Сочі тодішнім президентом Росії Медведєвим цифри 7-8 млрд доларів.

Зробивши низку контрдій, Кремль “переконав” Банкову грати за її правилами. А саме, він запустив другу нитку “Північного потоку”, заклав “перший камінь” в будівництво газопроводу “Південний потік”, заблокував через Туреччину можливість для України створення терміналу для прийому скрапленого газу на Чорному морі, проявив непоступливість у питанні зниження для Києва ціни на газ і “викотив” Києву за недобір газу в 2012 році штрафні санкції на 7 млрд доларів.

На переговорах 4 лютого в Завидово Віктор Янукович уже погодився, щоб ціна ГТС складала не більше 15 млрд доларів. Але і ця цифра навряд чи є остаточною.

Вона, найімовірніше, під приводом необхідності компенсувати 7 мільярдний борг Росії буде скорочена до 8 млрд доларів.

Вигідно невигідна оренда ГТС

І тут виникає дуже цікавий момент. Відповідно до закону України про оренду державного майна (зі змінами від 08 липня 2011 р.) і “Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу” (з доповненнями постанови Кабінету Міністрів України №961 від 14 вересня 2011 р.) ставка орендної плати за використання держмайна коливається в межах 3-20% від експертної вартості об’єкту оренди.

Такий розкид обумовлюється категорією об’єкта. Для соціальних, культурних та медичних вона менша, для виробничих та адміністративних – більша, а для торговельних і бізнес призначення – найвища.

Якщо взяти хоча б ставку 15% (вона, напевно, буде для українсько-російського СП пільговою), то тоді при вартості ГТС 15 млрд доларів орендна плата за її використання буде становити порядку 2,25 млрд доларів на рік. При вартості 8 млрд – 1,2 млрд доларів.
Кабінет Міністрів своєю спеціальною постановою може встановити розмір орендної плати поза рамками існуючої Методики. Але щось підказує, що її величина може бути лише меншою.

Найцікавіше полягає в тому, що за підсумками 2012 року за прокачування 80 млрд куб м газу в Європу Україна отримала 3,5 млрд доларів. Після передачі ГТС в оренду, вона, природно, втратить ці гроші.

А ті, які ми отримаємо за здачу в оренду своєї газотранспортної системи, будуть значно меншими.

Виправданням цього може стати аргумент, що, взявши через спільне підприємство в оренду ГТС, “Газпром” виділить необхідні фінанси на модернізацію нашої магістральної труби.

Однак, якщо вірити нещодавнім повідомленням “Комерсанта України” з посиланням на джерело в Міненерговугілля, російська сторона не має наміру цього робити. Її влаштовує просто експлуатація та управління ГТС.

Чим небезпечна оренда ГТС на зношування

Справа в тому, що стаття 7 закону “Про трубопровідний транспорт” забороняє передачу газотранспортної системи в оренду, концесію або лізинг.

Разом з тим, та ж стаття 7 говорить, що якщо приватна компанія інвестує в будівництво нових газопроводів, вона отримує статус інвестора. І, згідно із законом “Про угоди про розподіл продукції”, стає учасником такої угоди з правом проводити спорудження трубопроводів і експлуатувати їх.

Українська сторона пропонувала обрати саме цей варіант оренди ГТС.

Але керівництво “Газпрому” наполягає на зміні законодавства. Як стверджує джерело “Комерсанта України”, газовий монополіст поставив умову, що ціна газу може бути знижена заднім числом з 1 січня 2013 року до $260 за тис кубометрів, якщо Україна встигне внести необхідні зміни до законів до 1 червня поточного року.
Така позиція російського керівництва, на думку директора Інституту енергетичних стратегій Дмитра Марунича, обумовлена бажанням мати законодавчі гарантії оренди ГТС на випадок зміни влади в країні.

Це твердження має право на життя. Однак нам здається, що “Газпром” просто хоче протягом 10-15 років покористуватися ще наявним ресурсом нашої магістральної труби. А там, дивись, і за копійки можна буде скупити зношений “до ручки” наш стратегічний актив. Або відмовитися від цієї купи металобрухту, переключившись на “Північний потік” і “Південний потік”.

За будь-якого з цих варіантів Україна виявляється “у виграші”. І навіщо нам такий бізнес?

Володимир Ларцев – екс-радник голови Фонду держмайна, директор “Центру антиолігархічної політики”

За матеріалами:

Економічна Правда

Місце для вашої реклами

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Також за темою

Літні подорожі під загрозою: у ЄС стрімко закінчується авіапальне

Сьогодні 06:09

У Каліфорнії відкрили хаб із 40 зарядками для електромобілів та сонячними панелями

Сьогодні 05:42