2092
Прогноз ІЕЕ. Глобальні фінансові дисбаланси будуть посилюватися в 2013 році
— Фондовий ринок
До найбільш небезпечних дисбалансів в глобальній економіці, що виникли напередодні та під час світової фінансової кризи 2008 року, слід віднести:
- Формування полюса з низькими відсотковими ставками і полюса зі стійко високими відсотковими ставками;
- Виникнення полюса з високими рівнями валютних резервів і полюса зі значними дефіцитами поточного рахунку платіжного балансу;
- Формування високого рівня суверенних боргів в країнах з високорозвиненими економіками з одночасним зниженням темпів економічного зростання в цих країнах, що не створює передумов для покриття цих боргів навіть в найближчі 20 років;
- Виникнення валютного курсового дисбалансу.
- Виникнення полюса з високими рівнями валютних резервів і полюса зі значними дефіцитами поточного рахунку платіжного балансу;
- Формування високого рівня суверенних боргів в країнах з високорозвиненими економіками з одночасним зниженням темпів економічного зростання в цих країнах, що не створює передумов для покриття цих боргів навіть в найближчі 20 років;
- Виникнення валютного курсового дисбалансу.
1
Формування полюса з низькими відсотковими ставками виникло під час реалізації антикризової політики країн з розвиненими ринками в 2008 р. Напередодні виникнення кризових процесів в цих країнах (в першу чергу в США, а також в ЄС) їх центральні банки знизили облікові ставки і донині тримають їх на нульових рівнях. Це відповідає надм’якій монетарній політиці, що приводить до зниження ринкових відсоткових ставок. Проте ще до початку дії цього інструменту центральні банки (ФРС, ЄЦБ, Банк Японії, Банк Швейцарії, Банк Австралії та ін) практично одночасно влили у свої економіки величезні суми ліквідності.
Крім зазначених заходів, вони застосували інноваційні інструменти постачання ліквідності у свої економіки. З початком економічної рецесії керівники фінансових корпорацій з цілком зрозумілих причин намагалися обмежити економічну активність, особливо якщо їхні активи піддалися кризовому «інфікуванню». Щоб знизити негативний настрій корпорацій центральні банки поставляли їм ліквідність із застосуванням операцій РЕПО, викуповуючи їх «погані» активи і т.д.
Ну і, звичайно ж, до зазначених заходів постачання ліквідності та пом’якшення монетарної складової економічної політики відноситься також політика «кількісного пом’якшення». Так або приблизно так формувався «світовий полюс» країн з низькими відсотковими ставками в їхніх економіках.
З іншого боку, на периферії цього полюса виникла група країн (з ринками, що розвиваються), у яких, навпаки, відсоткові ставки (і облікові, і ринкові) залишилися високими. Це стало результатом об’єктивних процесів. Недосконалість економічної структури викликала в їх економіках підвищену чутливість до інфляційних процесів. Їх центральні банки змушені проводити жорстку монетарну антиінфляційну політику, що викликає підйом відсоткових ставок.
Після 2008 року цей глобальний дисбаланс отримав нову якість, запустивши нові для глобальної економіки механізми перерозподілу фінансів. Так, наприклад, відсоткова редукція (наявність полюсів у глобальній економіці з низькими і високими відсотковими ставками) створила «сили тяжіння» для додаткових фінансових потоків, які в результаті декількаходової комбінації притягують фінансові ресурси від країн з ринками, що розвиваються, до країн з розвиненими ринками.
На першому етапі фінансові потоки рухаються від країн з низькими відсотковими ставками до країн з високими відсотковими ставками. Ці операції отримали назву «carry trade». Ось тут би країнам, що розвиваються, скористатися запропонованими капіталами, але не тут-то було. Ті ж високі відсоткові ставки не дозволяють скористатися запропонованими капіталами малому і середньому бізнесу. У підсумку реальний сектор економіки не кредитується, а вкладені капітали через певний період часу, отримавши свій високий відсоток, йдуть з доходом «додому».
Таким чином, формується другий етап, який буває дуже небезпечним для країн, що розвиваються – відтік капіталу за кордон. У будь-якому випадку, ідучи за кордон до країн з розвиненими ринками, він «допомагає», фінансовим системам розвинених країн долати фінансові труднощі, але приносячи додаткові труднощі для країн, що розвиваються.
І звинувачувати розвинені країни в цьому немає сенсу, так як відбувається природний перетік капіталів, зупинити який неможливо, не завдавши шкоди. Країни, що розвиваються, повинні це сприймати як виклик їх системам (відсталим, що гальмують інноваційні процеси) вимагає швидше освоювати інновації та розвивати структуру економіки. Тільки в такому разі їх економіки зможуть збільшити пропозицію товарів і придушити інфляцію. Тільки в такому випадку їхні центральні банки зможуть збільшити грошову пропозицію і знизити відсоткові ставки, а значить і ліквідувати відсоткові редукції.
Цей дисбаланс буде викликати ризики кризи у світовій економіці в 2013 році:
Цей дисбаланс буде викликати ризики кризи у світовій економіці в 2013 році:
- Уповільнюючи інвестиційні процеси і, відповідно, інноваційні процеси в економіках країн, що розвиваються;
- Уповільнюючи економічний розвиток у країнах з високими відсотковими ставками;
- Збільшуючи нерівномірність розподілу доходів у світовій економіці;
- Посилюючи вибухонебезпечність соціального середовища в країнах другого ешелону розвитку світової економіки.
- Уповільнюючи економічний розвиток у країнах з високими відсотковими ставками;
- Збільшуючи нерівномірність розподілу доходів у світовій економіці;
- Посилюючи вибухонебезпечність соціального середовища в країнах другого ешелону розвитку світової економіки.
2
Виникнення полюса з високим рівнем валютних резервів виникло не в один день. В кінці 90-х під час азіатської кризи виник «хвильовий рух» країн на зниження валютних курсів. Ця дія була частиною антикризових заходів країн азіатського регіону. У деяких країнах – як природна реакція на «атаку» на валютний курс (Гонконг, Південна Корея, Тайвань, Сингапур і т.д.), в Китаї і в Японії – як профілактичні антикризові дії. Зовнішньоекономічна товарна експансія, що виникла, (Китаю та Японії), як реакція системи на зниження валютного курсу була продовженням цієї дії – трансмісією валютної політики, в результаті якої формувалася валютна виручка, акумульована у вигляді валютних резервів.
Виникнення полюса з високим рівнем валютних резервів виникло не в один день. В кінці 90-х під час азіатської кризи виник «хвильовий рух» країн на зниження валютних курсів. Ця дія була частиною антикризових заходів країн азіатського регіону. У деяких країнах – як природна реакція на «атаку» на валютний курс (Гонконг, Південна Корея, Тайвань, Сингапур і т.д.), в Китаї і в Японії – як профілактичні антикризові дії. Зовнішньоекономічна товарна експансія, що виникла, (Китаю та Японії), як реакція системи на зниження валютного курсу була продовженням цієї дії – трансмісією валютної політики, в результаті якої формувалася валютна виручка, акумульована у вигляді валютних резервів.
Вже в 2005 році в азіатському макрорегіоні було зосереджено близько 60% світових валютних резервів. Сьогодні ця тенденція в Азії збереглася.
Особливість цього дисбалансу в тому, що в напрямку одних країн направляються потоки капіталів, в напрямку інших – товарні потоки. Небезпека цього дисбалансу в тому, що потоки товарів (зовнішньоекономічна експансія) пригнічують товаровиробника країни світового лідера, валюта якої накопичується у валютних резервах країни із заниженим валютним курсом.
Але країна-чистий експортер (у якої поточний рахунок позитивний) стає залежною від ринків країни-імпортера (у якої поточний рахунок платіжного балансу в торгівлі з нею – негативний), так як зростаючий нетто-експорт становить частину її ВВП. Зростаючі кризові ризики країни-імпортера призводять до зворотної залежності. Наприклад, падаючи в кризу, економіки розвинених країн захоплюють за собою і економіку країни-експортера, що стала від неї залежною. А тиск на ринки розвиненої країни сприяє зниженню курсу її валюти.
Враховуючи, що ця ж валюта становить основу валютних резервів, виникає небезпека глобальної валютної кризи. Країна-великий утримувач іноземної валюти буде мати можливість обвалити валюту, почавши її прискорений продаж на світових ринках, у той час як у світовій економіці не існує світового регулятора і, відповідно, інструменту зв’язування цієї валюти.
3
Формування суверенних боргів, що особливо важко сприймається в країнах ЄС та викликає напругу в соціальній сфері, не входить ні в яке порівняння з держборгом Японії. Півтора десятиліття ця країна була світовим лідером за рівнем держборгу, який перевищує ВВП. Нинішній, новий період характеризується тим, що перевищення держборгом рівня ВВП стало загальною хворобою країн на цілих континентах. Так, наприклад, держборг європейських країн також перевищує їх ВВП.
Однак європейцям знову не наздогнати азіатів. Держборг Японії до кінця 2012 року склав вже близько 230% ВВП (у 2008 р. – близько 180% від ВВП, при рівні 60% – в нормі).
Для довідки:
«Норму» рівня держборгу до ВВП із значенням 60% від ВВП ніхто на законодавчому рівні не встановлював, хоча її намагаються дотримуватися, використовуючи як позитивний показник, відзначаючи проблемність або безпроблемність діяльності урядів. Так, наприклад, республіканська партія в США збільшення держборгу ставить в основу оцінки діяльності уряду і нині діюча адміністрація президента Обами піддавалася не тільки критиці з її боку, але і жорстким політичним впливам як у серпні, так і в грудні з “фіскальним обривом”.
Негативна дія дисбалансу розтягується в часі і полягає в тому, що держборг, що перевищує 60% від ВВП, нині живе покоління вже не зможе самостійно сплатити. У такому випадку він перетворюється на борговий важіль, що переносить свій вплив на наступне покоління. Іншими словами, за боргу понад 60% від ВВП, нинішнє населення країн – «боржників» живе за рахунок майбутнього покоління. Подолати цей негатив можна тільки різко збільшивши доходи, а це можливо тільки при різкому появі проривних інновацій. А цього поки не спостерігається, враховуючи різке зростання цін на традиційні ресурси, до яких відноситься і нафта.
4
Виникнення валютного дисбалансу викликано з одного боку, м’якою монетарною політикою банків розвинених країн. З іншого боку, підтримання своп-ліній ще один рік, що призводить до встановлення курсів валютних пар до деякого фіксованого коридору. Це несе ризики як для світової економічної системи в цілому, небезпечно «розігріваючи» ринки країн, що розвиваються, збільшуючи ризики світової інфляції по волатильній групі товарів, загрожуючи зростанням бідності в слаборозвинених регіонах, збільшуючи ризики раптової зупинки тепер вже світової системи; так і для розвинених, і країн, що розвиваються, окремо. Зокрема, – викликаючи масову зовнішньоекономічну товарну експансію на ринки країн, що розвиваються, пригнічуючи цим місцевих виробників (і розвиток промисловості)
Прогноз
Глобальні фінансові дисбаланси будуть збережені і в 2013 році. М’яка монетарна політика банків розвинених країн, враховуючи стагнацію їх економік, буде головним драйвером всіх основних диспропорцій.
Пропозиції в контексті розглянутого прогнозу.
1. Необхідно вжити заходів для пом’якшення монетарної політики в Україні.
2. Перейти на плаваючий валютний курс. Для цього – розблокувати розвиток фондового і фінансового ринків. Для цього – запустити реальні інноваційні проекти.
3. Розблокувати інструменти центрального банку, зробити дієвою облікову ставку.
3. Розробити комплекс заходів щодо економічної безпеки, що включають відпрацювання процесів щодо захисту вітчизняного виробника на інноваційних напрямах розвитку, а також процесів з економічної (в т.ч. енергетичної) безпеки.
4. Вже бути готовим до зростання соціальної напруги як у світі, так і «вдома».
5. Підняти питання перед світовою спільнотою про ризики глобальних дисбалансів, що становлять зростаючу загрозу розвитку країн з ринками, що розвиваються, сприяти у їх подоланні.
2. Перейти на плаваючий валютний курс. Для цього – розблокувати розвиток фондового і фінансового ринків. Для цього – запустити реальні інноваційні проекти.
3. Розблокувати інструменти центрального банку, зробити дієвою облікову ставку.
3. Розробити комплекс заходів щодо економічної безпеки, що включають відпрацювання процесів щодо захисту вітчизняного виробника на інноваційних напрямах розвитку, а також процесів з економічної (в т.ч. енергетичної) безпеки.
4. Вже бути готовим до зростання соціальної напруги як у світі, так і «вдома».
5. Підняти питання перед світовою спільнотою про ризики глобальних дисбалансів, що становлять зростаючу загрозу розвитку країн з ринками, що розвиваються, сприяти у їх подоланні.
Макаренко І.
Острокоморець О.
Рогожин А.
ІЕЕ
Острокоморець О.
Рогожин А.
ІЕЕ
За матеріалами: ІЕЕ
Поділитися новиною
Також за темою
GoPro скоротить майже чверть штату після збитків
Кількість компаній з іноземним капіталом у рф скоротилася на 35%
Рейтинг найстійкіших банків України (інфографіка)
Microsoft інвестує $10 млрд у розвиток ШІ в Японії
ТОП-10 українських банків за доходом (інфографіка)
У Києві один із найбільших довгобудів пішов з аукціону за 560 млн гривень — деталі
