1842
"Світле" майбутнє Афганістану
11 років тому, в рамках операції “Непохитна свобода”, розпочатої у відповідь на терористичні акти 11 вересня 2001 року, США ввели в Афганістан свої війська. Під час військової операції до початку 2002 року режим талібів, що перебував при владі попередні п’ять років, пав. Пізніше до американців приєдналися Міжнародні сили сприяння безпеці в Афганістані (ISAF), до складу яких увійшли військові підрозділи 50 країн. Спершу очолюваний НАТО міжнародний військовий контингент стежив за порядком в Кабулі та прилеглих до нього районах, а в 2006 році взяв на себе відповідальність за забезпечення безпеки на території всієї країни. Наступний крок ISAF – передача контролю над безпекою афганській владі – завершиться в 2014 році.
Хоча президент Афганістану Хамід Карзай стверджує, що урядові сили, що налічують близько 350 тисяч осіб, зможуть забезпечувати безпеку в країні вже з 2013 року, дійсність говорить про протилежне.
Армія і поліція посилено тренуються в рамках підготовки до виведення іноземних військ з Афганістану. У програму підготовки сил безпеки входить також навчання грамоті, оскільки 95% призовників Афганської національної армії і новобранців поліції є функціонально неписьменними і ніколи не ходили до школи. Вони не можуть вивчити закони, читати інструкції, орієнтуватися по картах, заповнювати форми на запит обладнання і писати звіти, відрізняти номери машин і серійні номери своєї зброї… Тобто не можуть виконувати всі основні обов’язки правоохоронців в будь-якій точці світу. Через десятиліття війни багато афганців мали обмежений доступ до освіти, а тому в даний час загальний рівень грамотності в країні складає всього 37%.
Але неграмотність сил безпеки – найменша проблема. Згідно з доповідями НАТО, афганські солдати співпрацюють з талібами: продають або віддають їм зброю і транспорт, діляться секретною інформацією, таємно підписують угоди про припинення вогню, допомагають талібам входити в свої ряди. У доповідях також наголошується, що на підтримку талібів виступає сусідній Пакистан – зокрема, Міжвідомча розвідувальна служба (ISI) цієї країни. Результати розслідування НАТО також свідчать про впевненість талібів в тому, що після виведення міжнародних військ з країни в 2014 році вони без найменших труднощів зможуть підпорядкувати собі урядові сили.
На користь інформації, представленої в доповідях, говорить ще і той факт, що члени афганської поліції і армії регулярно здійснюють напади на солдатів ISAF. Міноборони Афганістану намагається боротися з так званими “інсайдерськими” атаками, затримуючи і звільняючи солдатів, помічених у зв’язках з повстанцями, але поки що ці заходи не допомогли остаточно усунути проблему. У цьому році жертвами нападів з боку одягнених у поліцейську або військову форму талібів стали близько 60 іноземних військовослужбовців. Загальні втрати військ коаліції в 2012 році досягли 350 осіб.
Під великим питанням знаходяться витрати на афганські сили безпеки, які, за розрахунками експертів, становлять до $8 млрд на рік. Жахлива економічна ситуація, яку, можливо, може врятувати нафта в надрах країни, зовсім не сприяє подальшому існуванню афганської армії, яку необхідно годувати, одягати, забезпечувати зброєю, технікою та ліками. Тим не менш, на конференції НАТО в Чикаго, що пройшла в травні 2012 року, було ухвалено рішення про виділення Афганістану по лінії альянсу $4,1 млрд на рік на військові потреби, що дозволить деякий час утримувати величезну армію. А на міжнародній конференції в Токіо у липні 2012 року, де обговорювалося питання про розвиток Афганістану після 2014 року, 70 країн-учасниць ухвалили рішення спільними зусиллями виділити ісламській республіці ще $16 млрд до 2015 року.
Крім цього, про бажання поглибити співпрацю з Афганістаном заявили держави-члени Шанхайської організації співпраці (ШОС) – Китай, Росія, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан і Узбекистан. На даний момент на території ісламської держави вже діють близько 30 китайських проектів, а Пекін продовжує розширювати співпрацю з Кабулом. Крім того, в минулому році Кабул підписав договір про стратегічне партнерство з Делі. В рамках цього договору афганські офіцери проходять навчання в Індії, а в майбутньому ця країна планує поставляти до Афганістану військову техніку. В даний час Індія реалізує програму допомоги Афганістану у розмірі $2 млрд.
При цьому варто відзначити, що уряд Афганістану розпоряджається грошима надзвичайно неефективно, а значна частина фінансової допомоги розкрадається корупціонерами. Так, в 2011 році з країни таємними шляхами витекло близько $8 млрд. Цікавим також є той факт, що на Афганістан припадає близько 90% світового виробництва опіумного маку, неофіційний експорт якого приносить країні дохід майже $7 млрд.
Тим часом, Карзай закликає ісламський рух і його лідера Мухаммеда Омара покаятися перед народом, скласти зброю і приєднатися до політичного процесу в Афганістані. “Талібан”, однак, відмовився від мирних переговорів з Карзаєм, назвавши його маріонеткою США. Замість цього таліби провели переговори безпосередньо з американцями. Але вже на початку 2012 року вони перервали їх, заявивши, що США порушили обіцянку звільнити афганських ув’язнених з Гуантанамо. Переговори так і не були відновлені, хоча самі ісламісти визнають, що не можуть виграти війну в Афганістані, і говорять про необхідність укласти угоду з іншими політичними силами в країні.
В кінці жовтня 2012 р. голова Центральної виборчої комісії Афганістану Фазіл Ахмад Манаві заявив, що таліби та учасники інших озброєних груп зможуть виставити кандидатури своїх представників на виборах президента Афганістану, які відбудуться 5 квітня 2014 року. Поки що таліби відмовляються брати участь у будь-яких виборах в Афганістані, заздалегідь вважаючи їх нечесними і несправедливими. Але до 6 жовтня 2013 року – день, коли закінчується реєстрація кандидатів у президенти країни – у них є можливість передумати.
Між тим, в даний час найбільш вірогідними кандидатами на пост президента є старший брат Карзая, бізнесмен Абдул Каюм, а також опозиціонер Абдулла Абдулла, який виступав проти Карзая на виборах в 2009 році. Противники Карзая, якому конституція Афганістану забороняє балотуватися на третій термін, стурбовані тим, що президент спробує просувати свого союзника або родича в ролі свого наступника, що дозволить йому зберегти реальну владу.
Хоча політичне врегулювання між афганським урядом і талібами розглядається як найкращий спосіб забезпечення стабільності в країні після 2014 року, поки що чаша терезів схиляється на користь нової громадянської війни і подальшої дестабілізації країн регіону. Інший ймовірний сценарій – повернення “Талібану” до влади – також не віщує нічого доброго, оскільки передбачає введення суворих норм шаріату на території всієї країни.
Юрій Михайлов
За матеріалами: lb.ua
Поділитися новиною
