2615
Війна за землю тільки починається
— Аграрний ринок
Що Ви думаєте, коли бачите масиви чорнозему під час подорожі в автобусі, поїзді чи авто, або, коли опиняєтеся в будь-якому селі, де ріллі набагато більше, ніж того самого залізобетону і пластику, без якого більшість громадян не уявляють свого життя?
Це просто земля. Така ж сама земля, яка є в будь-якій іншій країні. Нічого особливого. Утім, це чи не єдиний цінний ресурс, який після “великого дерибану” 90 років отримали пересічні українці, здебільшого, ті ж самі селяни.
Після розпаду Радянського союзу городяни отримали можливість приватизувати квартири, а селяни отримали земельний пай. Натомість, заводи і пароплави дісталися найбільш заповзятливим ділкам з сумнівним минулим і неабияким вмінням “умовляти” тодішню владу.
Однак, і власник квартири, і власник будь-якого іншого активу – заводу чи кухонного гарнітуру – може вільно розпоряджатися своїм активом на відміну від власників землі сільськогосподарського призначення.
Звання, чиновницькі крісла, депутатські мандати – усі ці речі давно уже в обігу на ринку купівлі-продажу, але не земля.
Чи варто скасувати мораторій на продаж ріллі? Однозначно, так. Україні потрібний цивілізований ринок земель.
Однак, сьогодні, можливо, і варто зачекати ще декілька років, перш ніж скасовувати мораторій на продаж-купівлю землі – надто багато ризиків свідчать на користь того, що це буде черговий “дерибан” можновладців та великого капіталу.
Мораторій до 2016 року: що це?
Минулого тижня Верховна рада проголосувала за продовження мораторію на продаж землі до 2016 року. Рішення поставити на таку довгу паузу впровадження ринку землі було одним з найбільш неочікуваних в минулій сесії.
Команда “руки Чечетова” ухвалила не один суперечливий документ в той день, але проголосувати за продовження мораторію в тому вигляді, в якому його хотіла бачити влада, так і не вдалося.
Як відомо, в попередньому варіанті, схваленого напередодні в стінах парламенту документу, не вказувалася дата скасування мораторію. Законопроект містив таке формулювання – до набрання чинності закону про обіг сільгоспземель.
Подібна інтерпретація багатьох наштовхувала на думку, що ринок може бути впроваджений у будь-який момент, зручний, в першу чергу, для влади, а саме – для тих груп, які зацікавлені у спекуляціях з ріллею.
Це питання викликало цілу зливу емоцій серед депутатів. У підсумку той же самий документ був проголосований лише з другої спроби, проте уже із конкретним терміном щодо продовження мораторію – до 1 січня 2016 року. Тобто, провладна більшість не зуміла відстояти свої позиції.
Збій у настроях більшості пов’язують із відсутністю мотивації у тієї групи парламентарів, які залишають свої крісла.
Проте, не дивлячись на такий успіх захисників вітчизняних чорноземів, формулювання поправок містить замасковану можливість для більшості відіграти ситуацію назад.
Зрештою, українські реалії дозволяють депутатам в парламенті робити все, що заманеться. І відповідний закон про мораторій спритні законодавці можуть замінити на інший. Хіба це для них проблема?
Потрібно лише сформувати більшість в новій Раді, яку “регіони” і так уже майже створили.
Розчленування закону
Тож, якби там не було, але ринок може бути впроваджений тільки після схвалення закону “Про обіг земель сільськогосподарського призначення”, якого ще навіть і немає.
За останній час Рада “породила” чимало “земельних монстрів” – тобто, законопроектів, які мають те чи інше відношення до відкриття ринку землі. Тепер в цих документах сам чорт ногу зломить.
Ще два роки тому в Кабміні стверджували, що впровадження земельної реформи буде залежати від ухвалення двох документів – Закону “Про земельний кадастр” і закону “Про ринок земель”.
Перший з цих документів без особливих проблем набув чинності ще в середині 2011 року. Він на законодавчому рівні закріплював, як має функціонувати система земельно-кадастрової інформації в країні, яка міститиме відомості про земельні наділи.
Тобто, мова йде про базу, в якій буде міститися інформація про кожний клаптик землі із зазначеними межами, власниками, і навіть властивостями ґрунту.
За інформацією співрозмовників “РЕ”, база готова лише на 66%. І, схоже, що готуватися вона буде ще довго, враховуючи наскільки там сьогодні заплутана ситуація.
Між тим, другий основоположний закон – Закон “Про ринок землі” – надовго застряг в парламенті після схвалення в першому читанні.
Ухвалили його за основу депутати в грудні 2011 року. За задумом законодавців, саме цей документ мав закріпити правила гри при купівлі-продажу землі, а його схвалення автоматично б відкривало ринок землі.
Утім, надто багато в цьому документі виявилося одіозних норм на кшталт створення Земельного банку, обмеження купівлі ріллі в одні руки до 100 гектарів або обмеження щодо оренди – не більше 100 тисяч гектарів в країні, і не більше 10% ріллі в одному районі.
Звісно, що такі правила гри обурили багатьох учасників ринку, в тому числі агрохолдинги і представників громадськості, які вбачали в цьому документі надмірні повноваження і додаткові можливості для зловживань державних установ.
Це, зокрема, і загальмувало ходу “земельних реформаторів”. Однак, ненадовго.
Насправді, той самий одіозний Закон “Про ринок земель” пошматували на окремі проекти, і схвалили без особливого опору з боку опозиції.
Зокрема, в жовтні Рада ухвалила Закон №10043 щодо розмежування земель державної і комунальної власності. Цей документ виконав дві головні функції. Перша – позбавив права місцеві органи розпоряджатися аграрними землями та передав їх державі.
Тобто сільські, селищні та міські ради зараз мають право розпоряджатися хіба що кладовищами.
Друга – створив Земельний банк, до якого будуть передані усі державні землі, в тому числі і відібрані у місцевих органів. Зрештою, ця норма в такому законопроекті була відвертим “сюрпризом”.
Примітно, що в законі “Про ринок землі” Зембанку був присвячений цілий розділ, а тут лише декілька рядків про те, що ця установа отримає державні землі.
Ймовірно, влада розуміла, що окремим законопроектом створити таку установу без зайвого галасу навряд чи вдасться. Хоча і тут без ексцесів не обійшлося: закон про розмежування депутати ухвалювали тричі.
Відповідно до нього, Зембанк почне працювати з 1 січня 2013 року. За оцінками, він отримає 10,5 мільйона гектарів землі, не враховуючи земель загального користування. З них ріллі – менше 3 мільйонів гектарів.
Водночас, у пайовиків у власності знаходиться майже 27 мільйонів гектарів ріллі.
Йдемо далі. Ще один документ, який втілив у життя окремі норми не схваленого Закону “Про ринок земель” – Закон про земельні аукціони. Він по-суті встановлює, що оренда і продаж землі будуть повністю підконтрольні державі. Раніше цими питаннями опікувалися місцеві органи.
Зокрема, закон передбачає, що продаж ріллі буде відбуватися через торги, організаторів яких буде ліцензувати держава. Тож цей механізм цілком можна використовувати для обрання “своїх” фірм. Досвіду у чиновників тут багато.
*****
Тож “реформаторам” тепер фактично залишається схвалити останній документ, який запускає ринок – “про обіг”. Яким він буде, знає, напевно, тільки майбутня більшість.
У будь-якому разі, цей ще не написаний закон приречений на скандал. Адже, крім того, що він відкриє ринок, він також ще має визначити основних гравців цього ринку та обсяг ріллі, який може знаходитися у володінні однієї особи.
Від цих норм можуть постраждати аграрні “дітища” таких бізнесменів як Рінат Ахметов, Вадим Новинський, Петро Порошенко або Ігор Коломойський. І усі вони захочуть відстояти свої інтереси, тому без запеклих баталій тут не обійтися.
В складі нової Ради також буде потужне аграрне лоббі. Більше 30 осіб, які мають інтереси в аграрному секторі, отримали мандати. Тож земельне питання матиме уже зовсім інше забарвлення.
Однак, у “Сім’ї”, яка має сьогодні найбільше важелів для контролювання ринку землі через вплив на Держзем і НБУ, все-таки більше переваг. Її “козирі” в уже схвалених документах: створення Земельного банку, який поглинатиме землю, і контроль продажу ріллі через аукціони.
Це дасть змогу Зембанку консолідувати великі масиви землі, які вони зможуть здавати в оренду кому завгодно. І хоча в Держземі стверджують, що ріллю готують для фермерів, чиновники сьогодні активно пропонують “земельні проекти” китайцям і арабським шейхам.
Головна інтрига – хто переможе у війні олігархів і “реформаторів”. А от третя сторона – власники земельних паїв, судячи з усього, будуть лише підносити снаряди. Кому саме, стане зрозуміло згодом.
Дмитро Дєнков
За матеріалами: Реальна економіка
Поділитися новиною
Також за темою
На Чернігівщині продають агробізнес за $9 млн
Український зерновий експорт знизився майже на третину
Як зросла вартість сільськогосподарської землі в Україні у березні (інфографіка)
Україна почне постачати до Китаю стратегічний продукт
Уряд готує додаткову підтримку для аграріїв у 20-кілометровій прифронтовій зоні — Соболев
Український агробізнес отримає доступ до ринку В’єтнаму
