2169
Нікому не потрібний термінал
— Енергетика
За останній тиждень доля нацпроекту "LNG-термінал" змінювалася кілька разів. Спочатку Кабінет міністрів України відмовився підтримати постанову про затвердження техніко-економічного обґрунтування будівництва терміналу з прийому скрапленого природного газу в Чорному морі. Відстрочка на невідомий час була пролобійована міністром економічного розвитку і торгівлі Петром Порошенком. Але вже 7 серпня уряд затвердив ТЕО, зробивши вигляд, що ніякого значення таке гальмування не мало. Серед причин зволікання експерти називають відсутність інвесторів і нові домовленості з Росією, для якої існування СПГ-терміналу в Україні дуже невигідне.
На сьогоднішній день лідерами в поставках скрапленого газу в світі є Катар, Малайзія, Індонезія, Австралія, Алжир, Тринідад і Тобаго. Згідно зі статистичним оглядом світової енергетики британської нафтогазової компанії BP (Beyond petroleum) СПГ-поставки в 2011 році зросли на 10,1%, при цьому 87,7% припадає Катар, який збільшив експорт скрапленого газу в минулому році на 34,8% . Основними імпортерами СПГ виступають європейські країни: Іспанія, Франція, Великобританія, а також Японія, Республіка Корея, США та Індія. В цілому загальна продуктивність СПГ-терміналів Європи становить близько 132 млрд куб. м на рік, а через 5 років очікується, що ця цифра зросте вдвічі - до 268 млрд куб. м.
Найпотужніший термінал в Європі побудувала в 2005 році Британія - Grain LNG продуктивністю 20 млрд куб. м газу на рік забезпечує країну 20% необхідного імпортного газу. Також у Великобританії працюють Dragon LNG (6 млрд куб. М), South Hook LNG (10,5 млрд куб. М) і будується Canvey LNG (5,4 млрд куб. М). У Франції зараз діють три термінали, ще три планується побудувати. В Іспанії - шість функціонуючих терміналів і три будуються і проектованих. Лідером з будівництва терміналів в Європі виступає Італія: крім діючих двох, будуються ще 6 терміналів потужністю від 3,75 до 11 млрд куб. м газу на рік.
СПГ-термінали можна зустріти в Бельгії, Греції, Португалії, Швеції та Нідерландах. Країни Балтії теж розглядають подібну ідею з метою знизити газову залежність від Росії, але поки не змогли домовитися про розташування єдиного терміналу з прийому СПГ і розробляють індивідуальні проекти. Зокрема, Литва на початку березня домовилася про оренду у норвезької компанії Hoegh LNG плавучої платформи для зберігання і регазифікації скрапленого природного газу, а Естонія в травні обрала компанію Vopak LNG партнером по підготовці ТЕО будівництва терміналу для прийому СПГ.
В Україні ж проект "LNG-Термінал" здійснюється в рамках визначеного Президентом Віктором Януковичем Національного пріоритету "Нова енергія". Він передбачає будівництво в районі міста Южний на Чорноморському узбережжі України терміналу з прийому 10 млрд куб. м скрапленого газу (поруч з нафтовим терміналом ПАТ "Укртранснафта" і морським торговельним портом Південний). Потребу України в терміналі в Держагентстві з інвестицій та управління національними проектами пояснюють необхідністю зниження залежності від монопольного імпорту російського природного газу, а також відповідністю світовим тенденціям - скраплений газ зараз стає дешевшим від трубного.
У вересні минулого року конкурс на розробку ТЕО терміналу виграла іспанська компанія Socoin. Вартість його підготовки обійдеться в 285 тис. євро. Компанія зобов'язалася розробити обґрунтування протягом 112 днів після підписання договору. При цьому, за словами В.Каськіва, спочатку українська сторона орієнтувалася, що ТЕО буде розроблено за півроку і обійдеться в 1,5 млн дол У березні 2012 року в ході презентації ТЕО нацпроекта "LNG-термінал" В.Каськів повідомив, що вартість СПГ-терміналу в Україні складе 846 млн євро. Крім цього, на будівництво підвідного каналу буде потрібно 121 млн євро, а на підключення до газотранспортної системи - 113 млн євро. Кошти на підключення до ГТС будуть залучені шляхом внесення інвестиційної складової до тарифу на транспортування газу. Консорціум інвесторів профінансує 30% вартості будівництва терміналу. Причому вкладення з боку держави складуть 55 млн євро, інші 70% (513 млн євро) будуть залучені за рахунок розміщення облігацій або кредитних ліній. Будівництво об'єкта займе 49 місяців, вартість послуг терміналу після його запуску складе близько 40 дол./тис. куб. м.
Прокачувати Україна планує скраплений газ з Азербайджану і країн Північної Африки і Перської затоки, зокрема Катару. При цьому, за словами прем'єр-міністра Миколи Азарова, після завершення будівництва першої черги LNG-терміналу - до кінця 2014 року - Україна зможе отримувати скраплений газ в обсягах до 2 млрд куб. м на рік з доведенням через рік цього показника до 5 млрд куб. м, а через три роки - до 10 млрд куб. м.
Але поки в уряді існують різні погляди на цей нацпроект. 1 серпня П.Порошенко заявив, що на його прохання питання про затвердження ТЕО СПГ-терміналу було знято з розгляду уряду, оскільки у нього з'явилися зауваження до даного проекту. Проте тоді міністр не зізнався, які саме зауваження. Через кілька днів цю інформацію підтвердив глава Держінвестпроекту В.Каськів і підкреслив, що якщо позитивне рішення про ТЕО не буде прийнято урядом у найближчий час, це зруйнує існуючі домовленості з інвесторами та світовими постачальниками скрапленого газу. А це суперечить рішенню Президента, який указом "Про Національний план дій на 2012 рік" визначив жорсткі терміни реалізації проекту. У свою чергу голова Координаційної ради Національного проекту "LNG-термінал" Віталій Дем'янюк зазначив, що проект з технічної сторони повністю підготовлений до інвестиційної стадії, і додав, що непідписання ухвали про прийняття ТЕО може надовго затримати можливості диверсифікації поставок газу в Україну. Але вже через тиждень, 8 серпня, глава МЕРТ повідомив, що ТЕО СПГ-терміналу було затверджено з урахуванням зауважень Мінекономіки.
За його словами, Кабмін вніс до проекту документа при його прийнятті зміни, що стосуються надання державних гарантій під даний проект. "Ми уточнили обсяг державних гарантій, чітко сказали, що уряд України не має витрачати бюджетні кошти на надання гарантій на термінал, що бюджетні кошти йдуть виключно на підвідний канал", - сказав він.
Що ж тоді пригальмувало реалізацію нацпроекту? По-перше, це могла бути відсутність тих же інвесторів. В кінці минулого року в ЗМІ з'явилася інформація, що Україна розглядає можливість тимчасового фрахтування плавучого (офшорного) терміналу з регазифікації скрапленого природного газу до введення в експлуатацію наземного СПГ-терміналу. За словами В.Дем'янюка, були проведені зустрічі з компаніями Chevron, Exxon Mobil, Total та іншими, але жодна з них не дала згоду на участь у проекті. Директор Інституту енергетичних досліджень Дмитро Марунич також вважає, що Мінекономіки керується формальними причинами. Зокрема у П.Порошенка могли виникнути питання з приводу того, як буде фінансуватися в цілому нацпроект. І оскільки держава його точно не потягне, знадобляться позикові кошти, які вимагатимуть під себе держгарантії і, як наслідок, зміни до держбюджету.
До того ж існує частина робіт, в яку інвестори ніколи не вкладають кошти, вона фінансується з коштів держбюджету - це берегова частина робіт та будівництво підводного газопроводу. Нагадаємо, що держава попередньо планував виділити на будівництво підвідного газопроводу майже 121 млн євро, а на поглиблювальні роботи для підготовки берегової лінії, зазначає Д.Марунич, - близько 1, 5 млрд грн. Це дуже великі гроші, яких в держбюджеті просто немає. Експерт має рацію, принаймні, в формальному приводі гальмування затвердження ТЕО. Так, П.Порошенко повідомив, що Кабмін вніс до проекту документа зміни, згідно з якими держава відмовляється надавати державні гарантії під будівництво терміналу. "Ми уточнили обсяг державних гарантій. Чітко сказали, що уряд України не має витрачати бюджетні кошти на надання гарантій на термінал, що бюджетні кошти йдуть виключно на підвідний канал", - сказав міністр.
Водночас, за словами Д.Марунича, ще три місяці тому В.Дем'янюк, говорячи про те, що нацпроект буде являти собою державно-приватне партнерство, не зміг сказати, хто ж буде цим партнером. Мабуть, питання про потенційних інвесторів і банки, які були б готові виділити гроші, не вирішено досі.
Але крім названої причини, є ще кілька, які гальмують реалізацію проекту. Так, на шляху українського СПГ-терміналу стала Туреччина, яка не хоче пропускати через Босфор танкери зі скрапленим газом для України, щоб не перевантажувати протоку. А це - єдиний шлях поставок газу з Катару. Деякі ЗМІ повідомляють, що проблема з Туреччиною виникла після того, як Київ відмовився залучити турецьку компанію до розробки ТЕО і обговорити умови інвестування будівництва. Д.Марунич зазначає, що, можливо, ніяких проблем з Туреччиною якраз і немає - просто немає інформації про гарантії та домовленості з турецькою стороною про те, що газовози будуть проходити через Босфор.
По-третє, незалежний експерт Валентин Землянський не відкидає, що припинення в утвердженні ТЕО з будівництва СПГ-терміналу була свого роду поступкою, яку могла зажадати Росія взамін на певні знижки в інших галузях економіки. Це і постачання українських сталевих труб до Росії, і зацікавленість виробників автомобілів в Україні в російському ринку, і ті ж продуктові війни. Однак В.Землянський допускає і третій варіант - що Росія захоче брати участь в будівництві СПГ-терміналу з тим, щоб потім його використовувати. Тільки працювати він буде як трубопровід "Одеса - Броди" - не в аверсному, а в реверсному режимі.
При подібних незрозумілих заминках може виникнути сумнів у тому, що СПГ-термінал взагалі колись побудують. Хоча експерти заперечують можливість повного замороження проекту. Д.Марунич вважає, що якщо інвестор не буде знайдений, то публічної відмови від СПГ-терміналу не буде, але через відсутність грошей він просто залишиться нереалізованим: "Я не думаю, що уряд публічно оголосить, що ми заморожуємо проект. Цим проектом займається Дем'янюк, друг Каськіва, і поки вони будуть при владі, їм вигідно, щоб якісь копійки капали і проект не заглох". Вдночас, на його думку, доля нацпроекту може вирішитися вже після виборів, бо, за чутками, перспективи залишення В.Каськіва на посаді глави Держінвестпроекту досить примарні. А В.Землянський припускає, що на втілення проекту в життя вплинуть результати газових переговорів з Росією, які вона призупинила до закінчення парламентських виборів в Україні.
Тому виникає логічне запитання: а чи потрібен взагалі Україні нацпроект, в який держава вкладати не може, а інвестори - не хочуть? Можливо, варто обмежитися будівництвом менш потужного СПГ-терміналу. Адже досі неясно, хто буде імпортувати в Україну скраплений газ і в яких кількостях. А контракт з Газпромом і його вимоги закуповувати 35 млрд куб. м газу ніхто не скасовував - і поки не збирається.
Олександра Кривуля
За матеріалами: МінПром
Поділитися новиною
Також за темою
АМКУ пояснив, чому в Україні подорожчало пальне
Квартири подорожчають через конфлікт в Ірані. Що станеться з ринком нерухомості в 2026?
Експерт пояснив, чому Україна продає електрику при дефіциті
Іран планує стягувати мита з нафтових танкерів у Перській затоці — CNN
Швеція створить запаси пального та продуктів через зростання побоювань щодо конфлікту
Індія викупила мільйони барелів російської нафти після дозволу США
