1322
Рада Нацбанку - весільний генерал?
— Казна та Політика
Емісійний центр - НБУ - повинен підпорядковуватися уряду, як це було в СРСР, або, як мінімум, працювати з ним в тісній зв'язці і нести спільну відповідальність за стан економіки.
Насправді шоста стаття закону про НБУ окреслює три пріоритети у діяльності регулятора.
1. Підтримка цінової стабільності в країні. Одначе судячи зі зростання цін, підтримувати цю цінову стабільність виходить слабо.
2. Сприяння стабільності банківської системи. Так, під час кризи першими підтримувалися банки. Правда, виникає питання, куди банки направляли гроші, видані їм на підтримку економіки.
3. Сприяння стійким темпам економічного зростання. Взагалі, за існуючого розподілу повноважень і відповідальності між Кабміном і НБУ знайти "винного" практично неможливо.
У разі будь-якого "проколу" в економіці один киває на іншого, а страждають економіка і народ. Тому правильніше було б віддати владу над "друкарським верстатом" і економікою в одні руки, але під реальний контроль суспільства.
Кажуть, незалежність центробанки - це основа стабільності фінансової системи. Мовляв, ніхто не завадить йому правильно управляти грошима.
Хочеться сказати, що гроші повинні залишатися власністю держави і суспільства. Віддаючи такий важливий елемент в управління НБУ, держава і суспільство розраховують, що це управління допоможе економічному розвитку.
За здоровим глуздом, у разі неправильних дій Нацбанку, що перешкоджають економічному розвитку, держава повинна мати можливість і зобов'язана втрутитися в його роботу, щоб виправити ситуацію.
В якій же мірі закон про НБУ надає незалежність центробанку і дає можливість державним органам впливати на його дії?
Структура управління НБУ відповідно до закону складається з двох рівнів.
Перший рівень - це Рада НБУ. Вона складається з 14 членів, призначуваних по сім осіб від Верховної ради і президента на сім років, і голови НБУ. Основне завдання Ради полягає в розробці Основних засад грошово-кредитної політики. Вона також контролює проведення грошово-кредитної політики.
Цікаво, що члени Ради виконують свої функції на громадських засадах. У фінансовому плані їм компенсують витрати, яких вони зазнали у зв'язку з виконанням своїх повноважень, із видаткової частини кошторису Нацбанку.
Другий рівень - правління НБУ під керівництвом голови НБУ. Правління здійснює оперативне керівництво банком і має дотримуватися Основних принципів грошово-кредитної політики, вироблених Радою.
Складається враження, що правління НБУ знаходиться під контролем Ради НБУ, члени якої - представники парламенту і президента. Одначе закон говорить, що Рада не може втручатися в оперативну роботу правління.
Хто ж тоді може, якщо не вона? Члени Ради проводять засідання разом з головою НБУ, бачать недоліки в роботі членів правління, мають доступ до керівництва регулятора. Саме вони можуть оцінити роботу посадових осіб НБУ.
Інших-то ж немає, якщо не брати до уваги членів Кабміну, які можуть брати участь у засіданні правління з правом дорадчого голосу. Одначе вони не мають ніякого відношення до призначення або звільнення правління НБУ.
У законі також йдеться, що Рада може оцінювати роботу правління тільки стосовно виконання Основних засад грошово-кредитної політики.
Проте основні принципи передбачають широкий коридор для діяльності. Державна ж організація потребує оцінки конкретних дій у конкретній ситуації, щоб уникати непрофесіоналізму або корупції.
Наприклад, можна згадати скандал, коли 22 травня 2008 року НБУ встановив курс 4,85 гривні за долар після трирічного втримання його на позначці 5,05.
Рада НБУ вперше у своїй історії наклала на це рішення вето і зобов'язала правління встановити офіційний курс, не виходячи за коридор 4,95-5,25.
Правління одноголосно - за законом для цього потрібно не менше двох третин голосів - подолало вето. Таке рішення було аргументовано не тільки економічною, але й юридичною правотою правління.
Відповідно до закону Рада не може давати рекомендації правлінню про значення офіційного курсу. З текстом закону в руках голова НБУ тоді пояснював, що в компетенції Ради - не встановлення курсу валют, а основні принципи кредитно-грошової політики і прогнози щодо обмінного курсу.
Рішення правління НБУ не було сприйнято не тільки в Раді Нацбанку, але і у Верховній Раді і Секретаріаті президента. Партія регіонів навіть погрожувала висловити недовіру голові центробанку.
Перший заступник голови Секретаріату президента, колишній заступник голови правління НБУ Олександр Шлапак тоді заявив: "Такі заходи дають результати в період перегріву економіки. В Україні спостерігається інша тенденція - недостатність пропозиції для задоволення попиту".
Шлапак нагадав про проблему від’ємного сальдо зовнішньоторговельного балансу, яке після ревальвації загрожувало стати критичним. "Розгойдування курсу - останнє, що потрібно економіці", - зазначив чиновник.
Незважаючи на всі заперечення, курс 4,85 гривні за долар Нацбанк втримував до жовтня 2008 року. Підсумок цього експерименту - обвал курсу в грудні до 7,7 гривні. Чи були в травні якісь підстави для такого коливання курсу? Чи зміг хтось застосувати до голови НБУ хоч якісь заходи впливу? Ніхто.
До речі, в сучасній редакції закону про НБУ вже відсутнє поняття "вето" на рішення правління. Тобто правління може проводити політику без оглядки на Раду. Може, є інші норми, що дозволяють впливати на правління?
Закон каже, що Рада може оцінювати роботу правління з інших питань, вирішення яких є обов'язковими для правління. У статті 13 уточнюється, що до "інших питань" належать пункти 5-7 і 9-11. Решта рішення, значить, необов'язкові. Які ж повноваження Ради містяться у цих пунктах?
5. Подає Верховній Раді та Кабміну щороку до 1 квітня відомості про частину прогнозованого прибутку до розподілу поточного року.
6. Затверджує регламент Ради НБУ
7. Ухвалює рішення про збільшення розміру статутного капіталу Нацбанку.
9. Визначає до 1 листопада звітного року дослідну аудиторську фірму для проведення аудиту фінансової звітності Нацбанку.
10. Розглядає аудиторський висновок, затверджує до 30 квітня річну звітність НБУ і публікує її на сайті регулятора.
11. Затверджує рішення правління НБУ про його участь у міжнародних фінансових організаціях.
Одначе тут є питання, які не мають ніякого відношення до правління НБУ, наприклад, про затвердження регламенту роботи Ради. Так і бути, голова НБУ буде приходити на засідання Ради в ті дні, коли та сама їх призначить.
Якщо з цих питань Раді дозволено оцінювати роботу правління, то вплинути на політику і діяльність правління ця оцінка істотно не зможе.
Є у Ради і повноваження, необов'язкові для виконання правлінням. Пункти 1-3 відносяться до основних принципів грошово-кредитної політики, і міра їх впливу на правління вже зрозуміла. Що ще?
4. Затверджує кошторис доходів-витрат НБУ та подає його Верховній Раді і Кабміну до 1 вересня.
8. Затверджує річний план проведення аудиторських перевірок структурних підрозділів Нацбанку.
12. Вносить рекомендації правлінню в межах Основних принципів грошово-кредитної політики.
13. Вносить поради Кабміну щодо впливу політики державних запозичень та податкової політики на стан грошово-кредитної сфери.
14. Затверджує за поданням правління методику визначення зарплати голови Нацбанку і його заступників.
І це питання, необов'язкові для виконання правлінням НБУ! Виходить, що Нацбанк може сам для себе розробляти кошторис за витратами і доходами і не звертати уваги, підпише його Рада чи ні. Також він має право встановлювати сам собі зарплати, включаючи голову НБУ.
Згадаймо публікації в пресі про річну зарплату попереднього голови НБУ Володимира Стельмаха в 2008 році в розмірі 1,5 млн гривень і його заступника в розмірі 1,1 млн гривень - такі собі державні службовці. Більше того, вони напевно будуть ще претендувати на пенсії в розмірі 80% від окладу.
Очевидно, що з усіх важливих питань правління НБУ може ігнорувати Раду, а її повноваження зведені до функцій "весільного генерала".
І взагалі, як назвати практику, коли згідно з однією статтею закону суб'єкту даються повноваження щодо іншого суб'єкта, а через статтю оголошується, що ці повноваження необов'язкові для виконання другим суб'єктом?
Що повинні відчувати члени Ради, підписуючи кошторис НБУ, знаючи, що цей підпис нічого не значить?
Що це за якість підготовки законопроекту? Чи читав хтось із депутатів ці статті перед їх схваленням або зміною? Відразу виникають думки: таке відбувається лише з законом про НБУ чи з іншими законами теж?
Микола Коротков
За матеріалами: Економічна Правда
Поділитися новиною
Також за темою
Сертифікат водія замість ліцензії на авто: як Мінрозвитку ініціює реформу таксі
Уряд продовжив пільгові ціни для теплокомуненерго (терміни)
Цього року планують відремонтувати понад 1000 км колій по Україні
Як зростання цін на пальне вплине на вартість продуктів — пояснення Мінекономіки
Замовив обладнання з рф на 1 млн євро: у Києві оголосили підозру директору підприємства (фото)
Парламент не підтримав законопроєкт про базову соціальну допомогу
