1603
Інтернет заганяють у сітку
У липні 2012-го російська Держдума ривком ухвалила закон, що захищає юні уми ціною істотних проблем для інтернет-спільноти. У сусідів тут же заговорили про цензуру. Але й українському сегменту рано розслаблятися. Завертаючи найодіозніші пропозиції, Рада залишає собі простір для заборонного маневру.
"Чорносписковий" закон
Прагнення захистити дітей та юнацтво від згубного впливу "аморалки", обмежуючи свободу поширення інформації, характерно для законодавців багатьох країн. Росія і Україна в цьому відношенні винятками не є. Як і не є винятками в правилі підозрювати, що за турботою про підростаюче покоління може стояти спроба цензурувати Мережу з більш далекосяжними планами.
Черговий привід заговорити про війну проти Рунета дало швидке ухвалення Державною думою Росії спірного законопроекту №89417-6. Вже саме тільки внесення в думу ініціативи Ліги безпечного інтернету та успішне голосування парламентаріїв за проект у першому читанні викликало численні протести. В основі пропозиції Ліги лежить необхідність створення "Єдиного реєстру доменних імен та/або/ універсальних покажчиків сторінок сайтів в мережі Інтернет і мережевих адрес сайтів в мережі Інтернет, що містять інформацію, заборонену до поширення на території РФ". Піклуючись, щоб діти не контактували з інформацією, "що завдає шкоди їх здоров'ю та розвитку", законодавці не тільки захотіли, щоб інтернет-сторінки чітко маркувалися за "рівнем допуску" для неповнолітніх, але погодилися з ідеєю внесення до горезвісного реєстру всіх підозрілих з точки зору відповідності низці критеріїв (від розміщення дитячої порнографії і пропаганди вживання наркотиків до поширення інформації про способи вчинення самогубств) сайтів. Критерії ступеня шкідливості інформації хиткі, але якщо якийсь сайт потрапляє під підозру - його власники повинні в якнайкоротший час видалити сторінку з проблемним контентом, інакше провайдери зобов'язані обмежити доступ до ресурсів. І якщо ці заходи не будуть вжиті - сайт потрапляє до "чорного списку", що загрожує для нього раптовим "баном" за айпі.
Розтягнута з точки зору масштабів застосування пропозиція Ліги безпечного інтернету жахнула багатьох. 10 липня, в день запланованого розгляду проекту закону у другому читанні, низка серйозних ресурсів Рунета виступили з протестами, а російськомовна версія Вікіпедії закрилася на добовий "страйк". Ініціатори акції підозрюють, що гнучке використання розглянутих в той день норм може вдарити не тільки по ресурсах, що містять протизаконну інформацію, а й по всіх сайтах, що не відповідають занадто гнучким критеріям - а, значить, при бажанні та ж "Вікі" може постраждати через наявність, наприклад, статті "Самогубство". "Практика застосування законодавства, що існує в Росії, говорить про високу ймовірність найгіршого сценарію, за якого незабаром доступ до Вікіпедії буде закрито по всій країні", - зазначалося в попередженні про тимчасове закриття. Але турбуватися варто не тільки Вікіпедії. Пізніше стало відомо, що борці з дитячим порно, як і раніше, готові домагатися прикриття соціальної мережі "ВКонтакте" - навіть не чекаючи вступу профільного закону в силу.
У будь-якому випадку, 11 липня "плодовитий" проект пройшов і друге, і третє читання. Якщо до нього прихильно поставляться і в Раді Федерації, і Володимир Путін - спірні норми вступлять в дію до кінця поточного року. Варто зауважити, що противники "моральної" ініціативи знайшлися і в раді з прав людини при президенті РФ. "У поточній редакції перелік ресурсів, що підлягають блокуванню, надмірно широкий і включає в себе, крім дитячої порнографії, низку суб'єктивно-оціночних категорій. Не виключено, що критерії формування реєстру можуть бути розширені і на інші матеріали, які, на думку творців реєстру, потенційно могли б завдати шкоди дітям", - погоджуються "радники" з іншими критиками майбутнього закону. Відзначають вони і те, що "регламентована законопроектом процедура блокування інтернет-контенту передбачає обмеження доступу до інформації, забороненої або небажаної для дітей, для всіх користувачів російського сегменту мережі Інтернет - без можливої апеляції і процедури повторного розгляду, без будь-яких обмежень, які дозволили б трактувати запропоновані заходи не як введення цензури". Саме як "цензурний" акт російське нововведення нерідко схильна оцінювати закордонна преса. Передбачувано занепокоїлися і українські інтернет-користувачі, чимала частина яких досить щільно інтегрована в Рунет.
А як у нас?
Схвалення одіозного законопроекту в Росії викликало закономірне занепокоєння і в Україні. Причому занепокоєння різного роду: від переживань за власні інтереси на РУ-сегменті до побоювань з приводу того, що вітчизняні парламентарії можуть взяти на озброєння досвід закордонних колег.
На перших порах представники сервісів із зони ризику схильні вважати, що потенційні проблеми російських юзерів на українських не поширяться. "Ми поки ще намагаємося розібратися в механізмі дії цієї системи в Росії. Але наскільки зрозуміло з заяв чиновників, доступ до сайтів буде обмежуватися локально. Тобто, на заборонені в Росії сайти можна буде заходити з України та інших країн", - припускає директор з маркетингу Livejournal в Україні Володимир Медушівський. Але от чи будуть в Росії дотримуватися таких же трактувань, коли мова зайде не про міжнародні мережі, а про локальні російські ресурси - велике питання...
Іншою причиною для занепокоєння залишається очікування застосування передового сусідського досвіду на українських інтернет-просторах. Активісти стверджують, що нічого подібного статися не може. "Ми не допустимо схвалення подібного закону в Україні, тому що завтра всі сайти, які не так пишуть новини, будуть названі сайтами з порнографією, і опіумом для народу", - заявляє лідер Інтернет Партії України Дмитро Голубов. Одначе не слід забувати про те, що вітчизняні законодавці не раз вже намагалися знайти управу на надто вільний інтернет. І деякі з цих спроб, як і раніше, актуальні.
Мабуть, найзнаменитішим і найскандальнішим наступом Верховної ради на інтернет-права залишається знаменитий законопроект "404" (в 2009-му за проект №3271 у першому читанні символічно проголосували 404 нардепи) присвячений протидії поширенню дитячої порнографії. Крім іншого, "протидіяти" планувалося шляхом фіксації провайдерами всіх з'єднань користувачів і збереження даних про них. Після бурхливого обговорення і опору інтернет-громадськості в січні 2010 знаменитий законопроект був ухвалений у третьому читанні зі значно пом'якшеними і спрощеними формулюваннями.
Наступною серйозною атакою проти інтернету вже в 2011 році став розгляд у першому читанні "дзеркального" проекту №7132, що регламентує боротьбу вже не з "вузьким" дитячим порно, а з більш широким (і вельми розтяжним) поняттям "еротика". Документ передбачав, що, в разі його вступу в силу, провайдери за рішенням суду повинні протягом доби очищати Юанет від контенту, який "шкодить суспільній моралі", а головним охоронцем останньої залишається знаменита НЕК. Широта трактувань і можливостей знову викликали нарікання. І вже влітку 2012 року Верховна рада вирішила, що цього разу займатися еротикою їй не потрібно - 21 червня 233 голосами законопроект був знятий з розгляду.
Одначе крім "моральних" обмежень, управу на інтернет можна пошукати і в іншому напрямку. Наприклад, практично безмежні можливості для цього дає турбота про дотримання авторських прав. Щоб оцінити ступінь загрози, достатньо згадати всесвітню реакцію на обговорення Конгресом США проекту SOPA (Stop Online Piracy Act) і страйк у січні 2012 року англомовної версії Вікіпедії. Варто зауважити, що в Україні може повторитися ситуація, подібна до американської. Ще в 2010 році був зареєстрований, а в січні 2011-го проголосований в першому читанні законопроект №6523 авторства "регіонала" Максима Луцького, "литвинівця" Олега Зарубінського і комуністки Катерини Самойлик. Документ, що вносить солідні поправки в низку законів, що стосуються авторського права, інтернет-громадськості повинен бути особливо цікавим. Адже він пропонує розписати у статті 52 тематичного закону примітний механізм поводження з порушниками копірайту в інтернеті. Згідно з потенційним нововведенням, "поряд з іншими способами захисту своїх прав" правовласник може звернутися до провайдера, щоб той зажадав від порушника авторських прав припинити цю протиправну практику. Якщо протягом двох тижнів нелегальний контент продовжить залишатися загальнодоступним, провайдер зобов'язаний припинити поставляти порушнику свої послуги - заблокувати власникам доступ в інтернет, відмовити в хостингу тощо. Відмовиться провайдер - стане співучасником. І, що важливо, в критично цікавому абзаці немає прямих згадок про те, що для всіх цих заходів потрібно рішення суду...
Не надто приязне ставлення і вітчизняного парламенту до інтернет-свободи, схоже, не вимагає доказів. Крім неодноразових спроб обмежити свободу інтернет-діяльності або влаштувати стеження за нею, ВРУ також не поспішає полегшити життя пересічним юзерам. Так, в лютому 2012-го колишній "бютівець", а нині "регіонал" Олександр Фельдман запропонував схвалити найпростішу, на кілька рядків, поправку до закону про телекомунікації. Її суть полягає в одному реченні: "Видалення точно ідентифікованого інтернет-контенту або блокування доступу до нього можливо тільки за рішенням суду". Але майбутнє навряд чи виявиться за такими корективами - профільний комітет пропонує законопроект №9795 відхилити... Втім, доля "авторської" пропозиції нардепів поки що теж невідома. Цілком можливо, що парламентаріїв, які виходять на фінішну пряму підготовки до виборів, до кінця каденції свобода Мережі хвилювати не буде. З іншого боку, при успішному використанні мало не будь-яка "загороджувальна" ініціатива (і необов'язково, що це буде пропозиція Луцького і співтоваришів) здатна принести приємні цензурні дивіденди. І, хто знає, може, якраз під вибори спокуса навести порядок в "цих ваших інтернетах" виявиться нездоланною?
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
