1552
Одеса - Броди пересох
— Енергетика
У червні припинився транзит нафти через нафтопровід "Одеса - Броди" до Білорусі. Мінську не потрібна сировина з далекого зарубіжжя після скасування митних зборів в рамках спільного з Росією і Казахстаном Митного союзу. Саме введення мит змусило Білорусь у 2010 році шукати альтернативу за межами Союзної держави. І дружня Мінську Венесуела погодилася поставляти нафту по морю через Одесу.
З 2011 року азербайджанська нафта Azeri Light пішла на Мозирський НПЗ (Гомельська обл.) по "Одеса - Броди", як і передбачав так званий своп-контракт з венесуельською компанією PDVSA. Тоді ВАТ "Укртранснафта" і ЗАТ "Білоруська нафтова компанія" (БНК) підписали договір на два роки з можливістю подальшої пролонгації на гарантований щорічний транзит 4 млн тонн нафти по нафтопроводу "Одеса - Броди" до Мозирського НПЗ.
Експерт Інституту енергетичних досліджень Дмитро Марунич відзначає, що контракт передбачав роботу за принципом "качай або плати". Таким чином, українська сторона була гарантована від втрати виручки в разі простою нафтопроводу. Уже зараз очевидно, що зобов'язання щодо обсягів прокачування білоруська сторона в цьому році не виконає. Чи буде Київ домагатися виконання зобов'язань і виплат за простій - поки не ясно. Посол Білорусі в Україні Валентин Величко заявив, що Україна не буде запускати "Одеса - Броди" в південному напрямі, незважаючи на зацікавленість в такому маршруті транснаціональних компаній з російським корінням - ТНК-BP і "Лукойл".
Будівництво нафтопроводу "Одеса - Броди" тривало 5 років - з 1996 по 2001 рік. Метою будівництва нового маршруту було зниження залежності від постачання сировини з Росії. Планувалося, що по території України піде нафта з азербайджанського і казахстанського узбережжя Каспію, а можливо - з інших країн Центральної Азії до Східної і Західної Європи. Реалізація цього проекту могла б привести до зниження транзиту казахстанської нафти через територію Росії. За допомогою лобістів в українській владі Москва змогла домогтися підписання договору "Укртранснафти" і ТНК-BP про постачання російської сировини в порт Південний (Одеська обл.) І далі по Чорному і Середземному морях в країни Європи. При цьому російська компанія зобов'язалася поставляти через "Одеса - Броди" близько 6 млн тонн нафти на рік. Правда, виконували росіяни свої зобов'язання, скорочуючи транзит по інших українських трубопроводах.
У той же час Кремль ініціював будівництво нафтопроводів на своїй території, прагнучи перевести експорт нафти в місцеві порти. Правда, і Київ намагався активізуватися в справі добудови "Одеса - Броди" до польського Плоцька з метою створення Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору. "Укртранснафта" створила з польськими партнерами з компанії PERN в 2004 році ТОВ "Сарматія", яке повинно було займатися організацією добудови труби до Плоцька. У 2007 році до "Сарматії" приєдналися державні компанії Литви, Грузії та Азербайджану. Але далі техніко-економічного обґрунтування справа не просунулася.
А обсяги транзиту маршрутом "Одеса - Броди" неухильно знижувалися. Протистояння між урядом Юлії Тимошенко і Президентом Віктором Ющенком з питання запуску нафтопроводу в північному напрямку закінчилося безрезультатно. Аверс став можливий в 2010 році, після того як російські компанії відмовилися від маршруту по нафтопроводу "Дружба" до Бродів, і далі на південь - до чорноморського узбережжя. А восени 2009 року був здійснений реверс Придніпровських магістральних трубопроводів, по яких найкоротшим шляхом російська нафта надходила до Одеси.
Трубопровід розвернули в інтересах групи "Приват", яка витіснила російських акціонерів з Кременчуцького НПЗ і опинилася без сибірської і поволзької сировини. У листопаді 2009 року перший танкер з азербайджанською Azeri Light розвантажився в Одесі. Це рішення попередньої владної команди вдарило по компанії "Лукойл", яка саме по Придніпровській системі поставляла власну сировину з Росії на підконтрольний Одеський нафтопереробний завод. А після ухваленого в 2010 році рішення Києва і Мінська транспортувати венесуельську та азербайджанську нафту в Білорусь, Одеський НПЗ виявився відрізаним від трубопровідних поставок нафти.
Нинішню зупинку "Одеса - Броди" експерт Олександр Тодійчук пояснює недалекоглядністю державних менеджерів в управлінні нафтотранспортною системою. "В результаті за потужності 110 млн тонн нафти на рік ми транспортуємо близько 30 млн тонн", - сказав він у коментарі МінПрому.
Падіння обсягів транспортування нафти почалося в період президентства Віктора Ющенка і продовжується до цих пір. У 2009 транспортування скоротилося, в порівнянні з попереднім роком, на 5,9% до 38,5 млн тонн. У 2010 році падіння склало 22,7% до 29,8 млн тонн, в 2011 - на 11,6%, до 27,5 млн тонн. У поточному році тенденція зберігається. О.Тодійчук пояснив це зниженням обсягів переробки нафти, а також переорієнтацією російської і значної частини центральноазіатських вуглеводнів на російські порти. У березні поточного року запрацювала друга черга Балтійської трубопровідної системи (БТС-2) потужністю 50 млн тонн на рік. БТС-2 зв'язала нафтопровід "Дружба" з портом Усть-Луга на балтійському узбережжі Ленінградської області.
Зниження переробки нафти в Україні - ще один фактор недозавантаження вітчизняної транспортної системи. Обсяг первинної переробки нафти у минулому році скоротився на 18,8% до 6,7 млн тонн, а в першому кварталі поточного року - на 28,3% до 1,6 млн тонн. Стоять Херсонський і Одеський НПЗ, ледве дихають Дрогобицький і Надвірнянський, з березня 2012 року через нерентабельність простоює Лисичанський НПЗ. Кременчуцький НПЗ може самостійно забезпечити потреби країни в нафтопродуктах, але постійно недозавантажений.
Обсяги переробки на цьому підприємстві визначаються не інтересами країни, а планами групи "Приват", яка контролює завод з мовчазної згоди офіційного Києва. "Нинішню ситуацію багато в чому визначають помилки при приватизації. В деяких були нечітко прописані зобов'язання нових власників щодо завантаження підприємств. В інших - держава не реагує належним чином на порушення зобов'язань", - вважає О.Тодійчук.
А Д.Марунич відзначає нездатність держменеджерів враховувати всю сукупність економічних і політичних факторів при плануванні роботи нафтотранспортної галузі. Як приклад він назвав невдоволення азербайджанських партнерів і втрату інтересу до України. "Своп-контракт за участю Венесуели та Азербайджану, за яким нафта йшла через Україну, викликав невдоволення США. Баку надзвичайно зацікавлений у збереженні добрих стосунків зі Сполученими Штатами. Тому азербайджанська нафта сьогодні пішла навіть з фактично приватного Кременчуцького НПЗ. Тепер "Приват" закупив казахстанську нафту", - зазначив Д.Марунич.
На думку експерта, оживити "Одеса - Броди" могла б Чехія, яка активно займається диверсифікацією поставок нафти на свої НПЗ в Кралупах і Литвинове. "Але найближчим часом це навряд чи можливо - адже сьогодні у нас з Чехією, мабуть, найгірші відносини серед всіх країн Євросоюзу", - резюмував Д.Марунич.
Анвар Деркач
За матеріалами: МінПром
Поділитися новиною
Також за темою
Ціни на нафту можуть перевищити $100 за барель — прогноз Goldman Sachs
Рада ухвалила закон про стратегічний резерв пального
Для підготовки України до наступного опалювального сезону треба €5 млрд — Зеленський
Уряд Словаччини погодив скасування аварійних поставок електроенергії Україні
Газ в Україні подорожчав на фоні війни на Близькому Сході
Норвегія заявила про можливе відновлення дебатів щодо російського газу
