668
Хто займе нішу кримських виноробів на материку
— Аграрний ринок
Після анексії Криму виноробна галузь України втратила 16 000 га плодоносної площі виноградників (29% від загальної кількості в країні) і переробні потужності, які виробляли щороку більш ніж 7 млн декалітрів виноматеріалу (26,5% від загального виробництва). За даними асоціації «Виноградарі і винороби України», що об’єднує 82% компаній в галузі, на сьогодні ліцензію на виробництво виноробної продукції мають близько 150 підприємств, з яких реально працюють не більше 50. Кримських компаній з них – 20.
В асоціації «Виноградарі та винороби України» очікують активізації материкових виноробів, зокрема – з Одеської області. Цей регіон має найбільшу сировинну базу – більш ніж 30 га виноградників – і традиційно спеціалізується на переробці винограду та виготовленні виноматеріалу. Але потужності регіональних виробництв для розливу готової продукції тут недостатні, щоб компенсувати кримські активи – на півострові розливали 55-60% усього українського вина. Традиційно одеські компанії працювали в партнерстві з кримськими підприємствами, і анексія загрожувала розривом цих зв’язків. «Частина виноградарських підприємств акумулюватиме ресурси і шукатиме можливість встановити лінії розливу, інші будуть шукати шляхи збуту виноматеріалу, в тому числі й на територію Криму, але вже в статусі експортерів», – розповів директор асоціації Сергій Михайлечко. Україна не встановлює жодних ввізних мит на продукцію з півострова, оскільки вважає його своєю територією.
«Втрату виробничої бази вітчизняного виноградарства і виноробства українські компанії планують компенсувати за рахунок збільшення продуктивності наявних виноградників і розширення зон вирощування винограду на більш північні регіони країни», – повідомила у відповідь на запит Forbes прес-служба Міністерства аграрної політики.
За словами президента ВАТ «Одесавинпром» і власника бренду «Вина Гулієвих» Роберта Гулієва, кримські компанії намагаються зберегти співпрацю з материковими. «Від колег з півострова надходять пропозиції щодо спільної діяльності та розливу вин відомих брендів. Вже зараз ми плануємо виконувати замовлення для чотирьох великих виробників з Криму», – пояснює Роберт Гулієв.
Назвати ці компанії Гулієв відмовився, посилаючись на комерційну таємницю. З великою ймовірністю можна припустити, що, зокрема, мова йде про ГК «Інкерман-Інтернешнл». Ця компанія використовує виноматеріали одеського заводу, а генеральний директор групи Роман Радько нещодавно заявив, що не виключає можливості почати розлив на материковій частині України.
Вина із Заходу
Скорочення присутності на ринку продукції кримських виробників дає шанс наростити продажі західноукраїнським виноробам. Олег Івашкович, директор СП «Айсберг» (ТМ «Чизай»), уточнює, що хоча компанія й планує нарощувати постачання на національний ринок, «кримський фактор» тут не основний. «Мета – популяризація національного продукту», – підкреслює він. Закарпатські винороби стабільно експортують 15-20% своєї продукції до Європи, в основному в Угорщину, і менш зацікавлені у підкоренні національного ринку.
Михайлечко впевнений – можна очікувати і розширення частки на ринку імпортної продукції, яка і так протягом останніх п’яти років суттєво потіснила національних виноробів. «Ситуація ще не є критичною, але більш лояльне ставлення українських покупців до імпортної продукції, яка вважається апріорі більш якісною, і відсутність пільг для власного виробника створюють нерівні конкурентні умови», – зазначає він.
На думку Гулієва, на галузь значно більше вплине не зміна статусу кримських виноробів, а макрофактори. «Сьогодні проблема не в конкуренції, і не в розподілі часток між давніми учасниками ринку. Небезпеку становлять дисбаланси валютного курсу, недоступність кредитів і висока ціна на імпортні витратні матеріали, без яких не може обходитися галузь. Все зросло на 40%», – констатує Роберт Гулієв. За його словами, головна загроза українському виноробству – це втрата вітчизняною продукцією конкурентної здатності. Виживуть всі, кому вдасться мінімізувати ці ризики.
Де виноробу краще
Винороби – і кримські, і материкові – стоять на порозі глобальних змін умов роботи. 25 червня набуло чинності рішення Ради Європейського Союзу про заборону імпорту товарів з Криму. Учасники ринку характеризують вплив санкції у форматі «неприємно, але не смертельно». «Для кримських виноробів це поганий сигнал, але в короткостроковій перспективі це ніяк не позначиться на галузі. Частка експорту до Європи вкрай незначна, адже основні ринки збуту кримських виноробів – це Крим, Росія й Україна», – пояснює власник Інкерманського заводу марочних вин Валерій Шамотій. За даними Державної служби статистики, експорт кримського вина до Європи в 2013 році становив 0,68% всіх експортних поставок цієї продукції.
Значно більший вплив зробить регулювання російського ринку і класифікація кримської продукції. Зараз кримські вина, наприклад кріплені, потрапляють до категорії «винний напій», що передбачає сплату акцизу, який в 50 разів перевищує український. Є й позитив: Росія планує прирівняти вино до сільськогосподарської продукції, а це дасть змогу отримувати державні дотації і дозвіл на рекламу вина. До того ж російський ринок значно перевищує український. У 2013 році його обсяг становив 950 млн л проти 150 млн л українського. «Кримські винороби готові проходити болючий процес адаптації до російського законодавства: перереєстрація підприємств, приведення виробництва у відповідність до вимог алкогольного виробництва Росії тощо», – упевнений Сергій Михайлечко.
Робота виноробів на материку буде визначатися в тому числі умовами підписаної в кінці червня економічної частини угоди про асоціацію з ЄС. «Підписання угоди про асоціацію повністю відкриває український ринок для європейських виробників, при цьому наші винороби: а) втрачають змогу використовувати низку географічних найменувань, відповідно, й повністю розроблені і відомі покупцям сегменти продукції; б) втрачають внутрішнього споживача через відсутність вагомих конкурентних переваг перед імпортною продукцією; в) виявляються не здатні здійснити відповідний вихід на ринки Європи через відсутність реальної фінансової підтримки», – перераховує ризик-фактори Сергій Михайлечко. За його прогнозами, угода з ЄС стане причиною припинення діяльності виноробів середньої потужності і фактично звузить коло до роботи не більш ніж 10 підприємств.
За даними Міністерства аграрної політики, надлишок винопродукції в світі щороку перевищує 2,35 млн гл. Україна без ввізних мит – хороша можливість прилаштувати частину цих обсягів.
Віталій Шкіль
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
