622
Парки в стилі техно
— Технології&Авто
У липні виповнюється 40 років від дня створення Міжнародної асоціації технопарків. Її засновником є французький сенатор П’єр Лаффітт (Pierre Laffitte) – натхненник і організатор одного з найуспішніших європейських технопарків, міста 20 тисяч дослідників Софія-Антиполіс. Народжені в Сполучених Штатах центри об’єднання бізнесу і науки швидко стали популярні не лише в Старому Світі, а й в усьому світі.
Створення технопарків майже збіглося з початком сучасної науково-технічної революції. І розвиток останньої багато в чому йшов пліч-о-пліч зі становленням системи технопарків. Війни, холодні й «гарячі», також слугували зрощуванню бізнес-спільноти з науковими центрами, що вилилося в створення спеціальних територій, де були представлені як учені різної спеціалізації з їхніми лабораторіями, навчальними центрами, науковими інститутами, так і зайняті просуванням новітніх розробок високотехнологічні компанії, бізнес-ангели, стартап-фірми.
Перші технопарки з’явилися в США після Другої світової війни, і розвиток їх був пов’язаний з початком холодної війни. До 1950 року Стенфордський університет зіткнувся з серйозними фінансовими проблемами: після завершення Другої світової війни кількість студентів різко зросла, а де взяти додаткові кошти, було незрозуміло. Втім, у навчального закладу була велика порожня ділянка землі, яку, за заповітом засновника навчального закладу Леланда Стенфорда, продавати не можна було. Університет знайшов вихід: землю і приміщення почали здавати в оренду компаніям, що працюють в області високих технологій.
Ці фірми бурхливо розвивалися на тлі розпочатої холодної війни, наукового суперництва СРСР і США, а отже, збільшення замовлень американського уряду в галузі військових технологій. У 1951 році перший орендний договір зі Стенфордом підписала компанія Varian Associates, за нею послідували Eastman Kodak, General Electric, Admiral Corporation, Shockley Transistor Laboratory of Beckman Instruments, Lockheed, а потім і багато інших.
Стенфордський парк знаходиться приблизно за вісім кілометрів на південь від самого університету, однак сьогодні він становить лише малу частину кластера наукомісткої промисловості, що сформувався завдяки технопарку, – Кремнієвої долини. На сьогодні компанії, що працюють у сфері високих технологій, вийшли далеко за межі затоки Сан-Франциско. У долині кілька десятків міст, а її населення становить більш ніж три з половиною мільйонів людей.
Від початку формування нових наукових парків відбувалося досить повільно. І створювалися вони лише в Сполучених Штатах. Однак з 1970-х – початку 1980-х років починається швидке зростання такої форми кооперації бізнесу й науки вже у всьому світі. До другої хвилі відноситься і створення технопарків у Європі. Першою, хто спробував повторити американський досвід, стала Великобританія, де технопарки з’явилися ще у другій половині 1960-х. Однак основне зростання європейських технопарків припало на початок 1980-х років. Саме тоді вони починають свій активний розвиток і на континенті.
Одним з найбільш успішних в Старому Світі став досвід дослідницького парку Софія-Антиполіс у Франції. Ідею створення наукового поліса тут запропонував директор Гірського інституту в Парижі П’єр Лаффітт. 20 серпня 1960 року в газеті Le Monde з’явилася його стаття «Латинський квартал в полях» («Quartier Latin aux Champs»), яка, по суті, і заклала основи майбутнього технопарку. Щоправда, часу від задуму до його втілення минуло багато.
29 квітня 1969 року в місцевій газеті Nice-Matin (регіон Прованс – Альпи – Лазурний Берег) з’явилася нова стаття Лаффітта, де він запропонував читачам ідею створення міста 20 тисяч дослідників – Софія-Антиполіс («Софія» давньогрецькою – «мудрість, розумність, наука»; «Антиполіс» давньогрецька назва міста Антіб). Лаффітт зазначав, що ті процеси, які спостерігаються в області бізнесу, науки і техніки в США, з часом будуть відбуватися і в Європі. На Лазурному Березі він хотів відтворити вдалий досвід американської Кремнієвої долини.
На початку 1970-х років його ідея починає втілюватися в життя: на узбережжі між Ніццою і Антібом починає зростати наукове місто. Ще до початку реалізації проекту було складено двадцятирічний стратегічний план. Мета, прописана в ньому, полягала в тому, щоб створити місто – центр інтелектуального життя, в якому поєднувалися б наукова і технологічна складова з бізнесом і мистецтвом. Важливим у цьому плані була і географія. Лазурний берег – привабливе місце для життя вчених, бізнесменів, службовців, а також представників творчих спеціальностей, не малу роль відіграє близькість другого за величиною аеропорту Франції і сусідство з Каннами і Монако.
Ініціатива була підтримана державою та місцевою владою. Створення міста 20 тисяч дослідників на одну третину фінансувала держава, решту вклали приватні інвестори. Будівництво розпочалося в 1972 році, а у 1975-му сюди з Цюріха вже переїхала Rohm & Haas European Laboratories, у 1977 році один зі своїх підрозділів до Софії-Антиполіса перевела компанія Air France, у 1980 році тут осіли Digital Equipment і Questel SA, у 1981 – Dow Chemical, а у 1982 – Thomson Sintra.
У липні 1984 року було реалізовано ще одну ініціативу натхненника Софії-Антиполіса П’єра Лаффітта: у вже визнаному місті 20 тисяч дослідників була заснована Всесвітня асоціація технопарків та інноваційних структур (International Association of Science Parks and Areas of Innovation). Основною метою організації стало об’єднання існуючих і тих, що перебувають в стадії становлення, технопарків з тим, щоб створити їх мережу і виробити низку сервісів для них. Це, на думку її творців, має призвести до синергетичного ефекту у розвитку технопарків.
Зараз до асоціації входить 388 членів, що представляють 70 країн. Це не всі існуючі технопарки. На сьогодні у світі їх діє більш ніж 700, в тому числі 42 відсотка – в США, 34 відсотки – у країнах Євросоюзу та 11 відсотків – у Китаї. Решта 13 відсотків припадають на всі інші країни світу. Асоціація зростає: у 2001 році до неї входило трохи більше 200 членів. Повноправними членами організації є і російські технологічні парки: казанський Технопарк у сфері високих технологій «ІТ-парк», Науковий парк Московського державного університету, Технопарк “Зеленоград”, Технопарк «Саров», «Сколково», «Строгіно», а також Зеленоградський інноваційно-технологічний центр.
Владислав Топорков
За матеріалами: Лента.РУ
Поділитися новиною
