576
РосУкрЕнерго: ліквідація або реінкарнація?
— Фондовий ринок
Десятирічна епоха швейцарського трейдера РосУкрЕнерго, до діяльності якого причетні «Газпром» і його українські партнери-бізнесмени Дмитро Фірташ та Іван Фурсін, наближається до завершення. Фірма, що обіцяла стати «інвестором у розвиток газотранспортної інфраструктури», припиняє існування, так і не реалізувавши жодного інвестпроекту.
До порядку денного засідання ради директорів російської монополії, запланованого на 17 червня, внесено пункт про узгодження позиції «Газпрому» з питання про ліквідацію РосУкрЕнерго. Коли відбудеться голосування за цим питанням в органах управління посередника, що зареєстрований в швейцарському кантоні Цуг, поки що не відомо. Але очевидно, що Фірташу і Фурсіну, яким належить, відповідно, 40% і 10% у капіталі РУЕ, лишається прийняти такі плани «Газпрому».
Минуле і сьогодення
Рішення про припинення діяльності РУЕ стане логічним завершенням і в історії так званої «групи РосУкрЕнерго» в українській політиці. Її ключовими фігурами були Сергій Льовочкін, екс-глава Адміністрації президента Віктора Януковича; колишній міністр палива та енергетики, учасник останньої президентської кампанії Юрій Бойко; а також екс-голова СБУ та екс-власник телеканалу «Інтер» Валерій Хорошковський.
Ліквідації РУЕ передувало декілька подій, що вплинули на ситуацію у відносинах Москви та Києва. Євромайдан, анексія Криму, вибори нового президента України Петра Порошенка, трансформації в політичному розкладі України, антитерористична операція на Донбасі, спровокована російською агресією, – все це стало передумовами для радикальних змін умов не лише газового співробітництва РФ і України, а й стратегічного партнерства між країнами. Старі схеми зжили себе і відпадають, на політичну арену виходять нові гравці, які визначатимуть подальші пріоритети міждержавного співробітництва.
Порошенко, який не приховує свого зв’язку з Фірташем, пообіцяв прибрати політику під час узгодження нових домовленостей між «Газпромом» і «Нафтогазом». А Фірташ зараз чекає на рішення австрійського суду про екстрадицію до США, де його звинувачують у корупції та створенні злочинного угруповання для організації доступу до титанових родовищ в Індії.
Але існує ймовірність, що бізнесмен, який відіграє одну з основних ролей в експортних схемах «Газпрому», повернеться до України. Він готується до цього і робить заяви, в яких обіцяє посприяти врегулюванню суперечностей між Москвою і Києвом щодо газу і нагадує, що має тісні зв’язки з «Газпромом». Хоча раніше Президент РФ Володимир Путін заперечував таку близькість українського олігарха з російською монополією, підконтрольну російській владі. В одному зі своїх виступів в 2005 році Путін зазначив, що не знає, яких партнерів йому «нав’язав Віктор Ющенко в непрозорій українській частині» РУЕ.
Секретні матеріали
Ліквідація РУЕ не лише дозволить Фірташу за сприятливого збігу обставин стати учасником нового українсько-російського газового розкладу. Такий поворот в історії компанії по суті «спалює мости» для можливих судових розглядів про компенсацію збитку, заподіяного «Нафтогазу». Яскравий епізод у взаєминах НАК і РУЕ стався в листопаді 2010 року, вже після того як «Газпром» і «Нафтогаз» перейшли на прямі контракти, а посередник, здавалося, зник. За рішенням Стокгольмського арбітражу з питання про врегулювання постачання газу в 2008 – 2009 роках, український держхолдинг повернув РУЕ 12,1 млрд. куб. м палива. Цей обсяг згодом був перепроданий «Газпрому» за $370 за 1 куб. м, тоді як середня ціна експорту монополії становила $343. Тобто угода пройшла на умовах, невигідних для акціонерів «Газпрому», але дозволила формально отримати Фірташу і Фурсіну як акціонерам РУЕ більш ніж $750 млн чистого прибутку – це розрахунки консалтингової компанії East European Gas Analysis.
При цьому «Нафтогаз» через особливості вітчизняного оподаткування операцій, пов’язаних з повторним розмитненням і прийняттям на баланс газу для розрахунків з РУЕ за рішенням арбітражу в Стокгольмі, за різними експертними оцінками, отримав збитки від 15 до 40 млрд грн.
Посприяли цьому і депутати Верховної Ради нинішнього скликання, які в 2010 році достроково припинили діяльність тимчасової слідчої комісії (ТСК) з розслідування обставин розгляду позову РУЕ до «Нафтогазу» в Стокгольмі. На додаток до цього, парламент відмовився тоді підтримати опозиційний законопроект, яким пропонувалося заборонити використовувати бюджетні кошти або кредити міжнародних фінансових організацій для розрахунків з РУЕ за рішенням Стокгольмського арбітражу, а також передавати газ з ПСГ для виконання цього рішення. Крім того, парламентарії відмовилися дати згоду на оприлюднення матеріалів ТСК і направити їх до Генпрокуратури.
Обставини того, як проводився в Стокгольмському арбітражі процес РУЕ проти «Нафтогазу», досі залишаються невідомими через засекреченість багатьох документів. «Наша комісія не могла використовувати всі можливості для своєї роботи через засекреченість документів, що стосувалися розслідування, з боку Служби безпеки України. Ці документи стосувалися слідства в кримінальній справі, яка була відкрита за договорами, підписаними ще за уряду Юлії Тимошенко. Але під час розслідування ми не отримали підтвердження засекречення таких матеріалів», – згадує Роман Зварич, голова ТСК.
Традиційні схеми
Прояснити деталі процесу РУЕ проти «Нафтогазу», який призвів до багатомільярдних збитків держхолдингу, а по суті – держбюджету України, після ліквідації швейцарської фірми навряд чи вдасться. Цьому також не сприятиме політична кон’юнктура в країні: Порошенко невигідна ескалація конфлікту з Росією, яка загрожує національній енергобезпеці і може призвести до дефіциту газу в осінньо-зимовий період.
Москва і Київ будуть змушені шукати взаємовигідний компроміс, адже не лише український ринок залежить від поставок «Газпрому», а й «Газпром» – від української газотранспортної системи, яка забезпечує холдингу стабільність транзиту газу за експортними контрактами з країнами Євросоюзу.
Тому залишається відкрите питання, чи зможе влада Росії і України в ході нинішніх переговорів відмовитися від багаторічної традиції, коли до схем газових поставок впроваджувався посередник, а його комерційна доцільність зазначалася досить спірними аргументами.
Крім РосУкрЕнерго, в поставках газу в Україну з російської території були раніше задіяні такі посередники як «Ітера», підконтрольна російському бізнесменові Ігорю Макарову, і EuralTransGas, з якою також були пов’язані Дмитро Фірташ та Іван Фурсін.
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
