1980
Олігархи в українській політиці: залишити чи вигнати?
Серед представників великого бізнесу є окрема група, яку умовно називають “олігархи”. Простіше кажучи, це люди, які не просто володіють великими капіталами, але й намагаються впливати на політичні процеси в країні. Згідно з опитуванням компанії Research & Branding Group, майже половина українців до них ставиться негативно.
Чого хочуть найбагатші?
Олігархи завжди мали серйозний вплив на українську економіку та політику, переконаний президент Аналітичного центру “Політика” Ігор Попов. “За роки незалежності змінилося багато урядів, змінювалися олігархи-фаворити, з’являлися періодично “младоолігархи” – люди, які дуже швидко багатіли, і пов’язувались із безпосередньо тим чи іншим очільником держави. Окремі олігархи вирішували, бути їм публічними чи ні. Проте загальний вплив завжди залишався”, – аналізує він.
При президентській моделі влади найбільше економічної влади сконцентровував у своїх руках президент – і в період цього ми бачили становлення економічної Сім’ї. “Перехід до парламентсько-президентської моделі чи навіть чисто парламентської, передбачає посилення кількох олігархічних сімей, кожна з яких володітиме не лише футбольним клубом, але і фракцією в парламенті, відповідно, і квотами на доступ до фінансових потоків”, – прогнозує Попов.
Всі президенти незалежної України так чи інакше співпрацювали з олігархами, вважає директор “Агенства моделювання ситуацій” Віталій Бала. “Коли президентом був Кучма, двері його кабінету була відкрита фактично для будь-яких представників великого бізнесу. Він з усіма домовлявся, і тоді відбулася приватизація державних підприємств олігархами. Це було свого роду відкрите акціонерне товариство. З приходом на президентський пост Віктора Ющенка відкрите акціонерне товариство перетворилося на закрите акціонерне товариство. Вираз “любі друзі” найкраще відображав ракурс співпраці Ющенка з олігархами: він допомагав тільки тим олігархам, з якими дружив. Віктор Янукович, перебуваючи при владі, надавав допомогу тим бізнесменам, які сприяли його становленню як президента. Але потім він створив приватне підприємство імені себе під назвою “Сім’я”. Це, звісно, не сподобалося іншим олігархам, ось чому вони і допомагали революції на Майдані”, – розповів Бала.
“Зараз же цікаво буде подивитися, які відносини з олігархами побудує новий президент: ВАТ, ЗАТ або ПП. Це покаже, наскільки він здатний або не здатний виконати необхідні для країни реформи”, – додав він.
При теперішньому перерозподілі влади у найбагатших є свій список бажань, пояснює Ігор Попов. “Чого бажають олігархи? Звичайно, великий бізнес хоче щось отримати від того перерозподілу, від зміни влади, яка зараз є. Грубо кажучи, можна прогнозувати, що в планах – це перетворення України на феодальну державу. Це претензії на володіння певними територіями, на виключне право призначення ключових адміністративних та силових кадрів на цих територіях, розподіл галузей економіки щодо кураторства, пріоритетних прав щодо державних закупівель, призначення кадрів у державних підприємствах”, – розповів Попов.
Територіальна єдність та приватні армії
Новий президент повинен налагодити комунікацію із великим бізнесом та олігархами, і питання у тому, аби ця комунікація не переросла у залежність, вважає Ігор Попов.
“Це пастка, у яку потрапив президент Янукович. Свого часу олігархи досить сильно підтримували його у 2010 році, і потім він два роки після перемоги не міг від них відбитися і віддячував та віддячував їм, і звичайно, не своїми коштами, а в основному нашими. Тому новому президенту потрібно запровадити нові принципи відносин влади та бізнесу. Має бути реальна конкуренція між бізнесом при державних закупівлях та приватизації, прозорість у кадрових призначеннях”, – пояснив експерт.
Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов вказав на інший бік медалі – без впливу олігархів утримати територіальну цілісність України буде практично неможливо. “Певний час ми будемо жити в умовах країни унітарної по формі, але децентралізованої по змісту. В тому сенсі, що схід України будуть контролювати не стільки центральна влада, скільки місцеві олігархи. Можливо, що там буде і тривладдя: центральна влада, місцеві олігархи і Росія та її диверсійні групи. РФ буде від них відмежовуватися, але вони теж будуть там задіяні, і будуть постійно проголошувати якісь там республіки по принципу: є людина, є республіка”, – прогнозує експерт.
“Над українськими олігархами зараз нависла серйозна загроза. Знизу – це Майдан і громадянські почуття. Люди не хочуть жити під олігархією і в їх уявленні олігарх – це погане слово. Путін, у якого своя гра відносно сходу України, і який не хоче, аби Захід забрав схід України. Місцеві олігархи розуміють, що вони опинились між Путіним та Заходом, і бачать, що може бути на прикладі Фірташа”, – вважає Карасьов.
“Зараз, замість того, аби очищувати схід країни від олігархів, ми знову вводимо їх сюди. Коломойський фактично вже отримав Дніпропетровськ і південь. У Ахметова та Коломойського фактично приватні армії та поліція, і луганські олігархи також грають свою гру, просто вони не люблять публічності. І так далі. Виходить, що новий президент, коли прийде до влади, змушений буде з усіма домовлятися. Тому що для того, аби втримати схід у складі України, йому потрібен буде Ахметов, Коломойський. І спробуйте їх скинути звідти. При тому що вже є громадська думка, що він (Коломойський – ред.) врятував схід України від Путіна. Це може бути шантаж територіями. Тому новому президенту України не позаздриш”, – підсумував він.
Без олігархів – значить, без Сходу
Україні потрібно або налагодити судову систему, або відмовитися від сходу країни, якщо вона хоче будувати своє майбутнє без впливу олігархів, переконаний Вадим Карасьов. “Там, де немає олігархії, основним арбітром між владою та бізнесом є суд, правова система. Оскільки у нас суду немає, тоді політика, політичні партії, політики стають арбітрами – посередниками між владою і суспільством. І якщо взяти класичну демократію, партія – це є посередник між суспільством і владою. А у нас – це посередник скоріш за все між бізнесом і владою. Ось у чому викривлення, – вважає експерт.
“Тому для того, аби рухатися у демократичному напрямку нам потрібно створювати централізовану, не корумповану, не ангажовану політичною складовою судову систему. Це шлях до того, що олігарху буде просто непотрібно вкладати великі гроші в партії, аби захищати свій бізнес. І вони поступово перетворяться на олігархів типу Бахматюка (Олег Бахматюк, керівник агрокомпанії Ukrlandfarming – ред.) – які так, мають зв’язки у політиці, але не більше того”, – переконаний Карасьов.
“Усі класичні великі олігархи – це не люди з аграрного бізнесу. Коломойський, Пінчук, Ахметов – це, по перше, металургійні активи, промислові, і вони усі зі Сходу. І якщо ми хочемо без олігархів жити, нам потрібно жити без сходу України. Якщо ми хочемо зберегти Україну в таких територіальних межах, доведеться з олігархами миритися”, – підсумував він.
Порушення територіальної цілісності України загрожує не лише втратою промислових потужностей на сході країни, але і втратою єдиного кредитора – Міжнародного валютного фонду. МВФ не раз зазначало, що анексія українських територій не може навіть розглядатись як імовірний розвиток політичної ситуації. Тому, скоріш за все, новому українському президентові не вибирати – домовлятися із олігархами доведеться однозначно.
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
