648
"Точка відчаю" країн, що розвиваються
— Світ
Центробанк Туреччини пишається своєю значною художньою колекцією, до якої входить полотно художника Ерола Акіаваша “Точка відчаю”. Можна без перебільшення сказати, що в справжній точці відчаю виявився опівночі 28 січня 2014 р. сам центробанк.
За шість тижнів до цього турецька ліра впала на 13%, ставши однією з найбільших жертв масового розпродажу у світі на ринках, що розвиваються. Під час того незапланованого нічного засідання центробанк Туреччини прийняв безпрецедентне рішення – підняти ключову ставку з 4,5% до 10%, пише британський журнал The Economist.
Однак у критичній ситуації опинилися не тільки турки. Того ж дня центробанк Індії здивував усіх, підвищивши свою відсоткову ставку (правда, тільки на чверть відсотка) втретє за п’ять місяців. Фінансова влада ПАР пішла за цим прикладом наступного дня, збільшивши ставку на 0,5%. Тим часом, у всіх трьох країнах підвищення не принесло очікуваного ефекту. 29 січня валюти Туреччини, Індії та ПАР знову покотилися вниз.
Ці три економіки, а також Бразилія та Індонезія, входять до так званої групи “тендітна п’ятірка”. Валюти їхніх країн пережили різке падіння минулого травня або одразу після того, як тодішній глава ФРС Бен Бернанке оголосив про майбутнє згортання програми кількісного пом’якшення. У вересні “п’ятірка” отримала короткочасний перепочинок, коли ФРС вирішила продовжити QE протягом декількох місяців.
Однак в останні два тижні у іноземних інвесторів знову з’явилися вагомі причини нервувати і продавати.
Аргентина витратила величезну частину своїх золотовалютних запасів у спробі підтримати песо, який, тим не менш, обвалився на 20%. 23 січня індекс ділового оптимізму у виробничому секторі Китаю виявився нижчий, ніж прогнозували аналітики. У Туреччині вибухнув гучний корупційний скандал навколо членів уряду Ердогана. В Україні та Таїланді опозиція вивела на вулиці мільйони протестуючих громадян.
Все це відбувалося на тлі підвищення глобальних кредитних ставок, прискорення американської економіки і згортання програми ФРС з кількісного пом’якшення. І хоча ставка за десятирічними казначейськими облігаціями все ще невисока (близько 2,8%), вона на 1% вища, ніж дев’ять місяців тому.
Отже, наскільки сильно економіки, що розвиваються, залежать від іноземних грошей? Іноземці володіють досить значною кількістю боргових зобов’язань та акцій в країнах, що розвиваються. Хоча останнім часом дохід і багатство в цих державах постійно збільшувався. За статистичними даними Інституту міжнародних фінансів, на 30 найбільших економік, що розвиваються припадає 40% глобального ВВП. Разом з тим їхня частка в еталонному портфелі глобальних акцій становить всього 13%.
Туреччина, ПАР, Індія, Бразилія та Індонезія мають велике від’ємне сальдо за поточним рахунком, що робить їх надзвичайно вразливими до відтоку капіталу. Тим часом, за словами Кіта Джюкса з Societe Generale, країни можуть мати значний і потенційно дестабілізуючий для економіки витік капіталу навіть при збалансованому поточному рахунку, якщо розмір припливу відрізняється від відтоку в ліквідність, облігації або валюту.
Індія та Індонезія намагаються мінімізувати ці загрози. Делі скоротив дефіцит поточного рахунку за допомогою заборони на імпорт золота. Джакарта зменшила субсидії на пальне і збільшила податки на товари класу люкс, які в основному імпортуються. Обидві країни не перешкоджали легкій девальвації своєї валюти, що також позитивно відбилося на платіжному балансі. Переживши річний обвал, валюти Індії та Індонезії витримали останні потрясіння, чого не скажеш про валюту ПАР і Туреччини. Підвищення відсоткової ставки допоможе відновити високу прибутковість активів, що повинно залучити іноземних інвесторів.
Однак, на думку Джюкса, збільшення прибутковості не принципове. Як тільки пенсійні фонди багатих країн будуть заробляти більше, ніж гарантоване інвестування вдома, інвестори не будуть шукати “пригод” за кордоном, навіть якщо діапазон між внутрішньою та іноземною відсотковою ставкою залишиться однаковим в абсолютному вираженні.
“Частина мене хоче стежити за коефіцієнтом відсоткових ставок, а не за диференціалом відсоткових ставок”, – відзначає Джюкс. Іншими словами, якщо прибутковість американських десятирічних облігацій підніметься з 2% до 3%, то ринкам, що розвиваються, буде не достатньо підняти свою прибутковість лише на один відсотковий пункт.
Як тільки реальна довгострокова відсоткова ставка підніметься вище нуля в Америці, глобальним інвестиційним менеджерам доведеться пройти серйозне “разове коригування”, вважає Джюкс. Вони чекають на “більш нормальний світ”, в якому пенсійні фонди будуть виконувати свої зобов’язання, і тримати активи в знайомих їм країнах. Цей світ Америка почала залишати в кінці 2007 р., коли вибухнула криза, і різко знизилися ставки. У той час, до речі, (що дуже символічно) картина “Точка відчаю” з турецького центробанку була передана на тимчасове зберігання до американської Федеральної резервної системи.
За матеріалами: Вєсті Економіка
Поділитися новиною
