4319
Іслам проник в російську армію
— Світ
Призовники з Північного Кавказу створюють проблеми в армії. Зараз ці конфлікти майже не потрапляють до стрічки новин. Але недавно вони гриміли на всю країну. ЗМІ писали про масові бійки між росіянами і кавказцями, публікували фотографії, де кавказці, що взяли гору, писали назву свого регіону зубною пастою на лобі у «підім’ятих» ними солдатів інших національностей, викладали їх тілами слово «Kavkaz» на палубі корабля або на плацу, наносили образливі написи на спини «молодих» або приводили земляків до воріт військових частин для “розборок” з командирами.
Все закінчилося кількома судовими процесами, але потім проблема якось зникло із ЗМІ. Одна з причин – призивати кавказців стали менше, а з деяких республік їх взагалі не беруть. Але цей метод – не панацея. Може бути, ситуація в армії нормалізувалася, змінилася в кращу сторону? На жаль… Про те, що вона як і раніше гостра і, більше того, набуває нових, набагато більш небезпечних форм, говорили представники військових частин і воєнкоми на зустрічі з лідерами національних діаспор в Сибіру.
Цей регіон давно викликає побоювання у зв’язку із збільшеною активністю ваххабітських проповідників. Росія втрачає Сибір. І захоплять її не китайці, а ваххабіти. Тепер стало ясно, що ця зараза проникла і в армію. Звичайною стала відкрита непокора наказам командирів, нав’язування національних звичаїв, що суперечать статуту, відмова від обстеження в ПНД і від проходження огляду у хірурга. Солдати відмовляються голитися, бо вважають себе істинними мусульманами. Додатково до цього більшість молоді схильна до ідей ваххабізму.
Проблеми з солдатами з Кавказу тривають десятиліттями. Якщо в радянський час закони та єдиновладдя офіцерів дозволяли поставити їх на місце, то сьогодні, в умовах демократичного суспільства, непокора наказу не рахується надзвичайною, якщо вона грунтується на нібито національній культурі солдата. Неважко зрозуміти, що слідом за цим приходить безлад. Військові зазначають: все частіше спроби перевести проблему в політичну область і захистити нібито ображені релігійні або національні почуття солдатів стають врозріз з статутом.
Далі – більше: сьогодні армія вперше зіткнулася з ваххабізмом у своїх рядах. З одного боку, кавказці вимагають до себе в армії особливого ставлення (чоловіки підлогу не миють), з іншого – рвуться служити, оскільки служба в армії відкриває перед ними двері у військові училища, до органів внутрішніх справ, на держслужбу і так далі. Служити стало вигідно. За призов в Дагестані дають хабар від 20-40 тисяч рублів – і до 150 тисяч. Деякі призовники їдуть в інші суб’єкти РФ, де стають на облік і вимагають призову. Ми надмірно політизуємо призив.
Говоримо багато про толерантність, але, вибачте, вона повинна бути обопільною. Має бути повага і до росіян. Подача звукових сигналів вдень і вночі на вулицях міст – це що, толерантність? Або поведінка в громадських місцях окремих громадян РФ – це толерантність? Ні. Те ж саме і в армії. Давайте запитаємо представників військових частин: що їм говорять, коли вони відбувають за молодим поповненням? Запитаєте, який інструктаж вони отримують – кого не призивати? Не брати Північний Кавказ.
Представники діаспори визнають: все правда. Але за звичкою шукають причину в недавньому минулому. «Те, що відбувається сьогодні, – помилки з часів перебудови, коли вони дала тріщину в державі. Тоді забули про народ, забули про армію. Сьогодні ми знову повинні виховувати людей. Якщо в армію одного дурня відправили, то чому всі об нього повинні спотикатися? Сьогодні наших хлопців не беруть в президентський полк, не беруть в елітні війська, вони рідко потрапляють в нормальні частини. Одного разу ми дали послаблення на Кавказі, і зараз самі страждаємо від цього», – сказав громадський діяч Загір Шашаєв.
Вихід для поліпшення якості кавказьких призовників був знайдений простий і екзотичний. Армійські чини закликають представників національних об’єднань почати роботу з виховання призовників, але не просту, а іменну. Було заявлено про намір впровадити в роботу військкоматів систему поручительства: на кожного «свого» призовника керівники діаспор будуть давати письмову гарантію і нести за нього особисту відповідальність. Метод дивує – подібне не практикується в жодній армії світу.
Але військові говорять, що єдине, що може призвести норовливих кавказців в почуття, – виклик старійшини «на килим» у військову частину. Але виникає питання: чи можна прикріплювати до кожного персональну «няньку» – яка би пояснювала, що в армії можна, а чого не можна? Тобто можна і потрібно робити все, що вимагає статут, а не можна – те, чого там немає. І що в армії статут головніший будь-яких релігійних книг! Новина про загрозу ваххабізму в армії сколихнула громадськість. І начальник відділу військкомату Ханти-Мансійського АТ О.Путілов став її спростовувати: «Ваххабізм в армії неможливий».
Проявами радикального ваххабізму займаються органи внутрішніх справ і ФСБ, які перевіряють всіх вихідців з Північного Кавказу, чим вони займалися і чи не мають ці люди відношення до банд формуванням. Перевіряються призовники та їхні родичі. Ми не можемо допустити, щоб колишній бойовик пішов служити і удосконалював свої навички. А якщо солдат почне проявляти ідеї ваххабізму в армії, то ці настрої будуть припинені командирами і співробітниками військової юстиції.
Зараз ми склали списки призовників з Північного Кавказу, які будуть роздані старійшинам з проханням, щоб до призову була проведена індивідуальна робота з призовниками та їх батьками. Під час відправки у війська старійшини будуть підписувати поруки за кожного призовника. Коли солдат буде знати, що за нього поручилися старші та земляки, то буде більш відповідально виконувати свої обов’язки, визначені військовими статутами, розуміючи, що з нього спитають свої ж.
Ми хочемо, щоб представники громадськості підключилися до роботи, і вважаємо, що комплекс заходів, виконаний попередньо до відправки призовників у війська, зіграє позитивну роль». В інтернеті розгорнулася дискусія на цю тему. Учасники з кавказькими ніками вважають, що командири повинні практикувати індивідуальний підхід до кавказьких призовників, що борода – це не ваххабізм, а іслам, а вимогу робити намаз п’ять разів на день треба поважати, як і небажання мити підлогу і робити іншу «брудну» роботу.
Їх опоненти, навпаки, вказують на чільне значення статуту. У відповідь чуються заперечення, що статут, нібито «рабський», написаний ще в радянський час і ні в що не ставить особистість солдата. Зараз, мовляв, інші часи, і статут потрібно переписати – щоб він був з бородами, намазом і мусульманськими полками, де легше всього цього дотримуватися. Але чи можна буде відправити такий полк у бій, якщо підійде час молитися?
“Polosa”, Ізраіль
За матеріалами: ИноСМИ.ru
Поділитися новиною
