801
Закон про мови: Затишшя перед бурею?
Через кілька тижнів гострота реакції на скандальне схвалення закону про мови трохи притупилася. Але майбуття непідписаного акту все ще невідоме. Опозиція планує законодавчо захищати українську, а влада акуратно натякає на компроміс. Але де його будуть шукати: у Раді чи на Банковій?
Болюча пауза
Спірні обставини голосування парламентської більшості за проект закону про основи мовної політики в другому читанні не тільки серйозно сколихнули країну, а й, схоже, визначили один з ключових мотивів передвиборної кампанії, що розгортається. І все ж ухвалення болючого для суспільства рішення вже під завісу сесійної роботи не могло не позначитися на ступені напруження політико-лінгвістичних пристрастей. Відхід парламентаріїв на канікули з двічі непідписаним (і Володимиром Литвином, і, отже, Віктором Януковичем) законом "на плечі" зіграв роль свого роду міни уповільненої дії. І майже місячне очікування "Вибухне? Не вибухне? Коли? Чому?" наклало свій відбиток на літню політичну дійсність.
Як і можна було припустити, знакове голосування, м'яко кажучи, не залишилося непоміченим. Одначе політична частина протестів під Українським домом порівняно швидко себе вичерпала, 18 липня голодування припинили і громадські активісти, після чого було вирішено змінити формати "боротьби за мову". В розпал літа поступово знизили свою активність і опоненти захисників української. "За 10 днів в країні зібрано понад мільйон підписів на підтримку законопроекту, і ми припинили збір підписів, тому що в цьому не було необхідності", - повідомив 25 липня один з "батьків" мовного законопроекту "регіонал" Вадим Колесніченко. Одначе, судячи з усього, думку про власну ініціативу в правлячому таборі змінювати не планують. Ще 10 липня все той же Вадим Колесніченко ділився упевненістю в тому, що "той, хто виступає проти мовного законопроекту, фактично порушує права більше половини жителів України", а про ескалацію старого застарілого конфлікту не варто і згадувати, адже "по суті, сьогодні складно говорити, чи розділилася Україна - розділилася частина політиків".
Більш тривалі, ніж політичні, громадські акції протесту показали, що переконаність у суто політичному "вододілі" була передчасною. І хоча деякі експерти вважають, що гостра фаза завершилася, оскільки не знайшла широкої підтримки населення (втім, заміри громадської думки неодноразово свідчили, що мовне питання українців цікавить далеко не в першу чергу), можновладців попереджають про те, що безконфліктне бачення може себе не виправдати. "З моєї точки зору, це закон, який роз'єднує суспільство. А мовний закон якраз повинен бути спрямований на те, щоб об'єднувати суспільство", - критично висловився з приводу ініціативи Ківалова-Колесніченка верховний комісар ОБСЄ у справах національних меншин Кнут Воллебек. До подібної критики "регіонали" поставилися без ентузіазму. "Вчора пан Кнут Воллебек викроїв цілих півгодини для зустрічі зі мною, при цьому він встиг зустрітися з Яценюком та іншими новоявленими експертами з мовного питання. Дана негативна позиція Кнута Воллебека демонструє, що багато європейських політиків зацікавлені в дестабілізації ситуації в Україні", - упевнений Вадим Колесніченко.
Парламент не дрімає
І все ж правила хорошого тону, очевидно, зажадали від можновладців використовувати канікулярну паузу для того, щоб спробувати зіграти в компроміс. Автори нещасливого документа не забувають нагадати про те, що вони "пропонували якнайширший діалог" для обговорення норм свого законопроекту. Правда, після того, як закон про мови був ухвалений (причому у другому читанні - насправді в редакції першого), - предмет для розмови вже не дуже зрозумілий. Хоча, варіанти можливі. Наприклад, можна написати ще один закон, цього разу присвячений майбутньому української мови. "Я звертався до опозиціонерів: мовляв, давайте разом працювати, розробляти відповідний законопроект. І я, народний депутат Владислав Лук'янов, ким би ви мене не вважали, готовий стати співавтором законопроекту про розвиток і підтримку української мови в нашій державі. Але відповідь я не отримав", - нарікав недавно один з "регіоналів". Втім, як швидко з'ясувалося, "меншовики" вирішили обійтися без сторонньої допомоги.
У перерві між сесіями законопроект про державну підтримку української дійсно був зареєстрований. За даними сайту ВРУ, "нунсівець" Микола Катеринчук запропонував його ще 19 липня. Ініціатива лідера "Європейської партії" виявилася свого роду деталізацією норм Конституції. "Конституція України не уточнює вимоги до особливостей практичного використання української мови як державної мови України, так само як і не визначає зобов'язання органів влади у ставленні до порядку формування або збереження державної мови", - йдеться в пояснювальній записці до документа.
Законодавча пропозиція Миколи Катеринчука не дуже об'ємна і легко ділиться на декілька логічних частин. Для початку законопроект визначає, що саме має стояти за статусом української як державної, аж до "політкоректного" як на наш час уточнення "Обов'язковість використання державної мови України не повинна тлумачитися як заборона або применшення права використання інших мов на території України". Ще один блок присвячений заходам щодо захисту української (здебільшого не дуже конкретних, окрім, хіба що, вказівки підтримувати видання словників і окресленої в занадто загальних рисах, але примітної ініціативи сприяти вивченню української за кордоном) та забезпечення прав на "використання державної мови" в різних сферах суспільного життя.
Одначе у порівнянні з пропозицією Вадима Колесніченка та Сергія Ківалова найцікавішою частиною законопроекту Катеринчука залишається розділ 2. Він містить перелік сфер, де використання української повинно бути обов'язковим, і за низкою пунктів суперечить ухваленому, але не підписаному закону. Так, на думку опозиціонера, суворо україномовними мають бути: діяльність держорганів і органів місцевого самоврядування (в тому числі - у спілкуванні з громадянами); іменування держорганів, географічних об'єктів, дорожніх знаків; судочинство, виборчий процес, законодавство; оформлення "особистих" та інших (якщо цього вимагає закон) документів (аж до зобов'язання оформлювати адреси "одержувач телеграм і поштових відправлень" суворо українською); реклама ЗМІ (крім тих випадків, коли засіб масової інформації було засновано для мовлення іншими мовами) та "інші сфери, визначені законом". Таким чином, у разі схвалення такий законопроект, з одного боку, строго закріпить деякі існуючі норми, з іншого - поставить хрест на багатьох пропозиціях "регіоналів", включаючи, наприклад, мовне "самовизначення" ЗМІ або реклами. Але малоймовірно, що парламентська більшість готова шукати компроміс у подібному напрямку...
Президент - усьому голова?
Поки спільна законотворчість на захист української мови залишається під питанням (і ризикує там же залишитися), горезвісному компромісу, ймовірно, потрібно буде шукати собі інші "інструменти". Один з можливих варіантів "збереження обличчя" запропонував ще готовий піти у відставку Володимир Литвин, коли звернувся до президента з проханням оцінити, що схвалили нардепи. З плином часу стало ясно, що Банкова при бажанні може приміряти на себе роль арбітра. Представники Віктора Януковича вже заявляли, що голова держави планує детально вивчити ініціативу своїх однопартійців, а вже потім - ухвалювати якесь рішення. "Президент і уряд чітко визначили свою позицію. Ми заявили, що досконально вивчимо пропонований закон, і якщо цей закон, висунутий двома народними депутатами, містить положення, які необхідно змінити, якщо поправки до цього закону розсудливі, ми готові піти на компроміс, бо поле для компромісу дуже широке", - повторив в інтерв'ю російському "Завтра" Микола Азаров. А пізніше з'явилася інформація про те, що процес міг-таки піти.
Про створення комісії, яка займеться вивченням мовного питання, 26 липня повідомив Леонід Кравчук. "Янукович мені подзвонив. Сказав, що є призначена ним група фахівців. Вони працюють над тим, як поліпшити той законопроект. Або змінити його таким чином, щоб українська мова мала всі можливості для розвитку", - розповів голова Конституційної асамблеї, який дуже невтішно висловлюється на адресу ініціаторів мовного проекту. На наступний день представник президента в парламенті прямо не підтвердив, але і не спростував ведення подібної роботи. "Президент готовий до конструктивної роботи. Він вважає, що мовне питання має бути вирішене раз і назавжди, але вирішене виходячи з європейських стандартів. Не через протистояння, не через те, що хтось когось повинен передавити, а виходячи з європейських стандартів", - пояснив народний депутат від ПР Юрій Мірошниченко, знову нагадавши про те, що рішення буде ухвалено лише тоді, "коли буде проаналізовано винятково з правової точки зору зміст цього закону". Не виключено, що Віктору Януковичу все-таки доведеться стати мірилом "європейських стандартів" та мовним миротворцем. Але багато чого залежить від того, як саме це буде виконано.
Зі слів Мірошниченка (як і Леоніда Кравчука) поки складно зробити висновок, чи стане президент ветувати спірний закон, чи підпише його із застереженням про необхідність схвалити поправки пізніше. У світлі наближення виборів свої переваги і недоліки є і в "м'якого", і у "жорсткого" варіанту - так, ядерний електорат ПР, швидше за все, навряд чи позитивно поставиться до вето, а протилежний табір не обов'язково повірить у світлі перспективи, відкладені на майбутнє. З іншого боку, не можна забувати про те, що ухвалювати складне рішення голові держави поки що рано. Адже мовний "м'яч", як і раніше, залишається на парламентському боці поля.
Перш ніж на Банковій буде вирішено, як саме варто вчинити у цій ситуації, закону Ківалова-Колесніченка ще потрібно "переварити" нинішнє затишшя. Перед парламентською більшістю відкривається кілька сценаріїв. По-перше, закон може бути підписаний в нинішній формі - або Володимиром Литвином, або іншим спікером, що прийде йому на заміну. По-друге, результати голосування можуть бути скасовані, і законодавча проблема повернеться на круги своя. Але й тут можна вчинити по-різному - або дійсно внести пом'якшувальні поправки, не чекаючи президентської критики (якщо вона і буде), або спробувати заново схвалити все той же варіант, не змінюючи його принципово. Саме цього побоюються в опозиції. "Ми знаємо, що у регіоналів є план щодо переголосування мовного законопроекту. Він полягає в наступному: ухвалюється постанова про скасування результатів голосування у другому читанні, яка не вимагає попереднього внесення до порядку денного. Далі вони схвалюють поправку, якою відхиляють усі дві з половиною тисячі поправок до документа, і голосують його в цілому", - вважає "бютівець" Юрій Одарченко. І головна "небезпека" такого шляху, попереджають у БЮТ-Б, полягає в тому, що спікер втратить формальний привід не підписувати закон. Сама по собі заява про відставку, судячи з усього, нею не є - інші проголосовані парламентом акти Володимиру Михайловичу після того вже доводилося підписувати...
Перевірити правоту опозиціонерів, теоретично, можна буде через кілька днів. Робочим варіантом розв'язання організаційно складної ситуації залишається позачергова сесія ВРУ. Після декількох тижнів неясності вона таки була призначена на 30 липня. Поки що напевно неясно, чи буде в понеділок розглядатися мовне питання. Але при бажанні в цей день народні обранці зможуть розрубати законодавчий гордіїв вузол в тій мірі, в якій їм це під силу, або створити кілька нових. Якщо, звичайно, захочуть щось робити саме зараз, а не відкласти це до гарячої передвиборної осені.
Ксенія Сокульська
За матеріалами: Подробности
Поділитися новиною
