876
Нацбанк пом'якшить резервування
— Валюта
За підсумками серпня Держслужба статистики зафіксувала дефляцію споживчих цін другий місяць поспіль. У порівнянні з липнем вона склала мінус 0,4%, а місяцем раніше дефляція була максимальною з 2003 р. - 1,3%. Це призвело до серйозного коректування показників інфляції споживання: з початку року зростання споживчих цін склало всього 4,1%, тоді як в річному обчисленні (серпень 2011 р. до серпня 2010 р.) темпи зростання споживчих цін скоротилися до 8,9%, що в точності збігається з рівнем урядового річного прогнозу, закладеного в держбюджеті на нинішній рік.
І хоча серпнева дефляція навряд чи перетвориться на тенденцію другої половини року (все-таки в осінні місяці, на відміну від літніх, традиційно спостерігається підвищений інфляційний фон), щоб укластися в бюджетний інфляційний прогноз, як на це розраховують в Нацбанку, необхідно, щоб інфляція у вересні-грудні не перевищила 4,7%.
Показник, безумовно, прийнятний. Однак у вітчизняній економіці він навряд чи може бути використаний як справедливий індикатор процесів, що відбуваються, оскільки левову частку споживчого кошика для обчислення споживчої інфляції (понад 63%) становлять продовольчі товари. Таким чином, показник інфляції споживчих цін практично не враховує стану справ в інших галузях економіки, які займають значну частку в структурі ВВП.
Тим часом в "неспоживчих" галузях розвиток цінової ситуації не такий райдужний. Про це можна судити з динаміки індексу цін виробників промислової продукції, яка хоч і незначно сповільнилася в річному обчисленні (серпень 2011 р. до серпня 2010 р. - на 0,4%), все ще становить важкі 19,9%. Причому якщо на початку року інфляція цін виробників була пов'язана, в першу чергу, зі змінами ціни на нафту, то зараз вартість енергоносіїв пішла на спад (-5%) за два останні місяці, а ціни виробників все одно зростають високими темпами.
Якщо розглядати внутрішні причини зростання цін виробників (без урахування збільшення цін на енергоносії), то вони - в неправильному адмініструванні економіки з боку Кабміну. І в першу чергу - в непропорційному поверненні ПДВ виробникам, які змушені закладати компенсацію податків у вартість продукції. А також - у стагфляції (низькі темпи зростання споживчої інфляції і реального ВВП), в яку економіка країни заглибилася в 2009 р.
Однією з головних характеристик стагфляції в Україні є низькі темпи приросту кредитування та інвестиційної активності. Так, при зростанні депозитів юридичних і фізичних осіб на 10,9% і 10,5% відповідно приріст кредитів в економіку з січня по липень (свіжіших даних досі чомусь немає) - всього 6,3%.
Експерти звертають увагу, що левова частка виданих в поточному році кредитів - це або фінансування держпідприємств, або кредитування пов'язаних з власниками банків, що ніяк не пов'язано з продуктивним зростанням економіки.
У таких умовах виробники товарів і постачальники послуг не мають можливості фінансувати розвиток власного бізнесу, і тому домагаються збільшення припливу грошових коштів у свій бізнес через зростання ціни (це не стосується тільки експортоорієнтованих галузей, які залежать від кон'юнктури світових ринків), що призводить до постійного збільшення цін в економіці. "Проблема стагфляції полягає в тому, що збільшення цін для підприємств означає відсутність сенсу в збільшенні обсягів виробництва, тому що вони отримують виручку за рахунок інфляції", - говорить член ради НБУ, академік Валерій Геєць.
Однак такий процес не може тривати вічно: зростання цін в одній з галузей економіки миттєво призводить до збільшення вартості продукції в іншій галузі. Ланцюгова реакція зазвичай зводиться до того, що починають знижуватися реальні доходи населення - що, власне, ми й спостерігаємо в економіці України (хоча темпи зростання доходів все одно поки перевищують темпи зростання ВВП).
Вихід з цієї петлі можна знайти в монетарному регулюванні економіки - темпи приросту грошових агрегатів і так невеликі (монетарна база з початку року зросла на 4,5%, а грошова маса - на 9,9%). Їх стиск може загрожувати темпами зростання ВВП, які треба забезпечувати адекватною грошовою пропозицією.
Практично вичерпані можливості впливати на ситуацію через стиснення вільної ліквідності в банківській системі - залишки на кореспондентських рахунках банків у НБУ коливаються в межах 9-11 млрд. грн., при тому, що в липні норматив обов'язкових резервів - 13,6 млрд. грн. (з яких на окремий рахунок в Нацбанку було перераховано 10,5 млрд. грн.).
Тому в Нацбанку, який сьогодні є головним керманичем економічного зростання та інфляції, основним методом зниження цін і збільшення продуктивності економіки вважають відновлення інвестиційної економічної активності, на які регулятор може впливати через активізацію кредитування. "Сьогодні ми вживаємо заходів, щоб уникнути спекуляцій на валютному ринку, і як тільки ми побачимо заспокоєння, відразу повернемося до того, щоб стимулювати банки видавати великі обсяги кредитів у виробничу та інфраструктурні галузі, і менше - на споживання, - заявило високопоставлене джерело в Нацбанку. - У цьому зв'язку ми вводимо регуляторне обмеження на кредитування "споживчих кредитів" і працюємо над стимулюванням фінансування реальної економіки". У нещодавньому інтерв'ю голови Нацбанку Сергія Арбузова пріоритетними для стимулювання інвестиційної активності галузями, зокрема, називалися будівництво та агросектор.
За даними "ЭИ", в НБУ зараз ведуть консультації з Мінфіном і податковою, а також працюють над формуванням нормативної бази, яка дозволить банкам легше продавати і купувати активи низької якості, що необхідно "для якнайшвидшого очищення банківських балансів від негативно класифікованих активів і вивільнення ресурсів для видачі нових кредитів".
За словами нацбанківця, обговорюється і можливість зниження резервування під валютні кредити для корпоративних клієнтів до докризового рівня, коли резерви під валютні позики становили 2-7%. Тоді як зараз для суб'єктів господарювання, які не мають валютної виручки, резервування під валютні позики становить 50-100%. Для порівняння, резервування під стандартний гривневий кредит становить 1%, і тільки під безнадійну заборгованість (прострочення понад 90 днів) банки повинні формувати стовідсотковий резерв від суми кредиту. "Можливо, ми залишимо підвищені норми резервування для банків, які будуть порушувати валютні нормативи. Це буде наче домовленістю з банками: не займаєтеся спекуляціями з валютою - отримуєте можливість кредитувати", - говорить чиновник НБУ.
За словами президента Українського аналітичного центру Олександра Охріменка, якщо НБУ піде на зниження резервування за валютними кредитами - це призведе до вивільнення дуже великої кількості застав. "У період кризи, коли було введено підвищене резервування за валютними кредитними ризиками, фінустанови були змушені вимагати у клієнтів додаткові застави при пролонгації позик, їх реструктуризації, переоцінці фінансового стану позичальника або новий транш за кредитними лініями, - говорить експерт. - Суть цієї зміни була не в контролі над ризиком, а у зміцненні позицій банків при спілкуванні з позичальниками, які тоді масово намагалися ухилитися від погашення валютних кредитів".
"Це буде дуже позитивний рух, який збільшить ємність кредитного ринку", - говорить голова правління Укрсоцбанку Борис Тимонькін. За його словами, багато підприємств сьогодні закредитовані на 70-90% від свого балансу. За оцінками члена правління Промінвестбанку Владислава Кравця, приріст корпоративного кредитування в разі зниження норм резервування до докризового рівня може скласти 25-30% за рік. А ставки - близько 10-12% річних. Але тільки для корпоративних клієнтів. Тоді як валютні позики для фізичних осіб поки залишаться під забороною.
Олександр Дубинський
За матеріалами: Экономические Известия
Поділитися новиною
