1501
Індійський плацдарм Тарути
Основному українському акціонеру корпорації "Індустріальний союз Донбасу" Сергію Таруті, незважаючи на втрату частини металургійних активів (включаючи продаж металотрейдера УГМК і польського трубного заводу, що входив у структуру меткомбінату HutaCzestochowa) в посткризовий період, вдається зберігати активну присутність у металургійному бізнесі.
Так, в середині липня стало відомо про перемогу афілійованого з підприємцем консорціуму "Укріндустрія" в тендері на будівництво коксохімзаводу в Індії. Імовірно комплекс буде включати дві коксові батареї із загальною продуктивністю 1,763 млн тонн валового коксу на рік, вугільну башту потужністю 1,46 млн тонн і установку сухого гасіння коксу.
Замовником виступила місцева компанія "National Mineral Development Corp.", яка наразі будує металургійний комбінат у штаті Чаттісгарх продуктивністю 3 млн тонн сталі на рік. Для забезпечення його доменних печей власним коксом і коксохімзаводу створюється "під ключ". За умовами тендеру, перша коксова батарея разом з установкою гасіння коксу має запрацювати через 32 місяці, друга - через 33 місяці після підписання контракту. Тендер передбачає базове та детальне проектування українською стороною всіх об'єктів майбутнього підприємства, їх технологічного устаткування, постачання вогнетривких матеріалів, технагляд за роботами на майданчику і навчання техперсоналу замовника.
Разом з Укріндустрією виконувати контракт буде індійська компанія "Bhilai Engineering". Подібна кооперація з місцевим гравцем виявилася вдалим рішенням, що дозволяє випереджати конкурентів. За право будувати КХЗ в Чаттісгархі також боролися німецька "Paul Wurth SA" (представлена дочірньою структурою "Paul Wurth India Private Ltd."), чеська "Hutni Project Frydek-Misteka.s.", польська "Vitkovice Machinery Group", індійська McBharat спільно з "China Metallurgical Group Corp.".
Відзначимо, що зараз до складу створеної в 2002 році Укріндустрії входять на правах асоційованих членів харківський інститут "Гіпрококс" та зареєстроване в Маріуполі ТОВ "Азовімпекс" - базова компанія С. Тарути. В управлінні Азовімпекс є і ВАТ "Конструкторське бюро коксохімічного машинобудування" (м.Слов'янськ), яке спеціалізується на проектуванні обладнання для коксохімічної промисловості.
Наглядову раду Укріндустрії очолює Олександр Пилипенко, який раніше обіймав посаду віце-президента ІСД. Ще однією структурою, яка входить в консорціум і одночасно в орбіту інтересів С. Тарути, є корпорація "УкрАзіяБуд", з якою співвласник ІСД працював свого часу над середньоазійськими проектами, зокрема в Туркменістані.
Раніше Укріндустрія активно працювала на українському ринку. Так, у 2002-2007 роках консорціум займався будівництвом "під ключ" батареї № 10-біс на Алчевському КХЗ, проектуванням реконструкції батареї № 7 на Баглійському КХЗ, батареї № 5 на Ясиновському КХЗ, батарей № 3, 4 на комбінаті "Криворіжсталь", батареї № 2-біс для Маріупольського КХЗ, який наразі увійшов в структуру комбінату "Азовсталь". Крім того, як постачальник технологічного оснащення Укріндустрія брала участь у реконструкції батарей № 1 Ясиновського КХЗ і № 3, 4 Авдіївського КХЗ. При цьому частина обладнання була виготовлена на Краматорському заводі важкого верстатобудування, також афілійованого з С. Тарутою через Азовімпекс.
Тим часом у Російській Федерації консорціум працював тільки як проектувальник - завдяки можливостям Гіпрококсу і КБ "Коксохіммаш". Так, розробка проектної документації велася для реконструкції батарей № 1 Новолипецького меткомбінату, № 3 для комбінату "Северсталь" у Череповці, № 1,2 для Західно-Сибірського меткомбінату, № 2-біс для Губахінского КХЗ, а також для будівництва батарей № 5 Алтайського КХЗ і № 3 Кемеровського КХЗ.
А от у країнах далекого зарубіжжя Укріндустрії вдавалося брати найбільш "жирні" замовлення, що передбачають повний цикл, починаючи від проектування до шеф-монтажу і здачі в експлуатацію. Зокрема, під ключ виконані реконструкція та будівництво коксових батарей на підприємствах бразильської "Usiminas", іранської "Esfahan Steel Co", індійської "Tаtа SteelCo" і т.д.
До теперішнього часу консорціум у зв'язці з "BhilaiEngineering" вже встиг реалізувати в Індії 7 проектів, включаючи реконструкцію коксових батарей на підприємствах в Бхілаї, Бокаро, Роуркелч, Асансол і Візакхапатнамі. Таким чином, індійський майданчик для Укріндустрії по праву може вважатися основною територією присутності. Адже там всі металургійні підприємства (крім зовсім нових) були побудовані за проектами, підготовленими спеціалізованими інститутами колишнього СРСР. Причому всю проектно-конструкторську документацію з коксохімічного виробництва розробив харківський Гіпрококс, в якому і зараз зберігаються архіви з кресленнями об'єктів, побудованих в 1960-1980 роках.
Сьогодні, через 30-45 років після введення в експлуатацію, коксівним батареям цих підприємств необхідні капітальна реконструкція і модернізація. Тому немає нічого дивного, що Укріндустрії вдається отримувати від індусів необхідні замовлення. Тим більше що для мінімізації цінової пропозиції в тендері Укріндустрія охоче відмовляється від поставок обладнання на користь індійських партнерів, залишаючи собі лише проектну частину.
Подібним чином консорціум С. Тарути діяв і в Бразилії, відмовившись від українських поставок при будівництві коксової батареї для "Usiminas". Зокрема, замовлення на виготовлення обладнання розміщувалися на індійських підприємствах, а вогнетриви були китайського виробництва. Основним конкурентом Укріндустрії на ринках металургійного устаткування в країнах третього світу зараз є саме китайські інжинірингові та машинобудівні компанії. Раніше їм вдалося обійти український консорціум у тендері на будівництво більш потужної коксової батареї в 1 мл тонн на бразильському комбінаті в м.Біла-Орізонті.
Зате набагато успішніше, ніж у Латинській Америці, у С. Тарути виходить змагатися з китайцями на індійській території. Так, в 2007 році китайський консорціум не був допущений до участі в тендері на будівництво під ключ коксової батареї продуктивністю 880 тис. тонн для комбінату в Асансол, що належить держкомпанії IISCO. У підсумку переможцем було визнано пропозицію Укріндустрії. Втім, в останньому за рахунком тендері, виграному консорціумом С. Тарути в липні, брала участь і "ChinaMGC", також в альянсі з місцевим гравцем "McBharat".
Перспективність Індії для Укріндустрії пояснюється держпрограмою розвитку металургійної промисловості, яка діє в цій країні, що передбачає збільшення виплавки сталі до 100 млн тонн в 2012 році. Більше того, міністр сталевої промисловості Індії Вірбхедра Сінгх в кінці минулого року заявив, що даний показник може досягти 120 млн тонн. Причому на відміну від розвинених країн, що роблять упор на електрометалургії та отриманні металізованих окатишів методом прямого відновлення, індійський уряд заохочує будівництво металургійних комбінатів повного циклу, з доменним переділом. А це, в свою чергу, вимагає введення в експлуатацію нових коксохімічних потужностей.
Так, для реалізації завдань з нарощування виплавки на 60 млн тонн сталі на рік Індії буде потрібно додатково 30 млн тонн чавуну. Забезпечити його виробництво в такій кількості можна тільки при збільшенні виробництва коксу на 15 млн тонн. Звичайно, такі амбітні завдання індуси навряд чи зможуть вирішити у стислі терміни. Відставання від показників, закладених в держпрограмі, чітко проявилося вже в 2010 році. Передбачалося, що індійські металурги виплавили за його підсумками 72,76 млн тонн сталі, проте за фактом було отримано 66,85 млн тонн.
Проте зростання до попереднього періоду склало 17,28% і від наміру стати другим після Китаю світовим виробником сталі Індія не відмовляється. Так, концерн "ArcelorMittal" в II кварталі почав вирішувати питання землевідведення для будівництва комбінату потужністю 3 млн тонн сталі на рік в штаті Карнатака. Наприкінці червня стало відомо про плани ще одного крупного виробника, "Tata Steel", в найближчі 5 років розширити потужності до 10 млн тонн на комбінаті в штаті Джайпур і до 6 млн тонн - в штаті Орісса. Крім того, індійська "JSW Steel" в кінці липня ввела в експлуатацію нову доменну піч продуктивністю 2,8 млн тонн чавуну на комбінаті в штаті Карнатака. Таким чином, можливості заробити на участі в програмі розвитку індійської металургії для Укріндустрії як і раніше залишаються значними.
Генеральний директор об'єднання "Укркокс" Анатолій Старовойт у коментарі Мінпрому зазначив, що наразі замовлення українських підприємств складають 3-4% від загального обсягу замовлень харківського Гіпрококсу. "А якби вони орієнтувалися тільки на внутрішній ринок, то вже давно були б банкрутами", - підкреслив А. Старовойт. За його словами, в перспективі Гіпрококс може розраховувати на замовлення від криворізького комбінату "ArcelorMittal" з проектування реконструкції двох коксових батарей, а також Запорізького КХЗ і Ясинівського КХЗ - по одній батареї. "Але цього явно недостатньо для функціонування інституту, тому він і змушений в основному орієнтуватися на зовнішній ринок", - підкреслив А. Старовойт.
А віце-президент асоціації "Укрмет" Сергій Грищенко вважає, що Гіпрококс в будь-якому випадку не залишиться без замовлень від вітчизняних підприємств. "У міру того, як буде виходити за межі наднормативного термін експлуатації печей, коксохімзаводи будуть змушені проводити їх модернізацію і звертатися до Гіпрококсу. Тому в них робота буде завжди", - сказав Грищенко.
Ігор Воронцов
За матеріалами: МінПром
Поділитися новиною
