1226
Приватний вугільний інтерес
— Енергетика
Приватний сектор у вугільній промисловості України впевнено зміцнює свої позиції. Згідно зі статистичними даними, за підсумками 9 міс. ц.р. державні шахти скоротили видобуток вугілля на 1.5% у порівнянні з аналогічним періодом 2009 р., до 28.17 млн т. В той же час в цілому по галузі показник видобутку зріс за січень-вересень на 3.5%, до 55.4 млн т. Таким чином, позитивна динаміка була досягнута за рахунок нарощення вуглевидобутку приватними шахтами.
Нагадаємо, що і в 2009 р. приватні компанії збільшили виробництво вугілля на 4.63% у порівнянні з попереднім періодом, до 33.9 млн т, незважаючи на падіння споживання, насамперед, в енергетиці. При цьому частка приватного сектора в загальному обсязі українського вуглевидобування зросла на 5.1%, до 46.8%. Однак збільшення показників було досягнуто не тільки через падіння обсягів виробництва на держшахтах, але і за рахунок переходу шахт "Білозерська", "Білоріченська" та шахтоуправління ім.Чапаєва до числа приватних компаній.
При цьому варто відзначити, що за 9 міс. ц.р. споживання електроенергії в Україні зросло на 9.8%, до 133.341 млрд кВт/год, а виробництво валового коксу збільшилося на 7.3%, до 13.269 млн т. Це означає, що споживачі збільшують попит як на енергетичне, так і на коксівне вугілля. Однак держшахти не зуміли скористатися сприятливою ситуацією на ринку для нарощування обсягів вуглевидобутку.
Не дивно, що вже сьогодні в Донецькій обл., основному вугледобувному регіоні країни, на 10 приватних шахт припадає 46% усього обсягу видобутку, тоді як на 62 держшахти - 54%. Варто відзначити, що причиною тому є не стільки успіхи приватного менеджменту, скільки проблеми державного.
Так, у тій же Донецькій обл. лише за підсумками січня-липня консолідований збиток держшахт склав 1 млрд грн, за даними місцевої облдержадмінстрації. При цьому різниця між відпускною ціною вугільної продукції і її собівартістю досягла 454.1 грн/т і, за словами голови Донецької облдержадміністрації Анатолія Близнюка, продовжує збільшуватися. Зростають і щорічні дотації бюджету, що направляються в держсектор вугільної промисловості: з 3.928 млрд грн в 2004 р. до 6.2 млрд грн у поточному. Ці кошти якраз і призначені для покриття збитків держшахт, отриманих від реалізації продукції ДП "Вугілля України" за ціною нижче собівартості.
Очевидно, що такі результати і створили сприятливі умови для продовження процесу роздержавлення у вугільній галузі. В умовах кризи, коли наповнення держбюджету здійснюється за допомогою зовнішніх і внутрішніх позик, вирішено відмовитися від подальшого надання субсидій і виставити в наступному році на приватизацію всі держшахти. Про це на колегії Мінвуглепрому 15 жовтня повідомив міністр Юрій Ященко. Хоча ще якихось півроку тому в уряді переважала зовсім інша точка зору.
Тоді було скасовано рішення попереднього уряду про продаж 99 вугільних держпідприємств на аукціоні, а Ю.Ященко пояснив, що приватизація відбудеться після виконання програми з технічного переозброєння держшахт, покликаного підвищити рівень їх капіталізації.
З цією метою Мінвуглепром розробив 63 інвестпроекти вартістю 47.3 млрд грн, з них на суму 25.5 млрд грн - в Донецькій обл., 19.5 млрд грн - у Луганській, 2.1 млрд грн - у Львівській і 0.2 млрд грн - у Волинській. Проте зараз стало зрозуміло, що залучити необхідні для їх реалізації кошти в такому обсязі не вийде. Поки мова йде про відносно невеликі проекти.
Наприклад, зареєстрована в канадському Ванкувері компанія Lysander Minerals Corporation викупила непрацюючу шахту "Вертикальна" в Луганській обл. з доведеними запасами вугілля антрацитної групи близько 16.2 млн т. Причому собівартість його видобутку, за даними Lysander Minerals, складе близько $31.19/т. І це з урахуванням того, що вже зараз очікувані витрати компанії на реалізацію проекту зросли в порівнянні з початковими розрахунками з $8 до $11.5 млн. Відсутні $3.5 млн Lysander Minerals збирається залучити шляхом додаткового приватного розміщення своїх цінних паперів.
Набагато більший проект планується у Львівській обл., де компанія "CCI Любеля" має намір до 2016 р. побудувати шахту для розробки Любельського родовища коксівного вугілля (Жовквівський р-н, Львівська обл.) з розвіданими запасами близько 600 млн т. За інформацією співвласника "CCI Любеля" Бориса Покрасса, з виходом на щорічний обсяг видобутку 4.5 млн т на рік окупність проекту складе 3 роки. При цьому він виходить з розрахунку собівартості $24/т готової продукції та орієнтовної глибини шахти 920-960 м. З огляду на поточну вартість коксівного вугілля на внутрішньому ринку України ($175/т), а також його дефіцит, будівництво шахти можна вважати економічно обґрунтованим та інвестиційно привабливим.
Інша річ, що кінцева вартість даного проекту постійно зростає. Якщо спочатку називалася цифра в $506 млн, то вже через деякий час вона була скорегована до $592 млн. А за останніми даними, які озвучив Б.Покрасс у вересні на Львівському інвестиційному саміті, будівництво шахти вже оцінюється в $800 млн.
Це викликано тими ж проблемами, які "традиційно" гальмують розвиток вуглевидобування приватними компаніями. Труднощі починаються вже на етапі землевідведення і тривають при прокладці комунікацій. Наприклад, "CCI Любеля" зіткнулася з тим, що не можна прокласти лінію електропередач до Добротворської ТЕС безпосередньо, тому що на її шляху знаходиться лісовий масив, який не підлягає вирубці. Значить, ЛЕП треба вести в обхід, а це, природно, спричиняє додаткові витрати.
Крім того, щоб під'єднати до електростанції дві повітряні ЛЕП протяжністю 36 км, потрібно замінити два застарілі автотрансформатори, які належать держкомпанії "Західенерго". На думку її керівництва, цю заміну "CCI Любеля" має виконати власним коштом. Доводи, що держкомпанія отримує великого споживача, не викликають у "Західенерго" особливої зацікавленості в заміні обладнання.
Аналогічним чином розмірковує і керівництво іншого держпідприємства - Львівської залізниці. Там не заперечують проти планів налагодити транспортування вугілля через ст. Добросин, проте необхідну для цього реконструкцію пропонують виконувати самому інвестору, якому, крім цього, належить прокласти залізничну гілку завдовжки 12 км.
Звідси випливає, що в нинішніх умовах реально займатися розвитком приватного вуглевидобування в Україні під силу лише великим холдингам з вертикальною інтеграцією. Для цього у них є не тільки значні фінансові ресурси (як власні, так і позикові), але й хороші можливості для лобіювання своїх інтересів на найвищому рівні.
Ось чому неофіційна інформація учасників ринку, згідно з якою співвласники "CCI Любеля" Б.Покрасс і Володимир Палант готові продати компанію, що володіє необхідними ліцензіями, може виявитися цілком достовірною.
Варто також відзначити, що інші інвестпроекти у вугільній галузі, які пропонуються сьогодні до реалізації, починаючи з нульової стадії, не менш капіталомісткі. Наприклад, будівництво шахти "Червоноградська № 3" у Львівській обл. попередньо оцінюється в 5.8 млрд грн. На будівництво шахти "Новосвєтловська" в Луганській обл. потрібно витратити 4 млрд грн. Така сума значиться в інвестпроекті, затвердженому місцевою облдержадміністрацією. При цьому обсяг річного видобутку має скласти 6 млн т.
Втім, зацікавлені інвестори швидше будуть вкладати кошти не в будівництво нових шахт, а в розвиток існуючих, що обійдеться набагато дешевше, при тому ж обсязі товарної продукції на виході. Так, в шахти ім.Скочинського, "Трудовська" і "Південнодонбаська № 3", що входять до ДП "Донецька вугільно-енергетична компанія", для подальшого розвитку вуглевидобування необхідно сумарно інвестувати 837.9 млн грн.
Ігор Воронцов
За матеріалами: FundMarket
Поділитися новиною
