9601
У майбутньому Україна буде аграрною країною
— Аграрний ринок
Дамір Ахметов продав останній, який належав СКМ, меткомбінат "Азовсталь" китайцям. Виручені гроші він збирається вкласти у завершення будівництва найбільшої в Європі вітроелектростанції під Маріуполем і у придбання нових зернових елеваторів в Миколаївському порту. Батько Даміра - президент футбольного клубу "Шахтар" Рінат Ахметов - схвалив плани сина зі зміни напрямку бізнесу групи. Не виключено, в 2040 році події розгортатимуться за таким сценарієм.
Втім, економіка України зміниться до невпізнання дещо раніше. Вже до 2025 року вітчизняний великий бізнес піде з хімпрому та металургії, перенаправивши свої фінансові потоки в сектори з більшою перспективою і потенціалом зростання: у агропереробку, альтернативну енергетику, комунікації. Через п'ятнадцять років світ відчуватиме дефіцит не тільки енергетичних ресурсів, а й продовольства і води. Потреба в їжі до того часу зросте на 50%. Це і буде шанс для України, щодо якого деякі бізнесмени вже будують великі плани. Відсутність проблем, пов'язаних із нестачею продовольства, зміною клімату і дефіцитом водних ресурсів, зробить нашу країну привабливою для вкладення великих грошей.
Перебудова ВВП
Донбас зміниться більше за інші регіони країни. Що таке шахтарське містечко, будуть пам'ятати тільки старші люди, а більшу частину безнадійно технічно відсталих заводів поріжуть на металобрухт. До 2025 року дві третини нині існуючих вугільних шахт закриють. Решта стане частиною транснаціональних вертикально інтегрованих компаній, що замикає весь ланцюжок виробництва. Внаслідок запровадження нових технологій з видобутку вугілля, а також застосування високотехнологічного виробництва на окремо взятих підприємствах, зайнятість в регіоні істотно знизиться, а вимоги до кваліфікації кадрів підвищаться. З регіону почнеться поступовий відтік населення.
Нинішня структура ВВП з перекосом у бік металургії та хімії нежиттєздатна і навряд чи "доживе" до 2025 року, стверджують експерти. "Запоріжсталь" закриє останню мартенівську піч тільки в 2018 році. Але до того часу технології таких світових гігантів, як Posco або Nippon Steel, здійснять чергову революцію на ринку, і заміна мартенів на конверторний спосіб виробництва вітчизняної металургії вже не допоможе. Незважаючи на всі спроби економною модернізації, самостійно утриматися на зовнішніх ринках вітчизняні виробники вже не зможуть.
У результаті в минулому ключові галузі країни в кращому разі перейдуть під контроль російських, китайських та індійських інвесторів. Втім, на той час вже ні металургія, ні хімія не будуть настільки важливими для вітчизняної економіки, як сьогодні. Їх питома вага у ВВП з кожним роком буде неухильно знижуватися і до 2025 року зрівняється з АПК.
Залізорудне виробництво на 80% буде орієнтовано на експорт - до Китаю та Індії. На цей же ринок переорієнтується і Полтавський ГЗК, який вироблятиме на той час по 12-14 млн. тонн окатишів на рік. Нижня течія Дніпра стане активної транспортною артерією, по якій будуть курсувати сотні навантажених рудою і зерном барж. А перевалочні термінали, що перебувають у чорноморських портах, стануть важливими профіт-центрами для приватних інвесторів.
Україна більше не буде найбільшим ринком збуту для російського газу. Навпаки, завдяки розробці запасів сланцевого газу в західноукраїнських областях і на шельфі Чорного моря ми самі зможемо експортувати блакитне паливо. Для цих цілей буде пристосована порожня вже кілька років газотранспортна система. Втім, до того часу газ перестане бути безальтернативним паливом в Європі, і його частка в енергоспоживанні буде стрімкими темпами знижуватися. Тому рентабельність від видобутку важкодоступного газу буде вже не такою високою, як зараз.
Аналітики ІГ "Сократ" прогнозують значне підвищення ваги послуг у структурі вітчизняного ВВП. "Частка транспорту і зв'язку має потенціал росту з 12 до 15%, освіти - з 6 до 9%, охорони здоров'я - з 4 до 7%, збільшиться також частка фінансових та інших послуг, зросте вага науки і технологій. Це буде пов'язано зі значним зростанням рівня розвитку технологій і автоматизацією багатьох процесів у побуті та виробництві ", - роблять обережний прогноз експерти інвесткомпанії. На їхню думку, найбільш привабливими об'єктами для інвестицій стануть науково-дослідні та технологічні проекти, а також розробка і генерація альтернативної енергії. У цьому напрямку Україні може стати великим світовим виробником агрегатів за західними ліцензійним технологіям. Цими проектами приватний бізнес вже намагається завантажити підприємства.
Втім, до 2025 року вітчизняному бізнесу буде непросто утримувати свої позиції навіть на внутрішньому ринку. "Фінансово-промислові групи в тому вигляді, в якому ми їх сьогодні спостерігаємо, підуть у небуття. Майбутнього у них немає. Економічні угрупування відмежуються від політики, і саме поняття ФПГ зникне. На їх місце прийдуть іноземні великі транснаціональні компанії, які і будуть істотно впливати на українську політику ", - розповідає консультант корпорації стратегічного консалтингу "Гардарика", філософ Сергій Дацюк. Другим чинником, що істотно впливає на економіку країни, стане зміцнення середнього класу. "До 2025 року населення України буде більш активно брати участь у фондовому ринку, що має сприяти збільшенню ліквідності та розвитку інфраструктури", - прогнозує аналітик ІК Phoenix Capital Олександр Лозовий.
Нагодуємо весь світ
Раніше про світову продовольчу кризу говорили тільки на міжнародних конференціях і наукових з'їздах. Але після літа 2010 року загроза голоду в світовому масштабі стала темою для обговорення і на урядових рівнях. Через посуху надзвичайна ситуація була оголошена в сімнадцяти регіонах Росії, а в Пакистані потужні мусонні зливи призвели до найсильнішого повені за останні 80 років, яка знищила 1,3 млн. га зернових посівів.
Як би цинічно це не звучало, Україна з її вдалим місцем розташування й багатими природними ресурсами в такій ситуації тільки виграє. Вона може стати провідним гравцем на ринку продовольства Близького Сходу і Північної Африки, які сьогодні забезпечують себе продуктами харчування всього на 25%. Протягом найближчих сорока років ситуація буде ускладнюватися. Індія, яка зараз є основним гравцем на цих ринках, поступово втрачає свої позиції через зростання внутрішнього споживання і розвиток національної харчової промисловості.
Зміна клімату і структури експорту істотно вплине на пріоритети аграріїв. Зменшаться посівні площі під озимою пшеницею, збільшаться - під кукурудзою, соєю та люцерною. Зростуть посіви гороху нут, який користується великою популярністю в країнах Азії, і сорго - злакової посухостійкої культури. Сільгоспвиробники почнуть більше уваги приділяти ріпаку, льону і рису, який буде вирощуватися у великому обсязі на зрошуваних полях півдня України. У цьому ж регіоні розшириться зона використання крапельного зрошення для вирощування овочів, збільшаться площі під плодовими культурами.
До 2050 року наша країна має шанс стати найбільшим виробником продуктів харчування у світі, незважаючи на те, що в АПК буде працювати лише 10% населення. При цьому на частку експорту сільськогосподарських продуктів буде припадати близько третини всього українського експорту, ділиться прогнозом експерт аграрного ринку Андрій Ярмак. В першу чергу Україні буде експортувати продовольче зерно, оскільки кормові сорти та продукти переробки олійних будуть використовуватися на внутрішньому ринку в сфері тваринництва.
Цей напрямок аграрного бізнесу також зміцнить свої позиції. Розвинена логістика, дешеві корми та інтегровані підприємства з виробництва готової продукції дозволять Україні стати великим гравцем на світовому ринку м'ясних та молочних продуктів. У привабливий з точки зору експорту перетвориться і плодовоовочевий сегмент. Вирощування 99% картоплі та овочів стане долею професійних компаній, а не дрібних фермерських господарств, як зараз. Продукція буде постачатись у більш ніж 100 країн світу. Прибутковим стане також експорт українських консультаційних послуг і технологій у сільськогосподарській сфері.
За словами Олексія Симиренка, керуючого агропромислового кооперативу "Симиренко", в майбутньому кліматичний фактор буде стимулювати масове запровадження мінімальної і нульової обробітки ґрунту. Враховуючи зростання інтересу українських агрохолдингів до запровадження технічних інновацій, можна припустити, що повна автоматизація сільгоспвиробництва в майбутньому просто неминуча. Дані контролю родючості, вмісту основних речовин, вологості і температури на полях, які передають через супутник в єдиний інформаційний центр - реальна картина побудови робочого процесу в майбутньому.
Зміняться не тільки структура виробництва і підхід до ведення аграрного бізнесу - трансформація торкнеться і компаній, які працюють на цьому ринку. Великі агрохолдинги, які володіють 200 тис. га землі, підуть у минуле, оскільки такий екстенсивний розвиток себе вже не буде виправдовувати. На їх місці з'являться вертикально інтегровані компанії, акції яких будуть котируватися на передових фондових біржах світу. Розмір їх земельного банку не буде перевищувати 30-50 тис. га, але в кожної з них буде власний науково-дослідний центр і торгова марка, відома як в Україні, так і за її межами.
У зернотрейдерському бізнесі провідну роль зіграють п'ять основних експортерів, створених групами середніх фермерів з основних виробничих регіонів. Вплив таких компаній відчує і масложировий комплекс, в якому вони викуплять ключові переробні підприємства. При цьому частка великих міжнародних гравців збережеться на рівні 20-25%. Тим не менш іноземні компанії вже не будуть мати колишнього впливу на український ринок. Їх роль зведеться до ролі конкурентів, які демонструють своїм прикладом нові віяння міжнародної аграрної торгівлі.
У більшості випадків реалізація нових великих інвестиційних проектів у агропереробному секторі Україні вже вражає розмахом. Вітчизняні інвестори не заощаджують на технологіях. Наприклад, свинарський комплекс "АПК-Інвест" на 150 тис. голів (засновник Борис Колесников) вважається одним з кращих в Європі, а свої нові птахоферми власник холдингу "Авангард" Олег Бахматюк будує з урахуванням замкнутого вертикально інтегрованого циклу виробництва, включаючи генерацію електроенергії з біовідходів. Це коштує недешево, але вітчизняний бізнес розуміє перспективу змін, що відбуваються у світі.
Такі традиційні генератори прибутку, як металургія, прогодують своїх власників ще п'ять чи максимум десять наступних років, тому на інвестиції у високотехнологічне аграрне виробництво або альтернативну енергетику вони не скупляться.
Ігор Гошовський, Дарія Ісакова
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
