2163
"Російський дух" на українських шельфах
— Енергетика
Всім властиво помилятися. І найбільшій в світі британській нафтовій компанії ВР також. Ні криза з її падінням цін на чорне золото, ні зниження попиту на паливо на світовому ринку не змогли підірвати фінансову спроможність цього монстра. Свою чорну справу зробила технічна складова. 22 квітня 2010 р. керована BP платформа Deepwater Horizon затонула в Мексиканській затоці біля берегів штату Луїзіана. Цьому передувала 36-годинна пожежа після потужного вибуху, який забрав життя 11 людей. У зону екологічної катастрофи потрапили американські штати Луїзіана, Алабама, Міссісіпі.
Масштаби аварії перевищили наслідки краху танкера Exxon Valdez біля берегів Аляски в 1989 році, коли з судна, що сіло на мілину, вилилося близько 260 тисяч барелів нафти. BP вже виділила 32,2 млрд. дол. для виплати по поточних і майбутніх судових позовах (їх число вже наближається до 100 тисяч). Оголошена сума збитків стала найбільшою за всю історію британських корпорацій. З моменту аварії вартість акцій ВР скоротилася на 40%. Ситуація змусила компанію замислитися про продаж активів. У найближчі півтора роки брак коштів складе близько 30 млрд доларів. Як відзначають в BP, після продажу активів "компанія залишиться з невеликим, проте якісним бізнесом по видобутку і виробництву". BP продасть крупні родовища нафти і газу, які є ціннішими для дрібних компаній, і збереже активи, які мають потенціал для подальших досліджень. Вже оголошувалося про першу операцію на 7 млрд. дол. - американська Apache купила активи ВР на Алясці, в Канаді і Єгипті.
Російський інтерес "мексиканського" розливу
Серед активів особливий інтерес для нас викликає ТНК-ВР. За даними Times, нафтовий гігант може продати 50% частку в російсько-британській компанії або її частину. Найбільш вірогідними покупцями вважають Газпром і Роснафту. У ТНК-ВР заявляють, що переговори з ВР поки не ведуться, але диму без вогню не буває. У ситуації варто розібратися, особливо в світлі "міцніючої дружби" Москви і Києва. Не можна не зважати на особливу зацікавленість Росії в контролі українського енергетичного ринку, який на сьогодні відіграє головну роль в політиці нашої держави. В принципі, аварія в Мексиканській затоці, якщо відкинути різного роду "душевні" моменти, зіграла на руку північній сусідці. Аж надто сильно тягне "російським духом" при будь-якій проблемі в нафтянці, як і в газових переділах ринку. Та і реакція росіян на трагедію ВР була миттєвою.
30 червня в.о. глави ТНК-ВР Максим Барський заявив, що компанія може розглянути можливість купівлі активів британської BP в разі їх продажу. "Якщо BP продаватиме, ми розглянемо", - сказав він. За словами М.Барського, ця тема обговорювалася на зустрічі у той час глави BP Тоні Хейворда і голови ради директорів ТНК-ВР Михайла Фрідмана. Зацікавленість можна зрозуміти.
Група ТНК-ВР входить до десятки найбільших приватних нафтових компаній в світі за обсягами видобутку нафти. Вона була утворена в 2003 році в результаті злиття нафтових і газових активів компанії ВР в Росії і нафтогазових активів консорціуму ААР (Альфа Груп/Аксесс Індастріз/Ренова). ТНК-ВР також володіє близько 50% російської нафтогазової компанії "Славнафта". На ТНК-ВР припадає близько 16% об'єму видобутку нафти в Росії (включаючи частку ТНК-ВР в компанії "Славнафта"). ТНК-ВР належать п'ять нафтопереробних заводів у Росії і Україні і роздрібна мережа з 1,4 тис. автозаправних комплексів.
Бізнес групи ТНК-ВР в Україні представлений такими ключовими підприємствами: ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" - управляючий центр, оптова торгівля нафтопродуктами на внутрішньому і зовнішньому ринках, проведення координованої інвестиційної політики, забезпечення максимальної ефективності використання активів; ЗАТ "ЛИНИК" (Лисичанський НПЗ) - переробка нафтової сировини і виробництво нафтопродуктів; СП ТОВ "Кершер" - роздрібна торгівля нафтопродуктами через мережу автозаправних станцій, управління автозаправними комплексами (АЗК). Та і з грошима в компанії все гаразд. За підсумками I кварталу 2010р. вона збільшила прибуток в 1,7 разу (до 1,27 млрд дол.) при зростанні виручки в 1,6 разу - до 10,24 млрд дол.
Ще в квітні ц.р. виконавчий директор ТНК-ВР Герман Хан після зустрічі з прем'єр-міністром Миколою Азаровим і першим віце-прем'єром Андрієм Клюєвим заявив, що нова влада висловилася на підтримку інвестпропозицій компанії. Обговорювалася можливість її участі у видобутку нетрадиційного газу і розробці шельфу Чорного моря. Якраз те, на що робить ставку російська сторона, добиваючись всіма силами збереження за собою лідируючого становища енергопостачальника якщо не в світі, то хоч би на пострадянському просторі. А це потім дозволить не лише об'єднати в недавньому минулому "дружні" народи під своїм двоглавим орлом, але і створити щось на кшталт "царської обителі".
Корпоративні розборки і шельфові розклади
Не останню роль у продажу активів може зіграти і нове призначення у ВР. 1 жовтня виконавчий директор Тоні Хейворд, який пропрацював у компанії 28 років і заробив пенсію в понад 900 тисяч доларів на рік (загальний пенсійний пакет оцінюється в 17 млн. доларів, обсяг може підвищуватися залежно від спроможності акцій на ринку), покине свій пост. Його замінить Роберт Дадлі, який зараз очолює операцію по ліквідації витоку нафти в Мексиканській затоці. У компанії підкреслюють, що Т.Хейворд буде висунутий в раду директорів ТНК-ВР.
Варто нагадати, що два роки тому Р.Дадлі покинув пост генерального директора ТНК-ВР через конфлікт з російськими акціонерами. На відміну від розуміння, налагодженого Р.Дадлі в США - він за походженням не британець, а американець, що, мабуть, цьому і сприяло - не зміг створити дружній фон в роботі компанії в РФ. AAR на чолі з російськими мільярдерами Михайлом Фрідманом, Віктором Вексельбергом і Леонідом Блаватніком заявляли, що Р.Дадлі керує компанією лише на користь британців. Ось і виходить, що внутрішній конфлікт в ТНК-ВР цілком можливий, а такі речі, як правило, закінчуються "дерибаном". І якщо Газпрому вдасться роздобути частку ВР в ТНК-ВР, то експансію Росії на українському нафторинку відкидати не можна.
Як відзначає експерт з енергетичних питань Богдан Соколовський, "входження Газпрому в активи ВР за межами Росії цілком укладається в російську енергетичну стратегію. Аби хтось ще торгувався в питаннях, що стосуються України, при таких великих грошах на інших напрямах, я дуже сумніваюся. Тим часом, новий керівник ВР, а він приступить до роботи де-юре лише в жовтні, навряд чи стане відволікатися на такі речі. Його увага зосередиться на вирішенні проблеми, яка створилася в Мексиканській затоці. ВР потрібні десятки мільярдів, що є серйозною мотивацією для компанії зайнятися пошуком коштів.
Що стосується України, то сьогодні ТНК-ВР, є в ній ВР чи ні, все одно де-факто контролює більшу, ніж було б логічно, частку нашого ринку. Проблема полягає в розробці шельфів, без ТНК жодні питання в даній сфері не можуть бути вирішені, хоча в Україні створені умови, щоб зайшов будь-який інвестор. Тому, якщо піде ВР з України, то це лише підсилить юридичну складову контролю і доступу до шельфу вже чисто російській компанії. Для протистояння цьому я не бачу зараз реальних шансів. І попередні уряди цього не змогли зробити, або не захотіли, і нинішня влада не буде перешкоджати. При цьому самі добувати нафту з шельфу не можуть".
І ще одна думка. Президент Київського міжнародного енергетичного Q-клубу Олександр Тодійчук вважає, що "поки рано говорити щось конкретне, оскільки не озвучені остаточні рішення. Зараз, враховуючи імідж ВР на американському континенті, дії компанії буде направлено на збереження позицій, в т.ч. в Росії або в зоні впливу РФ. В той же час, продаж активів в ТНК-ВР можливий, і це має деякі ситуативні позитиви для ВР. В ТНК-ВР є перспективи роботи в Чорному морі, але, враховуючи прецедент в Мексиканській затоці, думаю, що у ВР мало шансів на реалізацію проектів у глибоководних зонах.
До того ж Росія починає порушувати питання про те, що варто заборонити розробку нафтогазових родовищ у Чорному морі, для неї це надзвичайно вигідно, бо в її територіальних водах немає великих запасів нафти. Я думаю, що це буде однією з нових політик Росії, вона завжди використовує екологічну складову. РФ спробує вплинути на Україну в даному питанні, аби ми не отримали можливості вийти з-під її контролю в нафтовій сфері.
У ВР хороші контракти з Азербайджаном, в Каспійському морі. Потрібний час, щоб зажили рани після "нафтового Чорнобиля". А поки для ВР немає великих перспектив в Україні, враховуючи, що конкуренти з радістю використовують негативи, що ще є стосовно компанії.
Я за те, щоб Україна розробляла нові родовища в Чорному морі. Незважаючи на те, що в світі продовжують працювати тисячі свердловин, основна проблема - безпека - залишається. Потрібно зробити правильні висновки, вивчити ситуацію, щоб не допустити подібної "мексиканської" катастрофи. Росія тут може бути партнером, і не лише вона. Нам все одно доведеться з кимось працювати в плані нових розробок родовищ".
Іншими словами, ВР може піти з України, але при будь-якому розкладі питання розробки шельфів Чорного моря залишається для нас актуальним. За час незалежності влада безліч разів викрикувала гасла - вперед до енергетичної самостійності! Але далі слів справа не йшла. Технічна сторона питання як не порушувалася, так і не порушується. Інвесторам традиційно обіцяють посприяти в починах, а потім при зміні керівництва країна втягується в багатолітні судові розгляди з тими ж інвесторами, оскільки "мзда" за добру участь обговорювалася з попередниками, а значить пройшла повз кишені наступника. Ось і зараз, розповідаючи про причини підвищення тарифів на газ для населення, чого, відмітьте, влада запевняла, робити не буде, М.Азаров заявив: "Ми маємо подумати про те, що свердловини, які качають паливо на нашій території, не вічні. Рано чи пізно вони вичерпаються, і треба бурити нові свердловини. І якщо ми хочемо зберігати видобуток, який ми маємо, а ми хочемо його не просто зберігати, а в два рази збільшити, то ми мусимо нарощувати капіталовкладення в розвиток нашої власної нафтогазової промисловості".
Які добрі наміри, а головне, виправдані. Тоді чому раніше, коли влада в країні також була в руках нинішнього керівництва, воно мало що зробило в цій сфері. І не лише воно. Видно, за турботами мирськими віпам не до цього. А поки хай гризуться іноземці, хто добуде тонну-другу палива з благодатної української землі. Головне, щоб "інвестор" виявився добросовісним, а то ми вже точно "мексиканського розкладу" не переживемо.
Нана Чорна
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
