1340
Газоподібний результат
— Енергетика
Газ
Непорушність газової імперії тримається на одному постулаті - російський газ коштує стільки, скільки за нього готові платити європейські споживачі. Тобто в п'ять і більше разів вище від його собівартості.
Економічна криза не забула позначитися на газодобувній промисловості Росії. Обсяги видобутку газу виявилися мінімальними за останню чверть століття - за даними Міненерго Росії, 582,4 млрд кубометрів. В порівнянні з 2008 роком цей показник знизився на 12,4%. Проте газодобувні компанії продемонстрували в своїх фінансових звітах набагато менші темпи зниження рублевих доходів: у 2009 році газоторговцям допомогли девальвація рубля і значне підвищення цін на паливо для країн СНД і Балтії.
Об'єми видобутку газу ВАТ "Газпром" знизилися сильніше, ніж в середньому в країні, - на 16%, до 462,2 млрд кубометрів. На тлі загальноросійських обсягів газовидобування його частка впала вже нижче 80%. Але фінансовий результат концерн показав стерпний. Так, чистий виторг в рублевому еквіваленті знизився всього на 0,72% (у доларовому - майже на 12%), виручка від продажу газу - на 2,25% (у доларовому еквіваленті - на 13,3%). Чистий прибуток скоротився на 56%, проте компанія залишалася прибутковою. В усякому разі, за російськими стандартами бухгалтерського обліку "Газпром" показав чистий прибуток у розмірі 189 млрд рублів (6,3 млрд доларів).
Постулат імперії
За рахунок чого ж російському концерну вдається отримувати високий прибуток, враховуючи його витрати на добування газу в Росії, масштабне спорудження європейських газопроводів і виплату боргів? Прості розрахунки показують, що при доході "Газпрому" від продажу газу за січень-вересень 2009 року в розмірі 1,418 трлн рублів і обсягу видобутку за цей період в 319 млрд кубів середня ціна (без врахування податків) за тисячу кубометрів палива складала близько 143 доларів. Тоді як розрахункова собівартість дорівнювала всього 60 доларам. Така цифра повинна викликати здивування українських споживачів, яким в 2010 році доведеться купувати газ за ціною значно вищою за 300 доларів за тисячу кубів. При цьому собівартість видобутку, за даними фінансової звітності ВАТ "Газпром", зросла за дев'ять місяців на 68%.
Звісно, між розрахунковою середньою ціною продажу газу і середньою ринковою ціною, яку пропонують споживачам, лежить податкова складова. Вона залежить від апетитів федерального бюджету. За підсумками 2008 року розмір мит, сплачених "Газпромом", майже у вісім разів перевищував сплачений ПДВ і складав 462 млрд рублів (близько 20% виручки). Також відомо, що концерн в 2009 році залишався найбільшим платником податків у РФ, попри те що сплачений ним податок на прибуток за дев'ять місяців 2009 років скоротився більш ніж на 60%.
Стійкість газової імперії в Росії сьогодні тримається на одному постулаті: російський газ коштує стільки, скільки за нього готові платити європейські споживачі, тобто в п'ять і більше разів вище від його собівартості. Висока ціна палива підкріплюється досить жорсткою ціновою політикою Росії і роз'єднаністю країн ЄС. Обидві сторони вибрали компроміс, вигідний лише багатим державам Євросоюзу: Німеччині та Франції. Вже багато років такий компроміс передбачає розрахунок ціни газу за спеціальною формулою, яка враховує вартість альтернативних газу видів палива, частіше мазуту. А він, у свою чергу, прив'язаний до нафти. Саме перехід на розрахунок ціни з використанням цієї формули привів до значного зростання вартості газу для України і держав Балтії. В результаті за січень-вересень 2009-го "Газпром" в своєму квартальному звіті повідомив про зростання валютної виручки від продажу газу в країни СНД і Балтії майже на 40%. Одночасно він заявив про зниження виручки від постачань в далеке зарубіжжя на 10,3%. А в Росії дохід концерну від продажу газу за дев'ять місяців знизився на 6,19%. В обох випадках зменшення виручки пояснювалося зниженням обсягів постачань.
Очевидно, що основний ціновий удар припав на країни СНД і Балтії: саме у кризовий період їм довелося збільшити витрати на газ, що боляче вдарило в їх національні економіки. Особливо складно довелося Україні, де держава компенсує різницю між вартістю газу на внутрішньому ринку і закупівельною ціною для окремих категорій споживачів. Замість того щоб фінансувати стимулюючі економіку програми, частина грошей МВФ транзитом була відправлена на закупівлю палива.
Тепер, навіть якщо Москва піде на значні цінові поступки, українським промисловим споживачам це не особливо допоможе: газ для них вже коштує вчетверо дорожче, ніж для росіян. Так, за підсумками першого півріччя 2009-го "Газпром" відзвітував про середню ціну при продажі газу в РФ у розмірі 1737,80 рублів (приблизно 58 доларів) за тисячу кубометрів, в країни СНД - 245 доларів, а в далеке зарубіжжя - 331 долар (наведені ціни включають мита і акцизи, але не ПДВ). Тобто компанія продовжує продавати свій товар всередині Росії за ціною, близькою до собівартості. Починаючи з 2003 року, газ для російських споживачів подорожчав в рублях в 2,6 разу, але однак залишається набагато дешевшим, ніж для сусідів. В цій ситуації є два виходи: або вимагати перегляду газових угод з Москвою, або шукати кошти для оплати зростаючих витрат на імпорт газу.
Грядуща розплата
За відсутність уваги до проблем сусідніх країн "Газпром" розплатиться майбутньою виручкою. Саме до такого висновку можна прийти, спостерігаючи скорочення споживання газу під впливом економічної кризи. Російський гігант може зіштовхнутися, щонайменше, з двома серйозними проблемами.
По-перше, основним споживачем природного газу є промисловість, тому загальна економічна рецесія здатна сильно впливати на обсяги його закупівель не лише в ЄС, але і в країнах СНД. Фінансові підсумки за дев'ять місяців 2009 року показали, що "Газпром" готовий до таких недовгих глобальних випробувань. Як би сильно не знижувалася виручка компанії в доларовому еквіваленті, вона в змозі винести і серйозніший стрес, оскільки співвідношення між доходом і собівартістю обчислюється в разах. Причому формально неабияку частину цієї різниці отримує не ВАТ "Газпром", а російська держава у вигляді податків і зборів.
Цінову політику "Газпрому" в 2009 році на ринку ЄС не можна назвати гнучкою. Постачання обвалилися в першому кварталі 2009 року на 40%: російське паливо виявилося дуже дорогим навіть для Євросоюзу. На той час його ціна для ЄС складала приблизно 400 доларів за тисячу кубів, тоді як норвезька компанія StatoilHydro продавала за 360 доларів, Shell - за 330 доларів, а ВР - взагалі за 195 доларів. До кінця року різниця в цінах вирівнялася, але частину європейського газового ринку російський монополіст втратив.
По-друге, високі газові ціни - це стимул-реакція технологічного переозброєння для Європи. Йде скорочення споживання газу в хімії, енергетиці, металургії. Перехід на інші джерела енергії і зростання власного видобутку призводить до того, що необхідність в імпорті безповоротно скорочується. Великобританія, наприклад, вже заявила про готовність вкласти в будівництво ядерних електростанцій 25 млрд доларів.
В Центральній і Східній Європі проекти менш потужні, але і вони в перспективі знижують обсяги споживання газу. Наприклад, Польща, підписавши в червні 2009-го газові угоди з Катаром, отримуватиме зріджений газ з цієї країни в 2014-2034 роках. Законтрактовані обсяги склали 1,5 млрд кубометрів на рік, договір передбачає можливість щорічного збільшення постачань до п'яти мільярдів кубів. В середньому Польща споживає 14 млрд кубометрів газу на рік.
В Україні, як неодноразово писав "Експерт", з переходом на альтернативне паливо все не так весело. Але вітчизняні металургійні підприємства за підсумками роботи в 2009 році скоротили споживання природного газу на 34,4%: з 6,4 млрд до 4,2 млрд кубометрів. В основному, звичайно, це пов'язано з падінням обсягів виробництва. Проте металурги нарешті почали переходити на технологію пиловугільного вдування. Поки таке обладнання встановлено на Донецькому металургійному заводі і Алчевському металургійному комбінаті. В кінці 2009 року про свої плани щодо переходу на вугілля заявили "ArcelorMittal Кривий Ріг, "Запоріжсталь" і ММК ім. Ілліча. Відповідні роботи вже початі.
Українська статистика для "Газпрому" взагалі виглядає дуже тривожно. Наша країна в останні три роки імпортувала до десяти відсотків обсягів газу, видобутого російським монополістом. Але якщо ще в 2008-му ми придбали в "Газпрому" 56 млрд кубометрів газу, то цього року збираємося купити в два рази менше. Більше того, навіть задекларований обсяг закупівель в 27 млрд кубів виглядає завищеним. В результаті виручка російського концерну за нинішній рік від продажу газу до України, незважаючи на зростання ціни, швидше за все, буде меншою, ніж за підсумками 2009-го. Яким би не був у нього запас міцності, ігри з цінами в період рецесії небезпечні.
Переполохані інвестори
Скорочення його виручки не пройшло непоміченим. Депозитарні розписки на акції компанії торгуються на позабіржовому ринку в США, на Лондонській і Франкфуртській фондових біржах. Справжній обвал акцій "Газпрому" на Лондонській біржі стався ще в 2008 році - з 26 травня по 15 жовтня. За цей період GDR на його цінні папери подешевшали з 61 до 12 доларів за штуку, тобто уп'ятеро. Наприклад, акції компанії Royal Dutch Shell подешевшали за той же період лише на третину, а Exxon Mobil - на 28%. На початок 2010-го папери "Газпрому" подорожчали до 25 доларів, проте були дуже далекі від максимумів 2008 року.
Динаміка курсу GDR на акції російського концерну в Лондоні демонструє відсутність віри портфельних інвесторів в його довгочасній перспективи. Серед тих, хто вкладався в депозитарні розписки компанії в США і ЄС, переважають інвестиційні фонди. До числа найбільших компаній з управління активами, яким удалося сконцентрувати більш-менш помітні пакети "Газпрому", входять Capital World Investors (1,62%), Vanguard Group, Inc. (0,49%) і BlackRock Global Investors (0,47%). Великі міжнародні компанії з управління активами давно вподобали ринок акцій "Газпрому", але лише в січні 2008 року основна активність перемістилася з Франкфурта до Лондона, що фактично означало зростання ліквідності паперів компанії.
Незважаючи на веселкові звіти аналітиків J.P. Morgan про перспективи "Газпрому", інвестиційні керівники в період початку фінансової кризи, судячи з обвалу ціни, активно позбавлялися його паперів. Сьогодні можна сперечатися, чи було зниження курсу спекулятивним чинником, чи концерн дешевшав за інерцією, слідом за російським ринком акцій, але головне, що сьогодні ADR на акції "Газпрому" коштують в 2,5 разу дешевше, ніж до кризи. І це попри відновлення цін на ринку нафти.
Поступливі кредитори
На кредитному фронті справи у російського газового гіганта йшли набагато краще. Навіть найпростіший аналіз показує, що він підтримував надлишковий рівень власного капіталу. Залучені кошти займають трохи менше третини від власного капіталу, а співвідношення між короткочасними зобов'язаннями і капіталом на початок IV кварталу складало 10,71%. Важливо також те, що платежі, які концерн мав направляти на обслуговування боргів, двічі покривалися чистим грошовим потоком. І хоча в цілому всі показники його кредитоспроможності за рік погіршилися, жоден з них не давав можливості передбачити, що у ВАТ "Газпром" найближчими роками почнуться проблеми з обслуговуванням або погашенням боргів.
Загальний обсяг зобов'язань газового гіганта на початок 2010 року складав близько 1,6 трлн рублів (приблизно 53 млрд доларів) - це 24% від його активів. Причому якщо відняти кредиторську заборгованість, то чистий борг "Газпрому" (кредити банків та інші позики) на початок цього року складав всього 1,2 трлн рублів. При цьому понад 60% з них - позики держбанків і банків, в яких він має пряму або опосередковану участь. З терміновістю боргу - повний порядок: 75% належать до довгочасних і погашаються після 2011 року.
Серед основних кредиторів "Газпрому" найбільші західні банки - BNP Paribas, Credit Suisse, Deutsche Bank, UBS. Оскільки значне число банківських кредитів видане на основі консорціумного кредитування, то точний повний перелік кредиторів російського концерну невідомий. "Газпром" в своєму звіті перед Федеральною службою з фінансових ринків РФ посилається на те, що жодна з залучених позик або кредитів не перевищує п'яти відсотків чистих активів, що дозволяє йому не розкривати інформацію про ці кредити.
Для аналітиків абсолютно вочевидь: низький рівень боргового навантаження погано поєднується з масштабними і амбітними проектами "Газпромом" в Європі, Азії та Північній Африці. Секрет в тому, що велику частину боргового навантаження несуть на собі дочірні компанії монополіста, які не консолідуються в його балансі, а значить, концерн не відповідає за їх зобов'язаннями. Борги дочок - це проблеми тримачів таких боргів і уряду Росії.
Тим не менше "Газпрому" грошей не вистачає: у липні 2009 року стало відомо, що він скоротить свою інвестпрограму на чверть. Монополіст вирішив відкласти запуск в експлуатацію декількох родовищ на Ямалі. Загальний обсяг його інвестиційної програми після скорочення в 2009 році оцінювався у розмірі 775 млрд рублів (26 млрд доларів). Дійсно, реалізовувати нові проекти в умовах падіння попиту і погіршення основних показників кредитоспроможності було безглуздо. Проте грошей, які запланували вивільнити за рахунок відмови від інвестпрограми, концерну не вистачило, і ще в першому кварталі 2009 року він пішов на реструктуризацію отриманих раніше кредитів.
Двадцять сьомого квітня стало відомо, що швейцарська компанія Credit Suisse допомогла "Газпрому" успішно розмістити облігаційну позику на 2,25 млрд доларів. І хоча ринку це піднесли як великий успіх, пізніше виявилось, що папери на суму близько мільярда доларів викупила сама Credit Suisse, а кошти, отримані від розміщення облігацій, пішли на погашення кредитного боргу "Газпрому" перед цією ж компанією у розмірі 1,8 млрд доларів. Аналіз операції показав: облігації були розміщені з прибутковістю 9,25% річних, що на той час можна вважати непоганим результатом, а ось сам кредит Credit Suisse був виданий ще в 2007-му на термін до 2018 року, але передбачав оферту в 2011-му. Після того, як кредит був фактично рефінансований за рахунок нових облігацій, термін оферти був переміщений на 2012 рік. Такі операції з портфелем боргів означають, що "Газпром" проводить приховану реструктуризацію свого боргового портфеля, намагаючись відсунути терміни оферт і погашення боргів.
У вересні 2009-го інший швейцарський інвестиційний банк - UBS - допоміг російському монополісту розмістити короткочасні європейські комерційні папери (ЕСР) на суму 600 млн доларів під 3,4% річних. У жовтні був розміщений ще один транш ЕСР на 600 млн, але вже під 3,2%. Західні кредитори охоче давали гроші й тихо реструктуризували старі борги. Одна з причин такої поведінки - наявність в "Газпрому" надійної підтримки з боку російського уряду.
В грудні 2009 року концерн продовжив запозичення: був оформлений кредит в BNP Paribas на 408 млн євро. Він уклав договір під ставку EURIBOR+1,9% і терміном погашення в 2020 році. Крім того, в цьому ж місяці був отриманий кредит від ВАТ "Газпромбанк" у розмірі 624 млн доларів під 6,5%, кредит виданий до 2012 року.
А тому "Газпром", який за методами управління, як і раніше, нагадує міністерство газової промисловості, за підсумками кризи залишається сучасною публічною корпорацією, якій доступні відносно дешеві позики. У довгочасні перспективі його інвестиційна привабливість погіршуватиметься. Концерн проводить надмірно агресивну цінову політику не лише стосовно сусідів з СНД, але і в ЄС, і її не можна назвати гнучкою. Загрозу відмови промисловості від споживання газу український уряд може використовувати в разі нових переговорів з Москвою про ціну палива.
Віталій Шапран, заступник директора рейтингового агентства "Експерт-Рейтинг"
За матеріалами: expert.ua
Поділитися новиною
