Росіяни будують оборону, опираючись на юридичні тонкощі та уповаючи на нульовий варіант. Проте сам факт наявності на рахунках ВЭБ коштів, що належать одній з українських компаній, суд уже визнав.
Учора відбувся перший реальний судовий процес за позовом Асоціації вкладників ВЭБ до російського Зовнішекономбанку. З юридичної точки зору це позов ВАТ "Торговий дім "Веселка" до Укрексімбанку і російської державної корпорації "Банк розвитку і зовнішньоекономічної діяльності" (Зовнішекономбанку). До процесу вже залучені НБУ і Кабмін, а з недавнього часу - також Промінвестбанк і навіть Генпрокуратура.
"Веселка" - лише одне з підприємств, чиї кошти загубилися на рахунках радянського Зовнішекономбанку після розпаду СРСР. У випадку успішного закінчення судового процесу, слідом за нею будуть судитися інші українські підприємства.
До вчорашнього дня слухання кілька разів відкладалися - то через відсутність документів, то через неявку представників сторін. Попереднє засідання, 21 травня, також не відбулося, тому що суддя Госпсуду Києва Валерій Пінчук десь затримався.
Цього разу він з'явився, і зробив москвичам неприємний сюрприз. "На рахунку у ВЭБ є кошти, які належать позивачеві. Що вам ще потрібно? Щоб суд показав у деталях, як вони там опинилися?" - підсумував він, звертаючись до адвоката російського Зовнішекономбанку Віктора Волкова.
Сума позову "Веселки" становить $3,34 млн. Реально актами звірення, які в 1999 р. склав Укрексімбанк, підтверджені лише залишки на рахунках торгового дому розміром $334,214 тис. Ці дані на слуханні підтвердила юрист Укрексімбанку Алла Стичова. Інше - це пені, неустойки і відсотки, накопичені за довгі роки.
Разом з тим пан Пінчук погодився із зауваженням адвоката ВЭБ, який попросив час, щоб вкотре підняти всі необхідні реєстри і документи. Крім того, він визнав резонними зауваження пана Волкова про те, що позивач повинен подати навіть дрібні документи в справі. "Що, не можна було передати документи раніше через канцелярію? Я дав вам можливість підготуватися нормально", - вичитав суддя юриста Асоціації вкладників.
Росіяни будують дві лінії захисту. Тактична полягає в тому, щоб використати якнайбільше юридичних тонкощів і нестиковок, щоб визнати позови недійсними. Наприклад, адвокат ВЭБ зазначив, що йому не вистачає передатного балансу, за яким право на валютні рахунки передавалося від універмагу до орендного підприємства, а потім шляхом приватизації - до ВАТ "Торговий дім "Веселка".
Також він стверджує, що боргу як такого може і не бути. "За російським правом держава може вилучити гроші в держпідприємства, і це законна операція. Тут класичний випадок, коли державне підприємство позбавили коштів", - підкреслив Віктор Волков.
"Так, формально Зовнішекономбанк відкривав рахунки суб'єктам господарської діяльності колишнього СРСР. Так, валютні рахунки були заморожені, але не за рішенням Зовнішекономбанку, а за рішенням органів, які в той час на міждержавному рівні управляли активами та пасивами колишнього СРСР. У яких, до речі, були присутні й українські представники", - ще 21 травня про це ж говорив голова правління Зовнішекономбанку (Росія) і одночасно голова наглядової ради Промінвестбанку Володимир Дмитрієв.
Втім, навряд чи в цю тезу вірять навіть у ВЭБі. "Вони ніколи документально не підтвердять, що було таке рішення уряду СРСР про списання грошей з рахунків "Веселки", - підкреслив один із присутніх у залі юристів уже після засідання.
Ґрунтовнішу, стратегічну лінію захисту будують у Москві. 21 травня пан Дмитрієв розповів, що вирішення проблеми бачить у реалізації нульового варіанта. Так називається міждержавна угода, за якої Росія бере на себе зобов'язання за боргами СРСР, і одночасно вправі розраховувати на всі активи колишнього Союзу. Одночасно знімаються будь-які претензії до РФ - у тому числі і щодо боргів ВЭБ.
Такі договори підписали з Росією всі колишні республіки СРСР, крім України. В 1997 р. Верховна Рада захотіла одержати від Росії відомості про розміри золотого і алмазного фондів, активи Держбанку СРСР, Держохорони СРСР, Зовнішекономбанку СРСР і закордонних радянських банків. Звичайно, ці дані вона не одержала.
"Ми виходимо з того, що, в остаточному підсумку, цю проблему потрібно вирішувати в ув'язуванні з нульовим варіантом. Я знаю, що по лінії наших фінансових відомств ця тема стоїть на порядку денному. Українська сторона її з порядку денного теж не знімала... Питання про розрахунки з юридичними особами тут, в Україні, зависло у повітрі. У Росії є домовленість із низкою держав колишнього СРСР про те, що вони не пред'являють до Росії претензій із приводу заморожених рахунків резидентів цих держав, і беруть на себе зобов'язання щодо врегулювання цих рахунків", - розповідав 21 травня Володимир Дмитрієв.
Також він відзначив, що уряд Росії прийняв постанову, якою пропонується надалі в переговорах із країнами колишнього СРСР керуватися позицією, що Росія не приймає на себе зобов'язання за замороженими рахунками. "Кожна країна, на думку Росії, повинна самостійно врегулювати ці відносини", - вважає глава ВЭБ.
Росіяни налаштовані серйозно, тому що в них з'явилося уразливе місце. ВЭБ із січня 2009 р. є власником 75%+3 акції Промінвестбанку, і у випадку задоволення позову можливе накладення стягнень на акції ПІБ. Теоретично, капіталу банку саме вистачить на задоволення майже всіх претензій до ВЭБ.
Крім того, у випадку позитивного рішення Господарського суду Києва буде створений небезпечний для ВЭБ прецедент. Справа в тому, що Асоціація вкладників ВЭБ об'єднує майже 40 українських підприємств. Сумарна вартість їхніх претензій може бути оцінена в $500 млн.
Про існування Асоціації вкладників ВЭБ вперше стало відомо в січні 2006 р. Тоді в неї ввійшли підприємства з різних галузей - рітейла, хімпрому, машинобудування, видобутку. Їх поєднувало одне - у часи СРСР ці компанії обслуговувалися у Зовнішекономбанку СРСР. Але під час розпаду СРСР відбулася експропріація майна. 31 грудня 1991 р. рішенням уряду РФ всі кошти підприємств союзних республік були заблоковані і вилучені.
На той момент українські підприємства заборгували Зовнішекономбанку $100 млн., тоді як він заборгував їм незрівнянно більше - понад $600 млн. В Асоціації нарахували дуже помірні відсотки, і в 2006 р. одержали загальну суму претензій на $1 млрд. Сьогодні відстоюються хоча б вихідні півмільярда.
У 2008 р. Асоціація подала в суд. Відповідачами в справі обрали Укрексімбанк - колишнє українське відділення ВЭБ - і російський Зовнішекономбанк. Це дозволило розглядати справу в Україні, а не в Москві, де не було б ніяких шансів на успіх.
Коли слухання вже закривалося, суддя Пінчук назвав третю, незастосовану лінію оборони москвичів. "Мені повідомили, що ви намагалися через мого помічника поговорити із суддею. Отож, я вам заявляю - у нас такої практики немає", - сказав він, звертаючись до адвоката ВЭБ Віктора Волкова.
Асоціація вкладників ВЭБ об'єднує майже 40 українських підприємств. Сумарна вартість їхніх претензій може бути оцінена в $500 млн.
Сергій Лямець
