1697
Вікно в Європу
— Казна та Політика
Напівфабрикатна частка
Схоже, криза допомагає закріпити і підсилити “напівфабрикатну” спеціалізацію гірничо-металургійного комплексу України на світовому ринку. Українські експерти заявляють буквально наступне: вітчизняна сталева галузь має передумови бути конкурентноздатною лише в сегментах з низькою і середньою доданою вартістю, що обумовлено наявністю в країні сировинних ресурсів, а також фізичною і моральною застарілістю металургійних активів. Українські металурги підтверджують цю тезу на практиці.
За січень - травень 2009 р. частка напівфабрикатів (заготівлі та сляби) в експорті української сталевої продукції виросла до 55%, тоді як за аналогічний період 2008 р. вона становила 46%. Відповідно, за цей же період частка плаского прокату в експорті української металопродукції скоротилася з 31% до 25%, а довгомірного - з 23% до 20%. Куди гіршими виглядають дані про фізичні обсяги українського металургійного експорту. Якщо обсяги експорту напівфабрикатів за п'ять місяців 2009 р. зменшилися лише на 12% (до 5,1 млн т), то плаского прокату - на 40% (до 2,3 млн т), а довгомірного - на 39% (до 2,3 млн т). І зовсім уже забавно складається ситуація з експортом металургійної продукції найнижчого переділу - чавуну (фахівці навіть вважають його не метпродукцією, а сировиною для її виробництва). У січні - квітні 2009 р. вивіз чавуну передільного виріс на 14,6%, порівняно з аналогічним періодом 2008 р., до 405,561 тис.т. Щоправда, у травні криза взяла своє, і за підсумками п'яти місяців 2009 р., порівняно з аналогічним періодом 2008 р., експорт чавуну вже показав негативну динаміку.
Втім, винити винятково кризу в сировинній орієнтації української металургії теж не цілком коректно: і в надзвичайно сприятливі для металургії періоди країна поступово скочувалася до ролі сировинного придатка світового металоринку. За вже згадані п'ять місяців 2008 р. частка напівфабрикатів у структурі українського металоекспорту становила 46%, тоді як за весь 2007 р. вона не перевищувала 43%, а в 2008 р. виросла вже до 48%.
Фахівці все-таки вважають, що не варто применшувати роль глобальних економічних “негараздів”. “Істотне зрушення в структурі експорту відбулося в другій половині 2008 р., під час катастрофічного скорочення попиту на вітчизняну метпродукцію. Тоді українські металурги були раді будь-яким замовленням, які допомогли б зберегти завантаження виробничих потужностей. Як і слід було сподіватися, попит на напівфабрикати українського виробництва зменшився не так швидко, як на готову продукцію. А з урахуванням надзвичайно вузького внутрішнього ринку, “напівфабрикатний” потенціал української металургії допомагає металовиробникам переживати кризу з відносно малими втратами”, - вважає Юрій Рижков, старший фінансовий аналітик компанії Astrum Investment Management.
Для порівняння аналітик приводить результати роботи сталевої галузі тих держав, де металургія орієнтована на високопередільне виробництво. “Саме завдяки напівфабрикатам, - говорить Рижков, - спад у вітчизняному виробництві сталі за п'ять місяців 2009 р. виявився меншим (-39%), ніж у таких великих країнах - виробниках металу, як США (-53%), Японія (-42%) і Німеччина (-44%)”. Правда, аналітики не ризикують робити прогнози щодо того, що трапиться на світовому ринку, коли криза закінчиться і попит на високопередільну метпродукцію зросте. Тоді Україні, що інвестувала в прокатні потужності лічені гроші ще до її початку (а криза практично заморозила вкладення у високий переділ), доведеться взагалі формувати експорт повністю зі слябів, заготівель і чавуну...
Напівфабрикатні ринки
А поки металурги та аналітики тішаться, що українська металургія змогла стабілізувати обсяги виробництва металопродукції та ще й вийти на нові ринки збуту. “За січень - травень 2009 р. поставки українських сталевих напівфабрикатів у країни Азії виросли на 58% (до 1,517 млн т), Африки - на 49% (до 737 тис.т), Близького Сходу - на 35% (до 1,594 млн т). Однак у країни Євросоюзу обсяг експорту напівфабрикатів скоротився на 53% (до 705 тис.т), а в СНД - на 77% (до 600 тис.т)”, - говорить Сергій Гайда, аналітик компанії “Драгон Капітал”. “Новими ключовими покупцями української сталевої продукції в 2009 р. стали Китай, Ліван і Єгипет. В умовах дефіциту обігових коштів у споживачів питання якості, що в українських напівфабрикатів трохи нижча, ніж у середньому в конкурентів, стає менш актуальним. Завдяки низькій ціні Україна змогла вийти на нові ринки збуту”, - коментує “конкурентні переваги” української сталі Олександр Макаров, в.о. начальника відділу інвестиційного консалтингу ЗАТ “Альтана Капітал”.
Вітчизняна продукція залишається однією із найбільш конкурентноздатних на світових ринках, що дозволило їй частково потіснити турецьку заготівлю з ринків Близького Сходу. “А захоплення ринків на Далекому Сході стало можливим завдяки ще одному позитивному фактору - більш ніж дворазовому зниженню вартості фрахту”, - пояснює Макаров.
Що ж стосується ринку Китаю, то у зв'язку з масовим уведенням нових потужностей у цій державі він був втрачений для української продукції в 2003-2004 р., і протягом наступних чотирьох років було практично неможливо поставляти напівфабрикати в Китай. Більше того, металурги з Піднебесної витіснили “жовто-блакитних” конкурентів і з інших східно-азіатських ринків. “Однак зараз український метал, навіть із урахуванням доставки, дешевший від китайського”, - розповідає Олександр Макаров. Крім того, прийняті урядом Китаю заходи щодо стимулювання економіки сприяють зростанню попиту і виробництва сталі цього року. І в той час як у всіх найбільших металургійних країнах виробництво метпродукції падає, у Китаї воно залишається на торішньому рівні.
Причини і перспективи
Конкурентноздатними українські сталеві напівфабрикати на світовому ринку, як стверджує Гайда, стали завдяки “різкій девальвації національної валюти, що відбулася в IV кварталі 2008 р.”. Більше того, найбільші китайські меткомпанії наприкінці минулого року і початку поточного купували залізну руду дорожче, ніж їхні українські колеги. Нагадаємо: вітчизняні металурги ще наприкінці 2008 р. зуміли домовитися про зниження цін на залізорудну сировину, частка якої в собівартості сталі становить 15-25%. Вартість руди за вересень 2008 р. - травень 2009 р. у доларовому еквіваленті зменшилася практично в 3 рази (до $50 за 1 т концентрату), а разом зі здешевленням коксівного вугілля, брухту і феросплавів собівартість української сталі вдалося знизити до рівня (і навіть нижче) собівартості продукції іноземних конкурентів.
Однак експерти впевнені: китайські виробники рано чи пізно витіснять українських металургів зі свого ринку. Це відбудеться після зниження базових цін на руду на 2009 фінансовий рік для азіатських покупців. Поки домовленості про нову ціну на залізорудну сировину досягнуті з низкою великих японських і південнокорейських споживачів і компанією Rio Tinto (домовилися про скорочення цін на 33-44%), однак китайці вимагають більш істотних поступок (45-50%) і, на думку деяких аналітиків, досягнуть своєї мети.
“Переорієнтація України на напівфабрикатні продукти, - вважає Макаров, - це вимушений захід. Поки собівартість українського металу залишається невисокою, знайти покупця можна”.
Втім, схоже, китайський ринок самостійно “відредагує” перелік постачальників, не чекаючи нових цін на руду, які зменшили б собівартість продукції. За останні місяці спостерігається зростання вартості імпортних напівфабрикатів. Квадратна заготівля в портах Чорного моря через поновлення попиту подорожчала з березня по червень на 30% (до $390-400 за 1 т). А це вже істотно знижує конкурентноздатність українського напівфабрикату (яка, як указувалося вище, полягає тільки в ціні).
Аналітик - про причини і прогнози
Олександр Макаров, в.о. начальника відділу інвестиційного консалтингу ЗАТ “Альтана Капітал”
- Тенденція до збільшення експорту напівфабрикатів була обумовлена декількома об'єктивними причинами. По-перше, українські заводи реконструювали найбільш проблемні ділянки виробництв - доменний і сталеплавильний, що призвело до відставання прокатних потужностей від можливостей з виробництва напівфабрикатів. По-друге, ситуацію ускладнював поганий стан прокатних станів, багато з яких уже не здатні досягти паспортної продуктивності. І по-третє, високий попит дозволяв продавати заготівлю в практично необмежених обсягах.
Поки не можна говорити про повне подолання кризи і стійку стабілізацію цін. В економіці Китаю, схоже, створюється нова бульбашка і, за нашим песимістичним сценарієм, узимку відбудеться зниження цін на сировину, зокрема на метал. Це, у свою чергу, призведе до другого циклу кризи - очікується надвиробництво, падіння цін і скорочення рівня складських запасів протягом декількох місяців. Такий сценарій призведе до негативних наслідків для українських металургів.
Наталія Шевченко
За матеріалами: Бізнес
Поділитися новиною
