1077
Україна загрузла у смітті
Україна загрузла в смітті. Близько 90% смітників, на яких "ховають" відходи, переповнені, а 60% не відповідають екологічним і санітарно-гігієнічним нормам. На переробці відходів можна непогано заробити, і в деяких компаній це виходить навіть в Україні. Але для повного вирішення "сміттєвої проблеми" і перетворення її у вигідний бізнес потрібно створити систему сортування відходів, змінити акценти в роботі комунальних служб і привчити населення не скидати все сміття "в одну купу".
Займатися бізнесом на відходах в Україні рівноцінно "самогубству". Ця фраза належить Олександру Грібану - одному зі співвласників компанії "Грінко", що спеціалізується на утилізації та вивезенні сміття. Сьогодні ринок побутових відходів України - недоторкана цілина. На ньому немає серйозних гравців - він вільний і чекає інвесторів. Ті, хто на ньому працює, ремствують на те, що про прибутковість можна тільки мріяти. Напрошується питання: навіщо ж тоді вкладати мільйонні інвестиції в утилізацію, якщо вона не прибуткова? Втім, цей бізнес можна назвати прибутковим за певних умов.
Як заробити на смітті
До 2003 року співвласники компанії "Грінко" Віктор Ржоткевич та Олександр Грібан займалися всілякими видами бізнесу. Вони торгували газом, нафтою, що возили з Азербайджану, і іншою подібною діяльністю. Але близько п'яти років тому партнери опинилися перед необхідністю "прибитися до якої-небудь труби". Виробництво, надання послуг - більш складний бізнес, ніж газовий. На газовому ринку можна одержати контракт на п'ять років і протягом цього часу отримувати прибуток. "А можна побудувати свічковий завод, вкласти в нього велику суму грошей та одержати результат тільки через п'ять років, що й відбулося з нами", - розповідає Олександр Грібан.
За його словами, ринок транспортування, сортування та продажу твердих побутових відходів (ТПВ) був вільний. "Якщо сьогодні проаналізувати ситуацію в цьому сегменті, то, крім нас, комерційної структури з такими обсягами і доходами в Україні не існує. Ми піонери в цій справі", - говорить співвласник "Грінко". Втім, до цього ринку взагалі не існувало, оскільки дана сфера була у віданні комунальних служб. У принципі, вона й сьогодні залишається здебільшого комунальною сферою.
Партнери ухвалили рішення щодо будівництва сортувального заводу. У його будівництво була вкладена третина власних коштів, решта - кредит від французького банку Credit Lyonnais. Компанія пішла по програмі державної підтримки для власних виробників. Але виявилося, що рішення було помилковим: "Грінко" поспішила з будівництвом заводу років на п'ять. Другою помилкою було те, що компанія не знайшла собі партнера-технолога - оператора ринку, що міг би пояснити, навчити, показати.
Більше того, бізнесмени замовили будівництво підприємства машинобудівникам. А для них необхідно було правильно сформулювати технологічне завдання. Технологи в компанії з'явилися пізніше. Будівництво заводу зайняло півтора року. Але по його закінченні співвласники компанії зрозуміли, що це підприємство як окремий вид бізнесу існувати не може. У цьому бізнесі є ще кілька складових: селективний збір відходів від населення, їхнє сортування або утилізація та поховання або спалювання. Коли всі ці компоненти існують, тоді й бізнес буде працювати.
У цей час компанія призупинила завод для модернізації під селективний відбір, оскільки він повинен сортувати відходи селективного збору, а не змішані. Підприємство в стані переробляти мільйон тонн ТПВ. Зараз головним завданням компанії є налагодження селективного збору від населення.
Сьогодні в Україні мало кому вдається заробити великі статки на відходах. У той же час даний бізнес можна вивести на рівень рентабельності вже через кілька років. Приміром, транспортування відходів, як стверджують учасники ринку, - збиткова справа. Усьому провиною - низькі тарифи. А от найбільш прибутковою із всього ланцюжка "смітник - полігон - переробний завод" є торгівля відходами. Найдорожчою сировиною, що йде на продаж, в Україні є алюмінієві відходи. Їхня ціна коливається в межах $1 тис. за тонну. Однак частка алюмінію в загальному обсязі відходів сортувальних заводів зазвичай становить не більше 0,1%. На порядок дешевша ПЕТ-тара - $300 за тонну, скло - $70-80 за тонну.
Втім, на сьогоднішній день в Україні практично не торгують відходами - у країні існує лише один сортувальний завод під Києвом, що в 2005 році побудувала компанія "Грінко", а також сміттєспалювальний завод "Енергія". А в цей час у світі торгівля відходами - бізнес світових енергетичних гігантів. Приміром, німецький енергетичний концерн E.ON, маючи в Німеччині дев'ять сміттєспалювальних заводів, займає на цьому ринку приблизно 20%. При цьому до 2015 року концерн має намір стати найбільшим європейським оператором у цьому бізнесі.
Низькі тарифи - запорука збитку
Слід зазначити, що бізнес з вивезення та утилізації відходів трохи обмежений тим, що частково перебуває в сфері регулювання муніципальних органів. Для всіх транспортувальників низькі тарифи - основна проблема. Саме цей фактор і є причиною низької рентабельності даного бізнесу.
Розуміючи проблеми транспортувальників ТПВ, у січні цього року Київміськдержадміністрація збільшила тарифи на вивезення твердих побутових відходів до 10,36-23,76 грн. за один кубометр для десяти компаній. Найбільше збільшення тарифу адміністрація встановила для компанії "Київспецтранс" - на 32,5% (до 23,76 грн./кубометр), найнижче - для "Екосервіс груп" - на 6,4% (до 15,6 грн./кубометр).
Разом з тим тариф на поховання відходів на полігонах "Київспецтрансу" адміністрація збільшила для всіх компаній: на полігоні №5 - в 2,32 рази (до 11,18 грн./кубометр). На полігоні будівельних відходів №1 продовжує діяти тариф за домовленістю - вартість поховання великогабаритних відходів буде становити 4,32 грн./кубометр, що на 31,7% більше, ніж в 2007 році. При цьому утилізація відходів на сміттєспалювальному заводі "Енергія" буде коштувати для всіх компаній 94,15 грн./тонна, що на 9,9%, або на 8,47 грн./тонна, більше, ніж тариф, що діяв раніше.
Полігони є ще однією проблемою України. Сьогодні вони ледь наближені до європейських екологічних стандартів. Наявність полігона в оператора ринку абсолютно не означає, що в нього збільшиться рентабельність, тому що на сьогоднішній день тарифи на полігоні на поховання теж перебувають тільки на рівні окупності. Приміром, поховати тонну відходів у Києві, якщо це стосується 5-го полігона, коштує $11, а в Польщі - $150. Адже як затверджуються тарифи?
Оператори показують витрати, яких вони зазнали. Після цього їх перевіряє Міністерство економіки і далі затверджує столична цінова комісія. Тільки після цього тарифи вступають у дію. І може вийти, що витрати на одному полігоні будуть становити $11, на іншому - $25, а на третьому - $3.
Усе буде залежати від інвестицій і від правильності технології поховання. На полігоні, де воно коштує $3, відсутні екологічно безпечні процеси. Він не відповідає нормам, у ньому не збирається фільтрат, немає відводу газів, не витримується необхідна технологія. Адже не проблема - вивезти сміття за місто і висипати його. Проблема полягає в тому, що з ним буде відбуватися в наступні 25-30 років.
За стандартом закритий і непрацюючий полігон необхідно контролювати і відслідковувати протягом саме цього періоду, з огляду на те, що поховання було зроблено за всіма необхідними нормами. А сьогодні, на жаль, цього не відбувається. Тарифи на поховання в середньому по Україні донедавна становили 1-2 грн. за кубометр - це 5-10 грн. за тонну. Наприклад, у Донецьку в цей час поховання становить 4 грн.
"Можете порівняти різницю: у Донецьку - 4 грн., у Києві - $11, у Польщі - $150. Але в той же час у Європі ціна утилізації одного контейнера (кубометр) становить близько 25-30 євро", - ремствує Віктор Ржоткевич. Тобто витрати у всіх однакові, митний податок на ввезення контейнерів і машин - не менший, ніж у Європі, а тариф навіть наполовину не близький до європейського.
Учасники ринку впевнені, що тарифи на транспортування відходів, утилізацію та поховання будуть рости з кожним роком. В іншому випадку оператори, бізнес яких ледь окупається, обіцяють участити страйки. У такому випадку міста можуть просто потонути в смітті.
У найближчому майбутньому кількість заводів з сортування ТПВ може стрімко вирости - адже продаж відходів це єдино прибуткова справа на сьогодні, оскільки чого-чого, а таких у нас на всіх вистачить.
Тарас Жирош
За матеріалами: Інвестгазета
Поділитися новиною
