418
Труба розбрату
— Енергетика
Зненацька бурхливі протести Росії з приводу перенесення пам'ятника Воїну-визволителю з центру Таллінна на окраїну естонської столиці, як виявилося, мають цілком реальне економічне підґрунтя. Суть конфлікту зовсім не в скульптурі, а в запланованому Москвою будівництві Північно-Європейського газопроводу, що задуманий як альтернатива українській газотранспортній системі. Естонський уряд блокує проект, сподіваючись отримати від транзиту свою частку прибутку, український розраховує на цьому будівництві заробити.
Stream’ний проект
Проект Nord Stream, відомий як Північно-Європейський газопровід (ПЄГ), є альтернативним варіантом доставки газу - в обхід території України. ПЄГ -магістраль, що простягнеться по дну Балтійського моря уздовж берегів Естонії - від російського прибережного Виборга до німецького Грайфсвальду. Його акціонерами є російський "Газпром" (51% акцій) і два німецьких концерни - Wintershall й Eon (по 24,5% акцій кожний). Проходячи по дні міжнародних територіальних вод, Nord Stream мине транзитні країни, що дозволить знизити вартість російського газу й мінімізувати політичні ризики, зв'язані з перекірливими країнами Балтії.
Щоб отримати свою частку доходу від російсько-німецького газопроводу, наприкінці квітня законодавці Естонії розробили законопроект, що передбачає розширення територіальних вод цієї країни з нинішніх 3 до 12 миль - максимально можливого рівня, дозволеного міжнародним правом. Завдяки цій хитрості газопровід буде проходити по естонських територіальних водах, а її скарбниця отримає плату за транзит. Якщо за прикладом Естонії піде Фінляндія, також розширивши свої володіння до 12 миль, Росія взагалі втратить доступ до Фінської затоки: за іронією долі в самому вузькому місці його ширина саме й складає 25,4 милі, так що міжнародних вод в устя цієї затоки не залишається.
Для Росії це не тільки означає втрату контролю над Північно-Європейським газопроводом, але й робить безглуздим розвиток портової інфраструктури у Фінській затоці й ставить під питання існування Балтійського флоту. Зрозуміло, що така ініціатива Таллінна обурила Москву, що запустила у відповідь антиестонську пропагандистську кампанію.
А нам однаково
Бажаючи надавити на Естонію, РФ спробувала запровадити економічну блокаду. Російські імпортери відмовилися від естонських цукерок фабрики Kalev (обсяг продажів цього виробника в Росію становив близько 260 тис. євро на місяць), а Російські залізниці призупинили відвантаження в Естонію нафти "у зв'язку з ремонтними роботами на трасі". Але ці заходи не принесли Москві бажаного результату, оскільки на Росію доводиться лише 10% естонського експорту.
У той час як російські комерсанти більше залежні від транзитної Естонії. Через тамтешні порти Росія щорічно експортує близько 25 млн т котельного палива, газойля табензину. Естонський маршрут для росіян - один з найдешевших: експорт тонни нафтопродуктів по залізниці із центра Росії в Естонію, за інформацією трейдерів, обходиться в 50 дол., тоді як у порт Мурманська - близько 54 дол., а в Одесу - більш ніж 70 дол. Сама ж Естонія не дуже залежить від російських енергетичних постачань: якщо російський газ покриває половину енергетичної потреби Литви й Латвії, то в Естонії - усього лише третина.
До того ж Естонія повністю заблокувала весь процес переговорів по будівництву Північно-Європейського газопроводу. Юридичною підмогою необхідності участі Естонії в переговорах стала заява про те, що будівництво ПЄГ може загрожувати екологічною катастрофою для Балтійського моря, оскільки на його дні знаходяться поховання хімічної зброї фашистської Німеччини.
Естонський прем'єр Андрус Ансіп навіть відмовився прийняти голову ради акціонерів Nord Stream Герхарда Шредера (приводом для чого стала його критика на адресу естонського уряду у зв'язку з перенесенням пам'ятника Воїну-визволителю). Саме на цій зустрічі, що не відбулася, повинен був зважитися ключове питання, від якого залежить доля трубопроводу: чи можливе перенесення маршруту Nord Stream ближче до естонських територіальних вод. Будівництво газопроводу натрапило на заперечення Швеції й Фінляндії - також через екологічну погрозу. Очевидно, що протести скандинавських країн щодо будівництва ПЄГ продиктовані більше тісними їхніми зв'язками з Естонією, ніж з Росією.
Естонські дипломати мають намір задіяти ще один козир у протистоянні із РФ - своє членство в НАТО і Євросоюзі. А сварки з такими гігантами для Кремля вкрай небажані. Координатор зовнішньої політики Європейського Союзу Хав'єр Солана вже виразив Естонії підтримку й засудив акти насильства росіян у Таллінні. Хав'єр Солана зателефонував президенту Естонії пану Ільвесу і сказав, що "ЄС розуміє та підтримує Естонію".
Лукаві інтереси
Доля Північно-Європейського газопроводу непокоїть і Україну. У принципі українськв влада повинна була б підтримати Таллінн у намірах заблокувати будівництво обхідного газопроводу: адже у випадку реалізації Nord Stream доходи української газотранспортної системи значно знизяться. Однак позиція Києва виявилася діаметрально протилежною: міністр палива та енергетики Юрій Бойко заявив, що Київ готовий допомогти будувати Nord Stream.
"Ми готові стати партнером у цьому проекті по постачаннях обладнанні та матеріалів", - сказав він у Лондоні. Мова йде про поставки труб великого діаметра, найбільшим виробником якого в Україні є Харцизький трубний завод.
Зараз про бажання поставляти труби для ПЄГ заявили російська "Північсталь" і дві японські компанії. Загальний обсяг закупівель труб для першої гілки газопроводу, що буде будуватися в 2008-2009 р., - 1,2 млн т. Їхня вартість може скласти 1,2 млрд дол.
Як виявилося, українських урядовців, що лобіюють інтереси вітчизняних виробників, більше, ніж девальвація стратегічного статусу української газотранспортної системи, цікавлять обсяги потенційних контрактів.
За матеріалами: Деловая Столица
Поділитися новиною
