5715
В Азії завершилася "ера дешевої праці"
Епоха дешевої азійського праці, завдяки якій вдалося непогано вирости всій світовій економіці, якщо не закінчується, то, як мінімум, добігає кінця. Китай вже подорожчав. Стрімко зростає й вартість праці в Південно-Східній Азії. Це, так чи інакше, відчують на собі всі далеко за межами азіатського регіону.
“Ера дешевої праці закінчилася” – першим із всієї Південно-Східної Азії це проголосив наприкінці минулого року президент Індонезії. Але найяскравіше кінець цієї ери проявився все-таки в Таїланді. З 1 січня мінімальний розмір оплати праці в королівстві збільшено до 10 доларів на день. Платити менше своїм працівникам тепер ніяк не можна. В іншому випадку – великий штраф або півроку тюремного ув’язнення.
Офіційно зростання мінімального заробітку в Таїланді з 1 січня склало 36 відсотків. Але для деяких сільськогосподарських провінцій – зростання у подвійному розмірі. На запровадження таких санкцій бізнес відповів погрозами: персонал – скоротимо, виробництво – перенесемо за кордон. І дійсно, тільки за перші п’ять днів цього року роботу втратили дві з половиною тисячі осіб. Втім, для Таїланду з його рекордно низьким рівнем безробіття в 0,6% – це не занадто болісно. До того ж, за статистикою, менше 10 доларів на день наприкінці минулого року тут заробляли 5 млн людей. Немало, звісно. Але для королівства, де живуть 74 млн, це і не так багато. Крім того, замість збільшених витрат на робочу силу тайський корпоративний сектор отримав від уряду істотні податкові послаблення.
Що ж стосується погроз перевести виробництво за кордон. То за який кордон? У сусідньому В’єтнамі після останнього підвищення щомісячний мінімум становив 52 долари. Це, звичайно, не 200 як в Таїланді, але все одно дозволяє В’єтнаму входити в групу країн-лідерів за темпами збільшення зарплат і соціальних виплат. В індонезійській Джакарті робочий мінімум зріс у минулому році на 44%. У Малайзії вперше в історії країни цей мінімум буде в цьому році встановлено. Зміни на користь працівників відбуваються навіть в колишній Бірмі, яка перебувала в ізоляції від зовнішнього світу кілька десятиліть.
Бажання жити дорожче в «вік інтернету», який показав всім, як можна жити красиво, просто неминуче. Щоб не допустити заворушень, як це відбувається в арабському світі, завдання «номер один» для країн Південно-Східної Азії підняти рівень життя населення. У Таїланді, наприклад, вже зараз субсидію від держави можна отримати не тільки на купівлю першого житла, але і першої власної машини.
Дійсно, працювати в Азії за чашку рису давно ніхто не хоче. Китай, приміром, уже стає непідйомним для деяких світових виробників. У минулому році про виведення виробництва з Китаю до країн Південно-Східної Азії заявила компанія Adidas. Але якщо і в самій Південно-Східній Азії робоча сила буде дорожчати такими темпами, то звідси також доведеться йти. Ось тільки куди? Може, в Африку на цей раз.
За матеріалами: ІТАР-ТАСС
Поділитися новиною
