5559
Піррова перемога Путіна в Криму - The Washington Post
— Світ
Чи стане українська криза важливим поворотним етапом, що направляє світ у бік нової холодної війни? Все ще можна уявити собі «пухнастий», зручний для всіх компроміс щодо України, в рамках якого Крим з благословення Москви і Києва придбав би квазіавтономний статус. Проблема в тому, що, на думку багатьох аналітиків, російський президент Володимир Путін навряд чи проковтне цю дипломатичну пілюлю, пише The Washington Post, який цитує портал inoСМИ.ru.
У Джона Керрі буде ще одна спроба при зустрічі зі своїм російським колегою Сергієм Лавровим у п’ятницю. Керрі також не виключає можливості поїхати на переговори з Путіним. Однак все це навряд чи зупинить запланований на неділю референдум, під час якого, як можна припускати з високою часткою впевненості, жителі Криму проголосують за відділення від України.
Що відбудеться, якщо Путін не оцінить зусилля Керрі? Це стає для адміністрації Обами буквально грою в «угадайку». Чиновники не впевнені в тому, які кроки зробить російський лідер. Вони сподіваються, що Захід залишиться єдиним в питанні санкції відносно Росії, однак гарантувати цю єдність не можна. Найважливіше для американців питання про те, чи буде криза в Україні означати серйозну «пробоїну» в російсько-американських відносинах, яка може підірвати спільні дипломатичні зусилля щодо Сирії, або ж спільні інтереси все ж візьмуть гору.
Думки американських чиновників з президентської адміністрації можна розділити на дві категорії. Простіше кажучи, можна розбити їх на позиції «Путін сильний» і «Путін слабкий».
Ті, хто вважає, що Путін сильний, наводять як аргумент те, що він нібито готував подібну інтервенцію більш ніж десятиліття. Він влаштував вторгнення до Грузії в 2008 році і при цьому не зіткнувся з особливим опором з боку Заходу. Зараз він використовує військову силу для того, щоб захистити російські інтереси в Україні і, можливо, в інших сусідніх країнах, що породило розмови про санкції, але ніяких відповідних військових дій. Він продемонстрував, що диктаторська тактика залякування може бути успішною.
Протилежна думка про «слабкість» Путіна заснована на базових показниках: Росія знаходиться в політичному, економічному і соціальному занепаді. Жорстка тактика Путіна зовсім не залякала Україну, а призвела до того, що її народ повалив підтримуваного Росією президента Віктора Януковича минулого місяця і сформував новий уряд. Своєю агресивною поведінкою Путін підштовхує сусідів Росії у бік НАТО. Відповідно до цього підходу, слабкий Путін опинився саме в тій ситуації, якої боявся найбільше.
Я вважаю, що Путін виявиться переможцем лише в короткостроковій перспективі. Негативні наслідки для Росії, швидше за все, посиляться через події останнього місяця. Росія, ймовірно, втратила велику частину України як «буферної держави», навіть якщо вона і отримає Крим як втішний приз. Світ попросту не грає на руку Росії.
Маленькою ознакою довгострокової проблеми для Путіна є той факт, що Китай і Японія через кримську «авантюру» віддалилися від Москви. Китай турбує те, що сепаратистський рух у Криму може стати моделлю для Тибету. Японський прем’єр-міністр Сіндзо Абе, відносини якого з Путіним покращилися останнім часом, продемонстрував солідарність з Америкою і Європою.
Чи стане українська криза важливим поворотним етапом, що направляє світ у бік нової холодної війни? Незважаючи на явну небезпеку конфронтації, за словами багатьох аналітиків, такий сценарій малоймовірний. Якщо Крим, як очікується, вибере незалежність, російський парламент може підняти ставки, проголосувавши за приєднання регіону. Однак за цим може послідувати період, протягом якого юридичний статус Криму буде невизначеним, а США продовжать пошуки компромісу між Києвом і Москвою. Путін міг би перешкодити цьому процесу, підтримуючи заворушення в російськомовних містах східної України, таких як Донецьк і Харків, а також погрожуючи подальшої інтервенцією. Однак такий ризикований сценарій малоймовірний.
Чиновники в США також сумніваються, що Росія буде саботувати програму по знищенню хімічної зброї або переговори по обмеженню ядерної програми Ірану. Путін особисто зацікавлений у них, оскільки вони є символами російського впливу. Їх зрив лише поглибив би російську ізоляцію.
Путіну також доведеться проявити увагу до наслідків підтриманого ним кримського путчу, які можуть відбитися на внутрішніх справах Росії. Так, він приніс президенту популярність на батьківщині, представивши його в якості сильного національного лідера. Однак така ситуація також може надихнути сепаратистів у Дагестані, Чечні та інших регіонах з потенціалом до відокремлення.
Зіткнення в Україні стало в певному сенсі конфліктом між світоглядом XIX століття і підходом XXI століття. Відповідь Путіна була рішучою і безпосередньою. Відповідь Заходу під керівництвом США була колективною, обгрунтованою, але повільною. У 2003 році світ був на перших порах вражений «шоком і трепетом» американської військової інтервенції до Іраку. Але, і в цьому Путін з Обамою можуть погодитися, позитивний момент від цього вторгнення тривав недовго.
За матеріалами: ИноСМИ.ru
Поділитися новиною
