628
Експерт: Вітчизняна економіка повністю адаптувалась до статусу сировинної периферії
В той час як весь світ бореться за право виробництва і реалізації усе більш технологічної продукції, пов'язаної з додатковими прибутками, Україна майже два десятки років рухається у зворотному напрямі - до деіндустріалізації вітчизняної економіки, заявив доктор економічних наук Сергій Кораблін.
"На початку 90-х лише дехто говорив про ризик сировинного перепрофілювання України. Сьогодні це вже не ризик і не загроза, а факт, що відбувся, котрий не викликає жодних дискусій", - констатує Кораблін.
За словами експерта, напередодні кризи частка сировинної продукції в структурі вітчизняної промисловості складала 70% проти 14,6% товарів інвестиційного призначення. Аналогічні співвідношення спостерігаються і в структурі товарного експорту. При цьому якщо в 80-і роки в ньому домінувала продукція машинобудування - приблизно 37%, а частка чорної металургії була в два рази меншою (18%), то в 2005-2008 роки вже спостерігалися прямо протилежні пропорції: машинобудування - 15%, чорна металургія - 40%, відзначає експерт.
Так, впродовж 1990-2008 років частка машинобудування в структурі промислового виробництва країни знизилася удвічі - з 31 до 14%, при цьому в чорній металургії, навпаки, зросла - з 11 до майже 27%.
"Незалежна Україна, схоже, так і не усвідомила, що успадковане нею авіабудування - технологічна розкіш, право володіння якої належить лише декільком країнам. І якщо всупереч національній політиці воно ще не втрачене, то лише завдяки закладеному колись запасу міцності, який зовсім не безмежний. Тим більше що вітчизняний авіапром давно вже втратив ознаки масового виробництва, обмежуючись збиранням декількох літаків на рік", - констатує експерт.
При цьому спостерігається явне "загасання" інноваційної діяльності, відзначає Кораблін. Так, пов'язане з нею освоєння промислової продукції зменшилось у 2003-2008 роках втричі.
"В той час як провідні країни пов'язують своє майбутнє з нанотехнологіями, в Україні воно знову залежить від кам'яновугільних і залізорудних пластів Донбасу і Криворіжжя. При тому, що сто років тому їх потужність відображала нові горизонти вітчизняної економіки, а сьогодні - її "постіндустріальне" минуле", - підкреслив він.
На його думку, з легалізацією захоплення чужої власності розвиток виробництва втратив будь-який сенс, оскільки його прибутковість не йшла ні в яке порівняння з можливістю миттєвого збагачення шляхом законної експропріації "безгоспних" підприємств.
"Вітчизняна економіка, схоже, повністю адаптувалася до нового статусу сировинної периферії. При цьому її динаміка досить жорстко прив'язана до руху світових цін на сталь, хімікати, зерно і соняшник. В цьому відношенні суперечки про господарські досягнення сьогоднішніх політичних опонентів вельми умовні. Просто одним поталанило більше, а іншим - менше", - констатує він.
За словами Корабліна, поглиблення сировинної спеціалізації не лише прив'язує українську економіку до господарського циклу її індустріальних партнерів, але також збільшує амплітуду її кон'юнктурних коливань. При цьому технологічний занепад знижує виробничий потенціал і майбутні можливості країни.
"Надії на іноземних інвесторів необґрунтовані, оскільки вони вибудовують свою політику, враховуючи місцеві пріоритети. Так, до початку минулого року в структурі прямих іноземних інвестицій, залучених за роки незалежності, вкладення в операції з нерухомістю у вісім разів перевищували об'єм інвестицій в машинобудування. Що слугує непоганим індикатором масштабу господарських завдань, що вирішуються Україною", - резюмував він.
За матеріалами: Дзеркало Тижня
Поділитися новиною
