717
Грошам тут не місце
— Казна та Політика
На цьому тижні НБУ оприлюднив дані щодо валового зовнішнього боргу України. Станом на 1 січня 2015 року він становив $126 млрд. Це на $15,8 млрд або 11,1% менше, ніж роком раніше. Зменшення валового зовнішнього боргу було зафіксовано вперше з того моменту, як почалася публікація цих даних – тобто, з 2004 року.
Борги перед нерезидентами скоротилися і в банків. Зокрема, їх зобов’язання зменшилися на $3,8 млрд – до $28,8 млрд. Частка банків у загальному обсязі валового зовнішнього боргу знизилася до 15% порівняно з 16% на початку року і піковим значенням 41% у третьому кварталі 2008-го.
Частка держави в загальному обсязі валового зовнішнього боргу збільшилася до трирічного максимуму – 28% порівняно з 22% на початку року, хоча обсяг зовнішнього боргу держави за підсумками року збільшився всього на $3,4 млрд – до $35,1 млрд. Як відомо, Україна залучала гроші в основному за рахунок вливань від міжнародних організацій та інших урядів.
Більш стійкі економічні суб’єкти, враховуючи неможливість залучення нових коштів на відкритих ринках, воліли реструктуризувати свої зобов’язання. Наприклад, банк ПУМБ повинен був у грудні 2014 року погасити свої євробонди на суму $250 млн, але домовився з інвесторами продовжити термін їх обігу до 2018 року, зберігши купон на рівні 11%, при цьому зробивши пріпеймент на $45 млн. Схожі тенденції спостерігаються і в 2015 році.
«На сьогодні, враховуючи дуже погану макроекономічну ситуацію в країні, а також воєнний конфлікт на Донбасі, говорити про якісь боргові інвестиції з-за кордону в українські активи не доводиться. Рейтинги українських емітентів перебувають на переддефолтному рівні, і майже всі корпоративні позичальники цього року підуть на реструктуризацію своїх єврооблігацій. Серед тих, хто вже про неї оголосив – ПУМБ, «Метінвест», ДТЕК, Укрексімбанк. В таких умовах залучення нових грошей виключене», – говорить Юрій Товстенко, начальник відділу по роботі з борговими інструментами на локальному ринку Concorde Capital.
Враховуючи ці тенденції, можна зробити висновок, що економічні суб’єкти насправді не так розрахувалися зі своїми зовнішніми кредиторами, як вивели свої капітали з України до кращих часів. Головними каталізаторами цього явища стали девальвація і політичні ризики.
Значна частина таких зовнішніх кредитів часто є просто однією з форм оптимізації – тобто, по суті, квазі-капіталом, наданим іноземним або українським акціонером, але в більш мобільній формі – у формі кредиту.
«Для акціонера таке рішення може мати кілька переваг порівняно з чистим акціонерним капіталом – від податкових і до корпоративних – і підвищення мобільності такого фінансування загалом. З іншого боку, акціонер, материнська компанія, зазвичай пролонгує кредит, якщо бізнес іде в нормальному режимі, або повертає кредит, заміщаючи його зовнішнім фондуванням у разі зміни якихось чинників. Компанія, по суті, просто змінює структуру капіталу і повертає внутрішньогрупове фондування в материнську компанію», – пояснює інвестиційний аналітик Іван Угляниця.
Позитивом у даній ситуації є лише те, що капітали з українським походженням у майбутньому потенційно сюди ж і повернуться, але про те, що це відбудеться в короткостроковій перспективі, поки говорити не доводиться. «Повернення капіталу в Україну неможливе без врегулювання ситуації на Донбасі, стабілізації гривні, а так само проведення зазначених урядом реформ. Важливим моментом є реформування податкової, судової системи, а також правоохоронних органів, що є гарантією захисту прав інвесторів», – констатує Юрій Товстенко.
Олександр Мойсеєнко
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
